ІСТОРІЯ КОЗАЦТВА
|
|
Viktor | Дата: Четвер, 10.12.2009, 15:45 | Повідомлення # 16 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Наступного року 1652-го Хмельницький вирішив добитися здійснення обіцянки молдавського господаря віддати свою доньку за його сина Тимоша, або Тимофія. Навесні він відправив послів до цього князя, щоб нагадати йому про його слово. Але господар не хотів про те й чути. Він так палко благав польського короля перешкодити цьому шлюбові, що той прислав йому десять тисяч солдатів під командуванням коронного гетьмана, або генерала, Калиновського. Хмельницький негайно написав Калиновському листа, скаржачися на цей демарш, тим більш дивний, що він не може зрозуміти, чому саме Річ Посполиту, і зокрема Калиновського, може непокоїти цей шлюб, вигідний для його сина. Він писав, що Річ Посполита могла б звернутися до нього, якщо цей шлюб або його син діють їй на шкоду. Проте цей лист не мав ніяких наслідків. Розгніваний Хмельницький подарував братові Калиновського, який мав свій табір у Нешемі, коня з відрізаними гривою та хвостом, з яких було зроблено налигач, і вирушив зі своїм військом до Батори, де стояли поляки. Через кілька днів стався бій, перемога козаків була повна, й вони перебили усіх поляків. Хмельницькому принесли голову гетьмана, або генерала, Калиновського, а син його втопився, упавши з мосту біля Бубнівки. Після цієї перемоги селяни перебили польських панів та старост в усій Україні. Гетьман Хмельницький пішов просто на Кам’янець у той час, як татари у багатьох місцях вдерлись у Польщу, що опинилася у великій небезпеці. Спостерігаючи за поляками, Хмельницький відправив свого сина Тимофія до Молдавії на весілля з донькою господаря. Господар, наляканий козацькою перемогою в останній битві, дуже добре прийняв свого гостя, негайно віддав за нього свою доньку Ірину, і весілля було справлене блискуче. У той же час Хмельницький написав листа польському королю, в якому він удавав, ніби не знає, які саме інтриги підштовхнули короля до нової війни. Він списав усе на рахунок Калиновського, начебто він через заздрощі і з власної волі намагався перешкодити його синові Тимофію одружитися з донькою молдавського господаря. Король зі свого боку докоряв йому за намір віддатися під захист султана, і, оскільки королівські посланці назвали тих, від кого пішла ця чутка, Хмельницький влаштував над ними суд. Миргородському полковникові Гладкому відрубали голову, а Гуляницький врятувався у монастирі, уникнувши наслідків гетьманського гніву. Але король, як завжди, підозрюючи Хмельницького у зраді, послав проти нього військо на чолі з Черненком, та козаки вийшли проти нього, розгромили, а його самого узяли в полон. Кінець кінцем сам король на чолі армії виру шив на Жванець, щоб дати бій Хмельницькому, який був там разом із кримським ханом. Сталася битва, в якій короля було побито, потім поляків було оточено, так що дванадцять тисяч загинуло від голоду. Сам король врятувався від неволі лише давши ханові великі гроші. Хан, який пишався цим успіхом, спустошив Литву, звідки він вивів понад п’ять тисяч бранців — дівчат, жінок, шляхтичів і селян. На зворотному шляху татари йшли землями, що належали польському шляхтичеві на ім’я Казовський, який святкував своє весілля. Вони схопили Казовського, гостей, музикантів і всіх їх погнали у неволю. Багатство, що дісталося ханові, так його запаморочило, що він не пощадив навіть земель свого союзника Хмельницького і повбивав, пограбував і поневолив чимало його людей. Усі ці лиха, які долучилися до війни з Польшею, усі постійні несправедливості, яких зазнавали козаки від неї, недовір’я до такого союзника, на якого не можна було покластися, — усе це примусило Хмельницького нарешті подбати про безпеку та щастя свого народу. Тому на раді, яку він мав з відповідальними людьми свого народу, він вирішив цілком позбутися польського панування й віддатися під захист Росії. На Польщу водночас напали росіяни, шведи і трансільванський принц Ракочі. Вони рвали її на шматки, і кожен із них шукав собі у Польщі спільників. Усі добивалися союзу з козаками. Хмельницький довго вагався, до кого йому пристати. Нарешті він зробив вибір на користь Росії, маючи на те різні причини. Найважливішими з них були дві: те, що він не міг сподіватися на допомогу з боку віддалених держав, і те, що однакова релігія росіян і козаків забезпечить сердечність і міцну дружбу між двома народами. Його спиняло лише побоювання протидії з боку кримського хана і козацького генерального писаря Виговського. Однак досвід добре навчив його не дуже розраховувати на захист володаря, який завжди продає свою допомогу тому, хто більше заплатить, та ще й грабує, руйнує й палить усе, що належить другу чи ворогу, бувши незадоволеним якоюсь дрібницею. Він сподівався позбутися згодом такого союзника. З цією метою він мав нараду зі своєю старшиною. Ухвалено було відрядити Гуляницького, полковників Цюцюру та Дворецького з багать ма іншими козаками як послів до російського великого князя Олексія Михайловича, щоб піддатися під його руку з тією частиною України, яка повністю належала запорозьким козакам. Великий князь прийняв їх з великою пошаною, щедро обдарував і відрядив разом з ними боярина, або приватного радника, Бутурліна, призначивши його послом на переговори про найкращий спосіб вести війну проти Польщі. Бутурлін від імені свого володаря одержав знаки поваги, виявлені йому запорозькими козаками, які віддали йому міста Київ, Ставище, Ржищів, Трипілля, Трахтемирів і Канів. Гуляницькому було поручено доставити у Москву список старшини та старих і заслужених запорозьких козаків, складений за наказом Хмельницького, і подати його царю, який написав на ньому власноручно «уравниваемым быть против дворян российских», тобто що має бути цілковита рівність між тими, кого поіменовано у списку, і російськими дворянами. У свою чергу Гуляницький одержав ратифікацію наступних статей, про що просили царя: I, Що козаки будуть назавжди звільнені від усіх податків. II. Що їм буде дозволено користуватися поширеним серед них магдебурзьким правом. III. Що вони завжди матимуть цілковиту свободу торгівлі, зокрема право виготовляти пиво, горілку, питний мед повсякчас і в якій завгодно кількості як для власного споживання, так і для вивозу. IV. Що вони завжди управлятимуть самі собою, згідно з порядком, встановленим їхніми національними зборами. V. На знак визнання за ці зольності та привілеї запорозькі козаки зобов’язуються надати в розпорядження царя на його першу вимогу шістдесят тисяч вояків. VI. Цар обіцяє платити щороку від чотирьох до шести карбованців тим, хто йому служитиме пішо чи кінно. Источник информации: Розділ XXIII. Старшина запорозьких козаків. «Літопис Малоросії, або історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії» Жан-Бенуа (Йоганн-Бенедикт) Шерер
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 17.12.2009, 11:29 | Повідомлення # 17 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Трехтомная "История запорожских козаков" выдающегося украинского историка, зтнографа, фольклориста, археолога, писателя, лексикографа, академика АН УССР Д.И.Яворницкого (1855-1940), опубликованная в 1892-1897 гг. http://www.cossackdom.com/book/bookyvor/index.html Д.И. Яворницкий «История запорожских казаков», Том 2, Глава одиннадцатая Пассивную роль играли запорожские козаки и в 1644 году во время похода коронного гетмана Станислава Конецпольского против татар. Этот поход предпринят был поляками в отомщение за набег татар в Заднепровье, сделанный ими и 1643 году. Собрав большое войско, Конецпольский отправил вперёд себя воеводу Станислава Любомирского к Местечку Ставищам для наблюдения за татарами. В свою очередь Любомирский, прибыв в Ставища, отправил от себя часть войска под начальством князя Иеремии Вишневецкого к Днепру, в местечко Мошны и приказал ему строго следить за движениями неприятелей на обоих берегах реки. Татары шли под начальством Тугай-бея, Муртазы-аги и Умар-ати, пользовавшихся репутацией в Крыму самых храбрых и дельных воинов; последний, кроме того, известен был как лучший калауз, т. е. проводник войска, отлично знавший географическое расположение польско-украинских областей. Января 3 дня татары заняли переправу через Днепр у Тавани, объявив, что они идут не с тем, чтобы воевать против Польши, а с тем, чтобы вернуть свои стада, угнанные козаками. Гетман, узнавал о всех движениях татар от беглых запорожских пленников, а также от чигиринского полковника, находившегося с полком в Запорожье, и от пана Забужского, отправленного туда же для разведок. Они сообщили гетману, что татары, не могши переправиться через Днепр у Тавани, вследствие обмерзлых берегов реки, безуспешно пытались сделать это у Каирской и Носоковской neреправ, а потом поднялись вверх до Кичкаса. Тогда Вишневецкий передвинулся в Корсунь, а гетман из Бара спустился к Ставищам. Здесь получено было известие, что орда, выждав два дни у Кичкаса, пока не окреп лед, переправилась с левого берега Днепра на правый и двинулась к Желтым Водам, от Желтых Вод пошла через верховье речки Саксагани, через речки Ингулец, Ингул и Высь. Тогда все польское войско сошлось у Ахматова на речке Тикыче и здесь 30 января 1644 года произошла битва между поляками и татарами. Битва окончилась для татар весьма печально: они были сломлены и бежали к Синим Водам, а оттуда частью к Днепру, частью к Очакову, а частью в буджацкие степи. Между поляками во время этой битвы находились и козаки, но их было всего лишь 400 человек и они поставлены были сзади всего войска Дневник Освецима: Киевская старина, 1882, январь, 139—146. http://www.cossackdom.com/book/bookyvor/izk2/211.html
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 17.12.2009, 12:13 | Повідомлення # 18 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| В рукописном отделении института имени Оссолинских во Львове, под № 224 хранится рукопись, заключающая в себе, в числе других исторических материалов, дневник, составленный в половине ХVІІ столетия польским дворянином, Ставиславом Освецимом; дневник этот по количеству, обстоятельности и подробности сообщаемых им сведений может быть причислен к важнейшим источникам для истории казацко-польских столкновений, случившихся в половине ХVII столетия. ДНЕВНИК (в извлечении) 1643—1651 г. http://www.vostlit.info/Texts....xt1.htm
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 17.12.2009, 12:36 | Повідомлення # 19 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| О запрещении правящим в Новосеченском ретраншаменте комендантскую должность офицерам выдавать от себя пашпорты запорожским козакам. 1764 года июня 22-го дня, по указу Ея Императорского Величества, Киевская Губернская Канцелярия слушав присланного Войска Запорожского от кошевого атамана Федорова с старшиною доношения, которым представляет о неподлежащей даче находящимся в Новосеченском ретраншаменте за коменданта киевского гарнизона Стародуб. полку капитаном Машановым того ж Войска Запорожского козаку Лукьяну Терпилку, да брату его польской области Белоцерковской губернии с. Ставищ жителю Ивану Терпилку ж билета, по которому оные Терпилки, забрав имевшиеся у них в общем с запорожским козаком Иваном Щепою в торгу занятые ими, Щепою и Терпилком, у разных запорожских козаков деньги сто шестьдесятъ пять рублев, тако ж трое лошадей и протчие пожитки, бежали в Польшу, и о слабом содержании им, капитаном Машановым, команды и о чинимых состоящими в команде его солдаты воровствах, и тем доношением просит о смене оного капитана Машанова и о определении на место его другого достойного офицера, и о учинении оному козаку Щепе от помянутого капитана Машанова в объявленном последовавшем ему Щепе, по причине дачи от оного Машанова означенным Терпилкам билета, и о подтвержде-нии куда надлежит о недаче впредь, мимо команды Войска Запорожского, желающим оттуда выходить запорожским козакам никому ни за какими поруками пашпортов и билетов; ...
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 17.03.2010, 13:36 | Повідомлення # 20 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Книга Володимира Кривошея "Генеалогія українського козацтва. Білоцерківськй полк". Зміст - персональний склад козацької старшини та її родоводи Алфавитный список упоминаемых в книге В. Кривошея " Белоцерковскй Полк": http://forum.vgd.ru/276/23372/20.htm?a=stdforum_view&o= Продолжение: http://forum.vgd.ru/276/23372/30.htm?a=stdforum_view&o=
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 17.03.2010, 13:36 | Повідомлення # 21 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| В 1572г. король Сигизмунд II Август поручил Снятинскому старосте Николаю Язловецкому собрать полк "низовых козаков". Сначала он привлек 300, а со временем 500 козаков. Одному козаку платили по 2.5 злотых в квартал и отдельно сукном. Старшим (позднее гетьманом) над реестрвцами поставили шляхтича Яна Бадовского, который подчинялся власти великого коронного гетьмана. В 1578г. новый король Стефан Баторий (1533-1586) поручил тому жн Язловецкому провести реформу козацкого войска. На службу было взято 500 козаков. Реестровцам пожаловали мистечко Трахтемиров возле Переяславля, вместе со старым монастырем, госпиталем, а так же землей вдоль Днепра аж до Чигирина. Трахтемиров стал первой козацкой столицей. Реестровым были вручены клейдноты: хоругва, бунчук, герб, печать, пушка, трубы, литаври. Баториева реформа козацкого войска ввела новые порядки, вывела козаков из-под власти старост, т.е сделала их привилегированным слоем общества. Поэтому козачество в течении всей истории вспоминало "давнi вольностi, права и привелегии козацкие", которых красной нитью проходят через все козацкие летописи. Первый, второй и третий реестр 1583г., который насчитывал 600 чел, быстро распадались, т.к. казна нерегулярно или совсем не выдавала денег и козаки возвращались к своей обычной жизни и походов в чужие края. В 1590г. реестровыми козаками занялся сейм Речи Посполитой. Реестр увеличили до 1000 чел. Вся старшина должна была быть из шляхетских родов, а реестровцы должны были присягнуть, что без разрешения гетьмана не будут ходить против соседних государств. В скоре после восстании козаков под предводительством гетьмана Криштофа Косинского (родом с Подляшья) и Северина наливайко (с Тернопольщины), сейм в 1596г. ликвидировал реестровое войско "врагов родины". В 1616г. пошла ревизия небольшой территории (Богуслав, Канев, Корсунь,Стеблов, Переяслав, Чигирин, черкаси и др.), по подсчетам козацких хат было около 7.5 тысяч. Можно себе представить, что для них означал реестр в 1тыс. если в то время семья была около 5 человек. Новый набор в реестр начался в 1619г. при гетьмане Сагайдачном. Еще в 1617г. в Олшанке, козацкая делегация и польские комиссары подписали договор в соответствии с которым реестр оставался на уровне 1590, но при определенных обстоятельствах может быть расширен. Такие обстоятельства скоро настали, в походе Сагайдачного на Москву участвовало 20000 козаков, а в битве под Хотином 40000. После затяжной войны козаков с армиею Конецпольского и осложнением отношений между Речью посполитюй и Швецией, новый гетьман Михайло Дорошенко подписал Куруковский договор и количество реестра увеличилось до 6000 с зарплатой 60000 злотых ежегодно, а в начале 30-х годов до 8000. Во времена этого гетьмана, козаки были поделены на 6 полков - Чигиринский, Черкасский, Каневский, Корсунский, Белоцерковский и Переяславский. здесь полковники и старшины были наделены административной и судебной властью над козаками. Зарплату выдавали на день святого Ильи в Киеве. Испугавшись восстаний Остряницы, Гуни, руин новопостроенной крепости Кодака, сейм в начале 1638г. сократил реестр до 6000 и записал в него много поляков. В 1649г. на второй год восстания Хмеля, король Ян Казимир согласился на 40000 реестр. После битвы под Берестечком и Белоцерковского мира реестр сократили наполовину. Записывали в реестр в первую очередь самых заслуженных козаков, т.к. количество было ограниченно то вспыхивали бунты. В 1654г. Московские власти обещали увеличить реестр до 60000, но никогда больше козаки не получали зарплату за свою службу.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 17.03.2010, 13:36 | Повідомлення # 22 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Старейший реестр козацкого войска 1581г. Ян Оришовський поручник козаків низових запорозьких Олександр Мирейовський Микола Садковський Станіслав Сторожевський Микола Глуховський Пйотр Кшивковський Ян Дорошовський Станіслав Завистовський Ян Модлінський Петро Каміньчанин Богдан Волошин Ян Черменський Куряш Шульжинський Семен Копицький Свягогор з Києва Іван Водопян Семен Ус Іван Головач Денис Брагінець Орел Москвичин Іван Улас Панько Дроздович Степан Пінчук Івоня Волошин Микола з Мозира Анджей з Дубна Іван з Дубна Стась з Галича Іван Дерманський Петро Ничовський Васько Брагінець
1-й атаман Іван Марцін Тисінський Тимохвій Горбач Іван Чилякович Ярош Богданович Івашно Кравчович Лечил Кормасович Карп Онишкович Іван з Острополя Савицький
2-й атаман Васько Горковий Филип Сухорукий Подерван Матвей Дзєд Семен Глаткий Семен Лотиш Пархім Микета Москвичин Кукой Волошин Савка Лабозний
3-й атаман Андрій Лиханський Ждан Москвичин Мисько Чорний Стась Ніс (Ніж) Тишко Кравець Сасин Малиій Таганиський Янко Лях Петро Малий Мосрей
4-й атаман Іван Лотиш Шелипський Матій Цирульник Охрім Лукаш з Волині Горошко Іванко Канівець Олексій Роговський Гришко Москвичин Бакай
5-й атаман Шахворост Гришко Несин Семен Клюка Олексій Господарик Позняк Іван Голий Сміх Павлюк Онишко Филипів товариш Каленик
6-й атаман Іван Подолянин Семен з Дубровноi Іван з Смоленська Супрун Брагінець Прокіп Остропільский Павел Острінський Федір з Мозера Федір Случанин Андрій Случанин Дзешко з Озерян
7-й атаман Клим Чорний Чиркашанин Денис Балакцій Запороський Павел Осинський Семен Москвичин Гришко Іванович Станіслав з Бучача Охрiм із Мстислава Гаврило з Корчина Филип Канівець Осташко з Дубна
8-й атаман Галинак Городчанин з Давидова Адам Дереницьний повіт Більський Мисько з Луцьк Іван з Городка Давидова Собестян з Любеча Созон з Турова Яцько з Городка Давидова Вакула Корченин Гришко з Могильова Мисько Городчанин
9-й атаман Кердєй Місіць з Давидова Яковицький Йосько Кулага з Могильова Васько з Лободищ Йосько з Бихова Іван з Городка Антон з Острога Іван з Пикова Мартин з Лотви Семен з Могильова
10-й атаман Онисько Голубович з Полоцька Бохдан Залуцький Матвій Худельчій з Мозера Зввацький з Полоцька Гришко Дзембуляк з Черкас Окула з Мозера Андрій Губський з Турова Ян Станіславович з Мінська Данило з Койданова Микита з Мозера
11-й атаман Ячуб Волькош з Канєва Почетковський Микола Жлоба з Бихова Ян Чижиковський з Кжинна Єндмей Грунтенський з Базара Хома Глушанин Іван з Берестечка Гришко Киянин Яцько з Плоскої Федір Слонима
12-й атаман Лукаш Козуля Охей з Білої Церкви Федір з Рогачева Мисько з Валева Олексій Чиркашанин Іван з Вінниці Пархім Мозеранин Матияш з Озерич Терешко Глушанин Іван Куровський з Чиркас
13-й атаман Іван Толчиха з Турова Марко Рустикович із Жмуді Пасько з Остра Іван з Константинова Степан з Любеча Васько з Денича Оссип Москвичин Паськон з Тетерова Петр Резанець Мисько Бурак
14-й атаман Іссай Гусак з Черкас Іван Брагінець Васько Туровець Петро Канівець Остап з Дубна Михайло з Канева Єнджей Бігавський з повiту Стеж Костя з Києва Хветько з Володимира Бохдан Білоцерківець
15-й атаман Васьмо Толстий з Черкас Гришко з Полоцька Станіславович Ян з Вільна Васько з Пенькiвiв Семен з Білої Церкви Макар з Білої Церкви Марко з Серпської землі Тишко з Острога Васько з Черкас Яцько Мозеранин
16-й атаман Онушко Жилич з Вишнівця Мартин Смольський Ярош з Чиркас Матвій з Рiвного Толочко з Черкас Онисий Москвичин Семен з Каффи Кузьма Туровець Матвій Черчашанин Андрій Москвичин
17-й атаман Захарка Кулага Ждан Лукошко Єнко Ракевич з Києва Яцько з Крупи Лукаш з Новогрутка Мисько з Дубна Опанас з Ковлеля Степан Вешняків з Дубна Мисько з Мінська Матвій з Володимира
18-й атаман Орел Олекса з Кричова Андрій Окуньківський з Осінця Войцех Хриновицький Войцех з Більського повіту Миран з Семенова Мельсько Білоцерківець Грицько з Скали Гаврило Копишанин Петро Козицький від Люблина Бенясь з Ковна
19-й атаман Семен Бут Лукаш Смольський Бохдан Пєтигорець Кулан Мурза з Криму Єнджей з Німець Семен Черкашанин Гаврило Шенялий Мартин Жилицький з Дубна Михайло з Торчина Мисько Чорнобилець
20-й атаман Остап Волевич з Убарович Андрій з Рогачева Андрій з Черкас Улас Москвичин Сенерин Брацлавець Іван Москвичин Мисько з Давидова Васько з Гомля Каленик з Чиркас Максим Гомлянин
21-й атаман Филип Волинець Войтек з Ярослава Ярош Стужичанин Семен з Дубна Мисько Пригода з Дубна Федір з Дубна Каленик Мозерянин Филько з Луцька Мартин з Тризовки Грицько з Вишнівця
22-й атаман Андрій Петрович з Мінська Васько Копець з Остра Онисько з Хмельника Пархім Гомлянин Марцин з Махльович від Пізна Іван з Пикова Семен Бражник Марцин з Вільне Занько з Острога Ян Гральовський
23-й атаман Яцько Кунцевич з Заложиць Василь з Новогрутка Степан з Мозера Микита Москвичин Васько з Корча Онисим з Турова Семен з Турова Максим з Турова Андрій з Вишнівця Мартин Москвичин
24-й атаман Бенедик Брагінець Мисько з Грубешова Хришко з Красилова Гресь з Воротнова Хришко з Бихова Захара з Кремінця Хветько з Бихова Петро з Константинова Іван з Бобруйська Степан з Красилова
25-й атаман Хведина Коломиець Хрол з Черкас Демит Мозерянин Максим з Черкас Лигуза з Дитинець Васько з Києва Грицько з Купеля Семен з Тучина Мартин з Сатанова Степан з Черкас
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 17.03.2010, 13:36 | Повідомлення # 23 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| 26-й атаман Марко Мозерянин Степан Любечании Мартин Мстиславець Степан Случанин Павел з Бобруйська Мисько Москвичин Мисько з Луцька Степан з Брагиня Павел Дручанин Костя з Тетерина
27-й отаман Іван Панькевич з Брагина Iван з Пiнська Гермуля Брагинець Іван із Мстислава Іван Імстиславець Семен Красиловець Іван Чорнобилець Богась з Вінниці Войцех з КУЯВ Сава з Рудих Більча
28-й атаман Йосько Добрило Киянин Іван Чиркашании Гарусим Перехриста з Черкас Ситько Острожанин Собко Трубач Гаврило Чирквшанин Анцрій Коломиець Дешко Ассавул Йосько Імстиславець Яцько з Пінська
29-й атаман Йохим Сизак з Любоськоі волості Охрім з Остра Іван з Бобруйська Мартин Киянин Хома Киянин Мисько Брагінець Юсько Ямполець Іван Туровець Ісай Чиркашанин Акула Бобровянин
З0-й атаман Гермяк з Борисова Собко Валах з Конна Левко з Петрикова Іляш з Хмільника Васько з Потилича Битамир Пєтигорець з Чиркас Карпо з Могильова Конон з Могильова Оникій з Могильова Каспер з Лебедич
31-й атаман Хома Чорний Киянин Яцько Шлик із Мстислава Гермак Чудновець Марко Канівець Тишко Канівець Мартин Канівець Хведір Канівець Хватько Мозерянин Олесько Білоцерківець Клим Москвичин
32-й атаман Йосько Смілий Матвій з Оршич Миколай з Вільна Онисько Канівець Іванко Туровець Ярош Сатько з Мозера Семен з Константинова Гришко з Могильова Мисько Кременчанин Филип Канівець
33-й атаман Петро Зеленський з Канева Лаврин з Кременця Антін з Острога Микола з Кременця Марко з Полоцька Іван Чура Матіш Зарецький від Лукова Іван з Кременця Войцех з Каменця Хведiр з Дубна
34-й атаман Манько Туровець Семен з Супронова Кондрась з Вольги Матвій Корченин Іван з Володимира Федір з Грубешова. Войцех Чарнецький з Познаня Іван з Вольги Петро з Турова Васько із Мстислава
35-й атаман Кіндрат Щербина Сава з Вінниці Гришко Полочанин Трембицький Вакула з Корча Іван Волошанин Михайло Базалець Петро Канівець Митько Кричовець Охрім Корченин
36-й атаман Кунаш з Бобруйська Соленик Мисько з Сандомира Ананас з Олики Антон з Каменця Улас Муха з Рівного Мисько з Києва Левко з Константинова Степан з Каменця Бохдан з Любеча Нестер з Бобруйська
37-и атаман Левко з Цецерська (Тетерська) Степан з Литовиза Степан з Чорнобиля Пергат Волошанин Дорошко Козел з Бобруйська Петр Скрош Грицько з Вишнівця Дмитро Случанин Іван з Любеча Лосуб з Бобруйська
38-й атаман Іван Толстий Москвичин Іван з Глушка Ясько Копець з Волині Мосій з Лобуня Іван з Обчиця з Г(Х) войні Омелян а Могильова Андрій Москвичин Степан МОСКВИЧИН Павел з Коптевич Степан Моеквичин
39-и атаман Іван Березецький з Константинова Душицький з повіту Камянецького Семен с Винник Станко з Константинова Харко з Бадаража Іван з Городка Давидова Мігал Гарманський Хведір з Бихова Мисько Чнркашанин Симко від Дорогичина
40-й атаман Васько Щербина Биговець Наум з Бихова Тит Чиркашанин Марцин Драб Стецько Сужинещ. [С Ужинець?) Йосько з Гомля Кіндрат з Кременця Гаврило з Ярослава Матвій з Білої Церкви Хришко Москвичин
41-й атаман Марко Канівець Сасим Білоцерківець Остап з Дубровноі Барабаш Чиркашанин Курило з Гричова Путило .з Путивля Миколай Коиоплицьний з Гомля Матей з Березівця Семен із Мстислава Ян з Росоша
42-й атаман I лі я Дунський Іван Імстиславець князь Йовтух Могильовець Васько Киянин Денис з Ошклина Іван з Городка Ян Ж(3)аберовський з Перемишльської землі Лучко з Мозера Савка з Горок Іван з Кочанівки
43-й атаман Митя Москвичин Данило з Бобруйська Іван Гомянин Степан Городчанин Степан з Межиріччя Іван з Мозера Грицько з Почаева Курило а Луцька Мокій Москвичин Прокіп з Мозера
44-й атаман Райтко Живоглят Войцех Слоніма Мацейовський з Ямполя Яхно с Вислочанин Іван Биховець Гришко Гамлянин Карпо з Любеча Райтко з Овруча Юрин з-піді Львова Федір з Києва
45-й атаман Іван С/Ш/кляний Марко з Дорогобужа Матіяш з Несухоїш Лучко з Милятина Іван Могильовець Хведір Полочанин Мисько з Гоголець Гаврило з Васьковець Іван Туровець Опанас з Варкович
46-й атаман Олкффір Кулага Васько Кулага Кузьма Чиркашанин Мартин Краковкинин Матвій Плескань і Киева Дроздза Давидко з Острога Ходір Кочельник Федір Корага Павло Дубровський
47-й атаман Кміта Домак Богдан Дублянський ТОМАСЬ Заторський Якуб Шкода Васько Хомикович Хветько з Любеча Олексій з Звягля Марцин з Вільна Мигаль з Могильова Мисько з Торчина
48-й атаман Дмитро Брагинець Сергій з Бобруйська Ян Голуховськии Анджей Бубениця Васько із Золочева Степан Городчанин Охрім Чиркашанин Мартин з Константинова Кіндрат Йоськович із Мстислава Остап Коза
49-й атаман Северин Марко €рик Климко Війт Плетенецький Петро МОЗЄРЯНИН Семенко Хромий Василій Веселовський Кум Інан Буд Семен Чорний
50-й атаман Маруцький Михайло Мартишко Хмара Іванко Пісний Трушко Федір Дуцький Iлiя Больбот Денис Кривий Хуцзяк Ян Оришовський з Орншова поручник козаків запоріжних рукою власною Ян Черський рукою власною підстароста Черкаський
Реестр 1581г. храниться в архиве древних актов Варшавы "Скарбе коронном" уже более 400 лет. Он представляет собой пожелтевшие листы, на которых латинскими буквами записаны фамилии и города первого реестра козацкого полку 1581г. Давние архивы Варшавы сберегли список 532 козаков и старшин, которым 30 марта 1581г. выдавали зарплату за участие в Ливонской войне против Москвы. Этот полк в дальнейшем брал участие в походах на Крым, Молдавию, Австрию.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Вівторок, 07.09.2010, 15:54 | Повідомлення # 24 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| 1654г. первая половина января. – Список украинских полков и городов, в которые были посланы представители русского правительства для приведения населения к присяге на верность Русскому государству. … Полку Белоцерковского, - послан Леонтий Лопухин, - Белая Церковь, Ставища, Насташка, Синява, Лесевичи, Ковшоватая, Боярка, Каменной Брод, Ольховец, Шавулиха, Черной Каменец, Трилесы – пуст, Рокитная, Ольшанка, Германовка – пуста, Фасто – пуст, Дедовчино – пуст, Рожов – пуст, - 20 городов. … По государеву цареву и великого князя Алексея Михайловича всеа Русии указу посланы в городы стольники, и стряпчие, и дворяне московские. … Левонтей Лопухин да подъячей Яков Портомоин – в Белоцерковской полк. ЦГАДА, ф. Посольский приказ, Малороссийские дела, 1654, д.1, лл. 15-25. Подлинник.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: П`ятниця, 03.02.2017, 08:15 | Повідомлення # 25 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Viktor ( ) Описанiе малороссiйских городовъ, мђстечекъ и селъ Бђлоцерковскаго полка съ переписью жителей, приведенныхъ къ присягђ на вђрность царю Алексђю Михайловичу.
Город Ставища
Того ж города казаки приведены к вере в соборной церкви: Сотник Степан Давыдов. Атаман Василей Кулик. Есаул Ондрюшко Данилов. Хоружей Семен Гусенко. Писарь войсковой Иван Рыморин. Рядовые:
Всего казаков 312 человек.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: П`ятниця, 03.02.2017, 08:19 | Повідомлення # 26 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Viktor ( ) Описанiе малороссiйских городовъ, мђстечекъ и селъ Бђлоцерковскаго полка съ переписью жителей, приведенныхъ къ присягђ на вђрность царю Алексђю Михайловичу.
Город Ставища
Того ж города мещане: Наместник Александр Яблонскiй. Войта Лев Карпов. Буймистры: Демьян Алексеев, Кирило Журбинскiй. Рядовые:
Всего мещан 365 человек.
Санкт-Петербург
|
|
| |