Село Сніжки
|
|
l_sergiy_m | Дата: Середа, 27.05.2015, 18:07 | Повідомлення # 1 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Нещодавно я написав невелику книгу про село Сніжки, в тому числі про історію села. Деякі матеріали для книги було взято з цього форуму, за що велике спасибі його учасникам. Тут посилання на книгу: Село Сніжки Кому буде цікаво, почитайте.
Сніжки - Київ
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 28.05.2015, 14:32 | Повідомлення # 2 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1984
« 11 »
Країна:
Статус:
| Можно добавить в книгу: Пестель Павел Иванович (24.06.1793 – 13.07.1826). Полковник, командир Вятского пехотного полка. 13.07.1826 казнен на кронверке Петропавловской крепости. Похоронен вместе с другими казненными декабристами на острове Голодае. Пестель отправился 8-го января 1821 года «к своему полку, который был в совершенном расстройстве и известен по всей армии, как один из худших. Павел Иванович ревностно занялся приведением его в порядок». Приехав в Ставище и приняв полк, Пестель, прежде всего, обратил внимание на строевую часть. Одно из первых распоряжений его состояло в том, чтобы собрать в штаб-квартиру разбросанную по деревням полковую учебную команду. Для помещения её из Ставища были выведены команды музыкантов, барабанщиков, горнистов и мастеровые: слесаря, кузнецы и плотники. Музыканты, вместе с барабанщиками и горнистами, были помещены в деревнях Антоновке, Янишевке и Богатырке, а мастеровые - в Снежках.
Санкт-Петербург
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Субота, 13.06.2015, 16:30 | Повідомлення # 3 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Я знайшов деяку інформацію щодо хутора Гута, що знаходився поблизу Сніжок. У книзі 2 серії "Міста і села України", "Київщина" у статті про село Винарівка сказано: "першими засновниками Винарівки стали вихідці з х. Гута, що лежав тоді між с. Сніжки та виселком Парнею (нині Прогарі). Назва Гута походить від склозаводу, який там був. Браницький перегнав деяких непокірних селян з Гути у ліс, через що вони одержали прізвище Перегон. Сьогодні з таким прізвищем у селі мешкає багато людей". Євген Чернецький у томі 1 книги «Правобережний гербiвник» перелічує прізвища шляхтичів, які проживали в Гуті станом на 1833 р.: Козловськi, Лiсньовськi, Масловські чи Маслоські, а також Микитовичі. Є. Чернецький називає хутір "Гута Сніжицька". На картах середини 19 ст. (карта Шуберта) та другої пол. 19 ст. (карта Стрельбицького) хутора Гута в цій місцевості не вказано. Таким чином , можна припустити, що з середини 19 ст. хутір припинив існування. На початку 20 ст. ця місцевість серед сніжчан була відома як Шевчукова Гута і була популярним місцем для відпочинку. До сьогодні на цьому місці знаходять шматки скла, яке раніше вироблялось там на склозаводі Браницьких.
Нещодавно мені пощасливилось дізнатись точне місцерозташування Гути: у лісі між Сніжками та лісництвом поблизу Винарівки (місце, де розташоване лісництво й досі називається "Парня"). (див. аерофотознімки місцевості).
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Субота, 13.06.2015, 18:53 |
|
| |
Viktor | Дата: Субота, 13.06.2015, 18:50 | Повідомлення # 4 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1984
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата l_sergiy_m ( ) точне місцерозташування Гути Конечно, такие места лучше бы отмечать спутниковыми координатами. Многие места со временем совсем теряются в ландшафте.
Санкт-Петербург
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: П`ятниця, 10.07.2015, 10:15 | Повідомлення # 5 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| У газеті "Сільські обрії", яку я знайшов у Сніжківській бібліотеці (номера я не пам'ятаю) є цікава стаття про Фелонову гору і Фелонову криницю між Ставищем і Сніжками: "Під Фелоновою горою у лісі на березі Гнилого Тікича знаходиться криниця, яка зветься Поповою або Фелоновою. Першим, хто відкрив її цілющу силу, був священик на ім’я Фелон. Старі люди знали цілющі властивості цієї криниці. Ще у 19 ст. священик зі Сніжок брав звідти воду для церковних потреб та приготування їжі і радив це робити своїм прихожанам. У радянські часи саме водою з цієї криниці вилікувався від тяжкої хвороби шкіри один військовий, бо жоден лікар, до якого він звертався, не давав гарантії на видужання. І тому кожного року, аж до своєї глибокої старості в десяту п'ятницю після Великодня цей чоловік приїжджав до криниці. На знак вдячності Богу за зцілення він привозив і роздавав людям милостиню, а перед іконою Божої Матері ставив букет квітів. І сьогодні існує традиція кожної десятої п'ятниці після Великодня звершувати хресний хід до цієї криниці і відслужувати водосвятний молебень (особливо коли довго не було дощу). Над джерелом було зроблено дерев'яний зруб та посаджено вербу і калину". Від себе додам, що у 19 ст. під Фелоновою горою на Гнилому Тікичі було споруджено ставок, на греблі якого стояв водяний млин. Греблю ставка разом з млином було зруйновано в роки громадянської війни. Ставок з водяним млином і криницю з хрестом в районі Фелонової гори було позначено на картах другої пол. 19-поч. 20 ст.: карта Ф. Ф. Шуберта 1846-1863 р. австрійська карта 1910 р. радянська карта 1925 р. за знімками місцевості 1913 р.
Сучасне розташування Фелонової гори: аерофотознімок
Додано (10.07.2015, 10:15) --------------------------------------------- На 134 -му кілометрі автотраси "Київ - Одеса" в районі Сніжок було виявлено 2 об'єкти, походження яких поки що не відоме: 1. великий плаский камінь, який лежав на трьох менших таких же пласких каменях (як стіл на ніжках) - був відкопаний екскаватором на початку 90-их років у землі в ході робіт з розширення автотраси. Місце знахідки - перед Антиповичевим яром. Про знахідку свого часу мені розповідала моя двоюрідна бабуся жителька Сніжок М. Г. Юрченко. Вона бачила цю знахідку своїми очима і встигла забрати собі лише один камінь-підпорку, цей камінь зберігся в неї (інші камені зникли, де вони зараз - невідомо). 2. підземна пустота трикутної форми в розрізі, яку було розкопано теж екскаватором при розширенні автотраси на відрізку між Антиповичевим та Костевим ярами. При розкопуванні пустота завалилась. Свідком цієї знахідки був покійний сніжківський сільський голова С. С. Іщенко (у 2007 р. розповів мені про це). Цікаво, що і камінь, і пустота знаходились недалеко одне від одного, ніби на одній лінії. Для наглядності приведу аерофотознімок і фото цього місця.
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - П`ятниця, 10.07.2015, 10:31 |
|
| |
l_sergiy_m | Дата: П`ятниця, 10.07.2015, 10:26 | Повідомлення # 6 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Костів яр як і більшістьмісцевостей у Сніжках отримав назву від колишнього власника цієї землі, а саме, Костя Цимбала - мого двоюрідного прадіда, якому дістався перед революцією у спадок. Свого часу, мій прапрадід - Василь Цимбал, якому належала у Сніжках земля там де зараз вулиця Цимбала (в честь нього і було названо вулицю і куток Цимбалівщина) розподіляв землю між своїми шістьома синами і двома дочками (одного з його синів -Олександра пізніше у 1918 р. вбили німці у селі). Крім земель у селі він мав ділянки і за його межами (в т. ч. там де зараз Костів яр). Раніше, до революції всі ці землі або оралися биками під поля, або косилися на сіно, або там випасили корів.
Костів яр Антиповичів яр
Антиповичів яр, який було показано на знімку, отримав назву від родини шляхтичів Антиповичів, які жили у Сніжках (їх проживання у селі задокументовано з 1833 р.) і свого часу мали його у власності. Останні з роду Антиповичів вимерли під час голодомору 1932-33 р.
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - П`ятниця, 10.07.2015, 10:30 |
|
| |
l_sergiy_m | Дата: П`ятниця, 14.08.2015, 14:47 | Повідомлення # 7 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Цитата l_sergiy_m ( ) Нещодавно я написав невелику книгу про село Сніжки, в тому числі про історію села. Деякі матеріали для книги було взято з цього форуму, за що велике спасибі його учасникам. Тут посилання на книгу: Село Сніжки Кому буде цікаво, почитайте. Я трохи попрацював над своєю книгою про Сніжки, зібрав деяку нову інформацію і додав до книги. З новою версією книги можна ознайомитись тут
.
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - П`ятниця, 14.08.2015, 14:47 |
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Субота, 15.08.2015, 18:19 | Повідомлення # 8 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Вікіпедія, стаття "Дерев'яні храми України" наводить інформацію про церкву, яка існувала у Сніжках з 1774 по 1935 роки: "Будови Середнього Придніпров'я (Київщини й Полтавщини) відзначаються великою видовженістю форм і під впливом головним чином стилю рококо (XVII–XVIII ст.) — витонченими й легкими банями. Ближче до подільських стилю стоять церкви в селах Київщини: Сніжки, Вишнопіль, Конель 1748 р., а більш розвинені зразки з подвійними вісімками на Київщині — Розсішки (побудована Іваном Гонтою в1763 р.), Свердликів, Мошурів, Тараща."
"Для Поділля типовою є трьохверха церква з високими основними зрубами та восьмикутниками на них. Характерною рисою подільських церков є вертикальна обшивка дошками, ґонтовий верх, «опасання» та ґаночок при вході. Подільська церква стояла на просторному місці, посередині села. Церкви всі будували за однаковим планом: у вигляді повздовжнього хреста, з урізаними бічними сторонами. Верх церкви складали три бані, з яких середня була вища. Від бань вниз до половини стін церкви йшов стрімкий ґонтовий дах. В церквах з богатою громадою, дахи церков малювали на червоно та навколо церкви ставили штахети. Церковне подвір'я було обсаджене липами. Навпроти головних дверей церкви, стояла вежа з дзвонами, покрита гонтом. В давні часи біля церков були цвинтарі. На другій стороні дороги на тій же площі, навпроти церкви стояла корчма."
На сайті 'Дерев'яні храми України' наведено інформацію про церкву села Конельські хутори Жашківського району Черкаської області (наскільки я розумію, це й є село, назване у Вікіпедії "Конель", так як у селі Конела дерев'яного храму зараз немає). Мабуть, сніжківська церква раніше виглядала приблизно так:
Сніжки - Київ
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Неділя, 16.08.2015, 16:49 | Повідомлення # 9 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| ТРК "Грант" - випуск присвячений проблемам населення Сніжок станом на 2015 рік
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Неділя, 16.08.2015, 16:49 |
|
| |
Оксана | Дата: Вівторок, 18.08.2015, 12:37 | Повідомлення # 10 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Дякую, Сергію, за Вашу роботу ! Читаю книжку, цікаві нові для мене відомості про місцеву ботаніку.
Не зрозуміла смислу цього речення "...було сказано, що діяльність «польових охоронців» не завжди була ефективною і тому ці містечка, незважаючи на своє опікунство, часто терпіли поразки, тому сейм, враховуючи зруйнування татарами Білої Церкви, Трилісів і Любомира і всі процеси та вигнання у цих місцевостях, які через збирачів київських отримали підтримку, відмінили та знищили."
Згадується "Дворяне: 1. Дрогомерецкий..." Це прізвище є і у Попружній - Дромарецькі.
Цікаві у Вас там прізвища - Кимак, Кимаків яр. Кимаки - самоназва оного з племенів кипчаків.
Тарбис, تربوز тарбуз перською означає кавун
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Вівторок, 18.08.2015, 18:32 | Повідомлення # 11 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) Не зрозуміла смислу цього речення "...було сказано, що діяльність «польових охоронців» не завжди була ефективною і тому ці містечка, незважаючи на своє опікунство, часто терпіли поразки, тому сейм, враховуючи зруйнування татарами Білої Церкви, Трилісів і Любомира і всі процеси та вигнання у цих місцевостях, які через збирачів київських отримали підтримку, відмінили та знищили. Це витяг з багатотомного видання Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich 1889-1914 років. Для написання книги про Сніжки мені довелося перекладати з польської, тому можливі деякі неточності перекладу.
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Вівторок, 18.08.2015, 18:34 |
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Вівторок, 18.08.2015, 19:05 | Повідомлення # 12 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) Дякую, Сергію, за Вашу роботу ! Читаю книжку, цікаві нові для мене відомості про місцеву ботаніку. В розділі книги "Природа" більшість відомостей взято зі спеціалізованих наукових журналів та іншої літератури, список якої наведено в кінці книги. Створення заказника "Витоки Гнилого Тікича" - моя власна ініціатива, над якою я зараз працюю. Свого часу я знайшов інормацію щодо досліджень у Сніжках на цю тему, які проводились кандидатом біологічних наук Голуб Н. П. у 2004 році на території села, перечитав розробки в оригіналі (оригінал - у бібліотеці Національного ботсаду ім. М. Гришка), написав обгрунтування (на основі своїх спостережень і готових розробок) та клопотання про створення заказника, зв'язався з фахівцями - і тепер проект заказника проходить узгодження у Мінприроди. У книзі опис проекту заказника взято з його обгрунтування, яке я писав до цього.
Сніжки - Київ
|
|
| |
Viktor | Дата: Понеділок, 31.08.2015, 15:42 | Повідомлення # 13 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1984
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) Не зрозуміла смислу цього речення Вот перевод, который сделал kotik147 полностью в Повідомлення # 70: Жители Любомира, Белой Церкви и Трилис расставили в определенных заданных пунктах „полевую охрану" отбывали и остерегали всю Украину от надвигающих орд из Крыма. Однако зоркость тех „полевых охран" не всегда бывала эффективной и потому те местечки, не смотря на свое военное назначение, весьма часто несли поражения, поэтому сейм, имея подозрения на разгром от татар местечек Белой Церкви, Трилис и Любомира, всяческие процессы и баницие на тех же местечках через киевских сборщиков выигранное, „снес и аннигиллировал" (Vоl. Lеg., ІІІ, стр. 335).
Объясняю ситуацию с «полевыми охранниками» и что «отменили и уничтожили киевские сборщики». В 16 веке и первой половине 17 века, вся территория от Белой Церкви на юг, включая «Дикое поле» была практически пустынной. Династия крымских Гирев (Гераев), начиная с Менгли Герея (1482 год), почти ежегодно их опустошала. Земля здесь очень плодородная, но все попытки её заселения или восстановления старых поселений были безуспешны. Полевая охрана – посты, выдвинутые на юг от населённых пунктов, не всегда справлялись со своей задачей, чтоб заблаговременно предупредить население, чтоб население этих городков могло укрыться в близь лежащих лесах. Не о каком спасении имущества речи не шло. Татары забирали не только имущество, но и весь урожай. Конституцией сейма 1590 г. «о раздаче пустынь, лежащих за Белою Церковью» (Vоl. Lеg. II, 318), была сделана попытка заинтересовать польскую шляхту, то есть раздать эти земли князьям Збарожским, Вишневецким, Острожским, Корецким, Ружинским и Даниловичам (АЮЗР, ч.VII, т.III, Акты о заселенiи Южной Россiи, 1905 г., стр. XXVII-XXIX), в надежде, что те будут оберегать своё имущество и смогут организовать его охрану. Но результата это не принесло. Для того, чтоб хоть как-то привлечь население в эти места (вновь заселённые), там были отменены все налоги и сборы сроком до 20 лет («які через збирачів київських отримали підтримку, відмінили та знищили»). Так как Любомир в Люстрации 1622 года числился слободой новозаселённой, то можно понять что слобожане были людьми свободными и налогов не платили. После очередного уничтожения Любомира, вновь обустраивать поселение на правом берегу Гнилого Тикича не стали, от слободы доходов всё равно нет. Так как новое поселение обустраивалось на правом берегу реки, поляки понимая что налогов сразу получить всё равно не смогут, так как население будет либо уничтожено, либо разбежится, идут на хитрость, в 1635 году они дают поселению название Ставища, дают правовую основу (Магдебургское право), и освобождают от всех налогов на 20 лет, с надеждой, что за двадцать лет население станет оседлым (если выживет) и будет платить налоги.
Близко к тексту должно быть так: "деятельность «полевых охранников» не всегда была эффективной и поэтому эти города, несмотря на свою охрану, весьма часто несли поражения, потому сейм, учитывая разрушения татарами Белой Церкви, Трилес и Любомира, а также все действия по изгнанию населения в этих местностях, через сборщиков киевских получил поддержку и отменил налоги и сборы".
Санкт-Петербург
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Субота, 26.09.2015, 13:57 | Повідомлення # 14 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
|
Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. – К.: Основа, 2007. – 1040 с. Біографічні довідки на реабілітованих жителів села Сніжки
БЕРЕЗА Артем Полікарпович, 1898 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Сніжки, обліковець у радгоспі. Трійкою при УНКВС по Київській області 13 листопада 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
БОЯРСЬКИЙ Петро Вікторович, 1902 року народження, с. Оратівка Липовецького району Вінницької області, українець, освіта початкова. Проживав у с. Сніжки Ставищенського району, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 25 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 30 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1956 році.
БРИК Овсій Юхимович, 1901 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Сніжки, робітник у господарстві школи. Військовим Трибуналом 100-ої десантної дивізії 11 грудня 1946 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Помер в ув’язненні 4 жовтня 1947 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1996 році.
БРИК Федот Юхимович, 1899 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Сніжки, десятник Ставищенського лісництва. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 9 жовтня 1938 року засуджений до 8 років позбавлення волі. Помер в ув’язненні 12 грудня 1941 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1961 році.
ВИШНЕЦЬКИЙ Опанас Матвійович, 1901 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с. Сніжки, старший бухгалтер районної ощадної каси. Трійкою при УНКВС по Київській області 25 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 30 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1956 році.
ГОНЧАЛО (ГОТАЛА) Станіслав Мартинович, 1900 року народження, с. Піски Житомирського району Житомирської області, поляк, малописьменний. Проживав у с. Сніжки Ставищенського району, робітник місцевого лісництва. Помер під час слідства 10 вересня 1938 року (заарештований 11 лютого 1938 року). Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.
ГОРОБЕЦЬ Євлампій Гнатович, 1883 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, малописьменний. Проживав у с. Сніжки, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 5 травня 1931 року виселений на 3 роки за межі України. Реабілітований у 1989 році.
ЗДЕБСЬКИЙ Мартин Лактіонович, 1877 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, малописьменний. Проживав у с. Сніжки, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 8 червня 1932 року виселений на 3 роки за межі України. Реабілітований у 1989 році.
КУЗОВ Яків Трифонович, 1919 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, освіта середня. Проживав у м. Київ, курсант військового училища. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 22 травня 1938 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
МАЛИНОВСЬКИЙ-АНДРІЙЧУК Тимон Андрійович, 1895 року народження, с. Сніжки Ставищенського району, українець, малописьменний. Проживав у с. Сніжки, колгоспник. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 15 жовтня 1938 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
НЕДЗЄЛЬСЬКИЙ Степан Пилипович,1906 року народження, с. Вишківське Ставищенського району, поляк, освіта незакінчена вища. Проживав у с. Сніжки Ставищенського району, учитель місцевої неповної середньої школи. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1957 році.
САВИЦЬКИЙ Бернард Адамович, 1890 року народження, Польща, поляк, освіта початкова. Проживав у с. Сніжки Ставищенського району, робітник Ставищенського лісництва. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1971 році
Сніжки - Київ
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Неділя, 11.10.2015, 15:17 | Повідомлення # 15 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Цитата l_sergiy_m ( ) НЕДЗЄЛЬСЬКИЙ Степан Пилипович,1906 року народження, с. Вишківське Ставищенського району, поляк, освіта незакінчена вища. Проживав у с. Сніжки Ставищенського району, учитель місцевої неповної середньої школи. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1957 році. З архіву краєзнавчого музею при Сніжківській сільській раді:
Степан Пилипович Недзєльський, засуджений у 1937 році до розстрілу, був середняком:його родина мала двох коней і чотирьох овець. Проживали Недзєльські на вулиці Лисогірській. Це була сім’я вчителів – Степан Пилипович викладав українську мову та хімію, а його дружна була вчителем початкових класів. Колишні учні відгукуються про нього як про людину добру, порядну і привітну. За порадою до нього зверталися і односельці, і мешканці району, і навіть приходили люди з Жашкова та Умані. Степан Пилипович крім педагогічної освіти мав також освіту агронома, за покликом душі був робсількором. 8 жовтня 1937 року його було заарештовано прямо на конференції учителів у Ставищі, а 18 жовтня цього ж року було видано наказ про його страту. За ці десять днів він був ув’язнений у Білій Церкві, де його провідувала дружина. Коли його вели на допит, Степан Пилипович подав їй знак щоб вона мовчала. Недзєльский був людиною начитаною, однна з книг, які він мав, називалася «Новейшие сельскохозяйственные машины Европы и Америки» 1931 року видання стала причиною його страти, так як це рахувалося у той час як прихильність до Європи. На згадку дружині та сину Віктору від Степана Пилиповича лишилося кілька фотографій, одяг та срібний годинник на ланцюжку, який став сімейною реліквією Недзєльських і передається у їх родині з покоління у покоління. У 1957 році Степан Пилипович Недзєльський був посмертно реабілітований.
С. П. Недзєльський (зліва на фото) довідка про реабілітацію довідка про реабілітацію
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Неділя, 11.10.2015, 15:35 |
|
| |