|
Історія міст і сіл Української РСР. Київська область
|
|
| Viktor | Дата: Середа, 24.04.2013, 12:37 | Повідомлення # 16 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна: 
Статус:  | Продолжение (Іванівка)
Зразу ж після визволення Янишівки розгорнулася діяльна робота щодо відбудови господарства села, зокрема колгоспів ім. Комінтерну та ім. XIV-річчя Жовтня, їх організаційного та господарського зміцнення. Незважаючи на великі труднощі, уже в перші роки після війни колгоспи успішно справлялися з виконанням сільськогосподарських робіт, своєчасно розраховувалися з державою по поставках хліба, м'яса, молока.
В 1950 році колгоспи села об'єдналися в артіль ім. XIV-річчя Жовтня, яка широко розгорнула будівництво тваринницьких приміщень, а також громадських будівель, розширила посівні площі, збільшила поголів'я худоби. Трирічний план розвитку тваринництва був перевиконаний по всіх основних показниках. Урожайність зернових з одного гектара в 1951 році становила 14,2 центнера. В 1960 році колгосп с. Іванівки об'єднався з колгоспом с. Багатирки в артіль «Прогрес». Колгосп «Прогрес» - багатогалузеве господарство зерново-бурякового напрямку, за яким закріплено 5192 га землі, вт. ч. 4332 га орної. На зернові культури припадає в середньому 54 проц. орної землі, у т. ч. на озиму пшеницю - 31 проц. З року в рік зростає технічна оснащеність колгоспу. На 1969 рік господарство мало 39 тракторів, 28 різних комбайнів, 25 автомашин та іншу сільськогосподарську техніку. В 1969 році тут зібрали по 32,9 цнт з га зернових, у т. ч. озимої пшениці - по 34,9 цнт з площі 1080 гектарів.
Велика увага приділяється розвиткові тваринництва, підвищенню його продуктивності. В 1960 році в колгоспі було 1560 голів великої рогатої худоби, а на 1967 рік - 2280 голів. За досягнуті успіхи в розвитку тваринництва, збільшенні виробництва й заготівлі м'яса, молока, яєць, птиці у 1966 році голову колгоспу М. Г. Підгаєцького нагороджено орденом Леніна, а завідуючого фермою О. В. Полонського - орденом Трудового Червоного Прапора. Ордена Леніна удостоєний також передовий механізатор артілі В. С. Хоменко. За трудові перемоги орденами й медалями нагороджено 35 жителів села. Значних успіхів досягли тваринники колгоспу і в наступні роки. Так, восьмий п'ятирічний план по виробництву молока виконали на 112 проц, м'яса -118 проц., яєць - 135 проц. За великі успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства і виконанні п'ятирічних планів виробництва та продажу державі продуктів землеробства і тваринництва, 9 трудівників колгоспу «Прогрес» нагороджено орденами і медалями, в т. ч. свинарку Н. Л. Шевчук-орденом Леніна.
Неухильно зростають грошові прибутки колгоспу. Якщо в 1953 році вони становили 172 тис. крб., то в 1967 році - вже 1 млн. 690 тис. крб. У післявоєнні роки споруджено тваринницьке містечко: 17 корівників, 5 телятників, 3 свинарники, З конюшні, птахоферми, вівчарнйк, 2 кормокухні, 2 кормоцехи, а також кукурудзо-сушарку, автогараж, механічну майстерню, вальцьовий млин, 4 артезіанські колодязі, збудовано 3 ставки загальною площею 38 га.
На кошти колгоспу побудовано шосейну дорогу в село Багатирку і до автомагістралі Київ-Одеса, радіолінію тощо. Високовольтна лінія від Кременчуцької ГЕС, яка проходить через село, забезпечує колгоспне господарство і житлові будинки електричною енергією. У селі працює комбінат побутового обслуговування (взуттєва, швейна майстерні та перукарня), відділення зв'язку, ощадкаса, 5 торгових підприємств. Діють колгоспні дитячі ясла, розміщені у парку, посадженому молоддю села.
Велика увага приділяється охороні здоров'я. До послуг іванівців мед амбулаторія, профілакторій, аптека. їх обслуговує 10 кваліфікованих працівників охорони здоров'я.
В 1964 році колгосп перейшов на внутрігосподарський розрахунок з грошовою оплатою праці. Це позитивно позначилося на дальшому піднесенні матеріального добробуту. В 1968 році оплата людино-дня перевищила 4 карбованця.
Партійна організація колгоспу, яка налічує 67 комуністів, приділяє велику увагу дальшому розвитку громадського господарства, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції. Не менше значення має ідейно-виховна робота в масах, яка забезпечила авангардну роль комуністів на виробництві, виховання цілої плеяди передовиків сільськогосподарського виробництва, активістів громадсько-політичної роботи.
До Книги пошани колгоспу занесено 60 ветеранів колгоспного виробництва, кращих трудівників. За успіхи у виконанні зобов'язань на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції колгоспу вручено на вічне зберігання пам'ятний Червоний прапор Ставищенського РК КП України і райвиконкому.
Висока оплата праці, значні відрахування колгоспу на культосвітню роботу створюють умови для швидкого розвитку освітньої і культурно-масової роботи. В 1964 році на кошти колгоспу споруджено типове приміщення для середньої школи. При Іванівській школі обладнані хімічний, фізичний та біологічний кабінети, діє бібліотека. На 1969 рік тут працювало 37 вчителів, набувало знань 550 учнів.
Справжнім центром культурного життя Іванівки став новий будинок культури із залом на 600 місць, сучасним спортивним комплексом. Тут проводяться всі масово-політичні та культосвітні заходи: урочисті збори, концерти артистів-професіоналів і учасників художньої самодіяльності, перегляди кінофільмів, зустрічі із знатними людьми району і області - учасниками Великої Жовтневої соціалістичної революції, героями громадянської і Великої Вітчизняної воєн, ветеранами соціалістичного будівництва. При будинку культури постійно працюють гуртки художньої самодіяльності: вокальний, драматичний, музичний, а також футбольна, волейбольна, баскетбольна та інші спортивні секції. Великою популярністю користуються виступи колгоспного й учнівського хору, яким понад 25 років керує ветеран художньої самодіяльності Г. X. Легкий. Хор неодноразово здобував призові місця на оглядах художньої самодіяльності та обласних олімпіадах.
Сільська група товариства «Знання» налічує понад ЗО лекторів. Великого поширення набули в селі нові обряди та свята: комсомольські весілля, урочисті реєстрації шлюбів, новонароджених, свята врожаю, вшанування людей праці тощо. Особливо тепло відбуваються проводи молоді до лав Радянської Армії. На урочистих зборах села в будинку культури рідні й односельці дають наказ призовникам села вірно служити Радянській Вітчизні, не забувати про своє село, колгосп, дарують їм необхідні солдатові особисті речі. Майбутні військовослужбовці Радянської Армії дають клятву землякам високо нести звання радянського солдата, зробити все від них залежне для зміцнення обороноздатності Батьківщини.
В Іванівці уже стало традицією щороку 9 травня влаштовувати громадські поминки на братській могилі і на кладовищах. На урочистому мітингу (на нього сходяться всі мешканці села) називаються імена всіх громадян Іванівки, які віддали своє життя за Радянську Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни, вручається земля з братської могили приїжджаючим рідним і близьким героїв, полеглих у боях за визволення села від німецько-фашистських окупантів. А коли наступають сутінки, починається факельний похід селом до братської могили, де молодь дає клятву не забувати подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні.
Благоустрою села, розвитку його культури, запровадженню нових звичаїв і обрядів велику увагу приділяє виконком сільської Ради. У роботі комісій сільської Ради бере участь весь актив села. Особливо сумлінно працює комісія благоустрою та будівництва нових доріг.
Змінився зовнішній вигляд Іванівки. За післявоєнний час в ній зведено понад 600 нових будинків. Центр села добре впорядкований. Тут розташовані будинок культури, двоповерхова школа, нове приміщення сільської Ради, сільські магазини. Всі новобудови вулиці села обсаджені фруктовими та декоративними деревами, квітами.
План дальшого розвитку колгоспного виробництва, піднесення добробуту й культури жителів Іванівки надихає їх на нові трудові подвиги.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 25.04.2013, 12:30 | Повідомлення # 17 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Красилівка - село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км від районного центру, за 22 км від залізничної станції Жашків, за 25 км від автостради Київ-Одеса. Населення - 1415 чоловік.
У Красилівці знаходиться колгосп «Ленінський шлях», який має 3056 га землі, в т. ч. 2747 Га орної. Провідними культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, з технічних - цукрові буряки, соняшник. За вирощування високих урожаїв 12 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР.
В селі працюють середня школа, клуб, бібліотека, лікарня, аптека.
Красилівка виникла наприкінці XVII - на початку XVIII ст., коли землі південної Київщини заселялися селянами-втікачами.
Селяни Красилівки брали участь у Коліївщині та Київській козаччині. Вони відмовилися виходити на панщину, оголосили себе вільними козаками. В село були введені війська, селян покарали різками.
У 1902 році відбувся страйк красилівських селян, що працювали на цукрових плантаціях у поміщицькій економії. І905 року селяни знову застрайкували, припинили польові роботи, вимагаючи підвищення заробітної плати. Викликані війська придушили цей виступ. 1918 року багато красилівців було в партизанських загонах, які вели боротьбу з німецькими окупантами на території Таращанського повіту. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 183 жителі села нагороджені орденами й медалями СРСР.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 25.04.2013, 14:10 | Повідомлення # 18 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Кривець (давня назва - Покрівець) - село, центр сільської Ради, розташоване за 6,5 км від районного центру, за 1 км від автомагістралі Київ - Одеса. Відстань до найближчої залізничної станції Жашків - 20 км. Населення - 1012 чоловік.
У селі розміщено колгосп імені 1 Травня що має 1813 га землі, в т. ч. орної - 1667 га. Напрям господарства - вирощування зернових культур, м'ясо-молочне тваринництво. Розвинуті садівництво и городництво. З 1939 року працює сортодільниця.
За вирощування високих урожаїв пшениці (40 цнт з га) в 1948 році ланкову А. А. Поночовну було нагороджено орденом Леніна.
У Кривці є восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека.
Вперше село згадується в історичних документах XVII століття.
Селяни Кривця у 1855 році брали участь у Київській козаччині.
За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 100 жителів села нагороджені орденами й медалями.
Кривець - батьківщина генерал-майора морської авіації В. А. Животівського, генерал-майора танкових військ В. К. Лавренюка і доктора технічних наук О. С. Лишавського.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 25.04.2013, 16:59 | Повідомлення # 19 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Попружна - село, центр сільської Ради, розташоване за 17 км від районного центру, за ЗО км від залізничної станції Жашків та за 22 км від автостради Київ - Одеса. Населення - 1067 чоловік. У селі розташовано колгосп ім. Чкалова, який має 1491 га землі, в т. ч. орної - 1380 га. Вирощують переважно зернові культури й цукрові буряки. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. За вирощування високих урожаїв цукрових буряків ланкова К. І. Шестопал нагороджена орденом Леніна, бригадир рільничої бригади І. Г. Кизима удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, свинарка Г. Я. Драмарецька - ордена Жовтневої Революції.
У Селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека.
Попружну заснували селяни-втікачі у першій половині XVIII ст. Селяни Попружної брали участь у Київській козаччині.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 26.04.2013, 08:59 | Повідомлення # 20 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Розкішна - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Гнилого Тікича, за 1 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Жашків, за 8 км від автостради Київ - Одеса. Населення - 3224 чоловіка.
У селі знаходиться колгосп ім. XXII з'їзду КПРС, земельні угіддя якого становлять 2616 га, в т. ч. орної землі - 2238 га. Напрям господарства - вирощування зернових культур і м'ясо-молочне тваринництво. Розвинуті рибне господарство (площа ставків - 100 та), бджільництво, садівництво й городництво. З допоміжних підприємств є олійниця, млин, пилорама, майстерні для ремонту сільськогосподарського інвентаря. У Розкішній міститься районна інкубаторна станція.
За високі виробничі показники 19 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР, серед них М. П. М'яленко орденом Леніна.
В Розкішній є середня школа, клуб, 3 бібліотеки. В селі міститься районний протитуберкульозний диспансер.
В 1903 році в Розкішній відбулося заворушення селян. Карателі жорстоко придушили цей виступ. 1918 року на околицях села діяв партизанський загін під командуванням П. І. Кравченка. У червні 1920 року в селі перебував штаб Першої Кінної армії.
За героїзм і мужність, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 320 жителів Розкішної нагороджені орденами й медалями СРСР, в т. ч. В. Н. Завгородній удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 26.04.2013, 12:22 | Повідомлення # 21 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Розумниця - село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру, за 16 км від залізничної станції Жашків, за 17 км від автостради Київ - Одеса. Населення - 1308 чоловік. На території села знаходиться колгосп ім. ХІІІ-річчя Жовтня, що має 1829 га землі, з них орної - 1709 га. Виробничий напрям господарства - вирощування зернових культур і цукрових буряків. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі - городництво, садівництво. бджільництво, рибальство.
За досягнуті успіхи у колгоспному виробництві 20 чоловік нагороджені орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Леніна - Д. М. Неграй, Д. М. Антонюк, Н. Г. Савчук, Р. П. Бабієнко, В. Ф. Копачевський.
У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека.
Розумниця виникла на початку XVIII ст. Спочатку це був хутір, який належав ставищенському міщанинові Розуменку.
У районі села в 1918 році діяли партизанські загони, що боролися з німецькими окупантами.
За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 35 жителів нагороджені орденами й медалями.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 26.04.2013, 17:20 | Повідомлення # 22 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Сніжки - село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру, за 12 км від залізничної станції Жашків. Через село проходить автострада Київ - Одеса. Біля Сніжків бере початок річка Гнилий Тікич. Населення-909 чоловік. Поблизу села - великі масиви листяних лісів Ставищенського лісництва Білоцерківського лісгоспзагу (площа 1662 га). У селі розташована бригада колгоспу «Дружба». В Сніжках є восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека.
Перша згадка про Сніжки належить до 1730 року. Під час Коліївщини поблизу села розташовувався табір повстанців. 1855 року жителі Сніжків брали участь у Київській козаччині. В роки громадянської війни у Сніжках і навколишніх селах діяв партизанський загін під командуванням П. І. Кравченка. 1918 року поблизу села точилися жорстокі бої з німецькими загарбниками.
За бойові подвиги під час Великої Вітчизняної війни 83 жителі села нагороджені орденами й медалями.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 29.04.2013, 08:58 | Повідомлення # 23 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Станіславчик (давня назва - Братчикова Гребля) - село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км від районного центру, за 40 км від залізничної станції Жашків. Населення - 1517 чоловік.
У Станіславчику міститься колгосп ім. Калініна, земельні угіддя якого становлять 2055 га, в т. ч. орної землі - 1923 га. Основний напрям господарства вирощування зернових культур і м'ясо-молочне
тваринництво. Розвинуте рибне господарство (є два ставки площею 90 га). За трудові успіхи урядових нагород удостоєно 9 колгоспників.
У селі є середня школа, бібліотека, клуб, пологовий будинок.
Село Станіславчик виникло на початку XVIII ст. Його жителі брали активну участь у Київській козаччині. Карателі вчинили жорстоку розправу над селянами.
За героїзм, виявлений у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, 189 жителів села нагороджені орденами й медалями.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 29.04.2013, 11:15 | Повідомлення # 24 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Стрижавка - село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Торчі, за 18 км від районного центру, за 28 км від залізничної станції Жашків, за 10 км від автостради Київ-Одеса. Населення - 920 чоловік. Сільраді підпорядковані села Веселе, Григорівська Слобода, Сухий Яр, Червоне. У Стрижавці міститься колгосп «Шлях до комунізму», земельний фонд якого 1783 га, в т. ч. орної землі - 1457 га. Напрям господарства - зерново-тваринницький, розвинуте городництво та баштанництво. Голову колгоспу О. Є. Горобця нагороджено орденом Жовтневої Революції.
У Стрижавці є восьмирічна школа, клуб, бібліотека.
За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 85 жителів села нагороджені орденами й медалями. На околиці села діяв партизанський загін під командуванням Барашкова.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 29.04.2013, 16:59 | Повідомлення # 25 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Торчиця - село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км від районного центру, за 35 км від залізничної станції Жашків, за 8 км від автостради Київ-Одеса. Населення 1151 чоловік.
У селі розміщена центральна садиба колгоспу «Переможець», земельний фонд якого 3049 га, в т. ч. 2343 га орної землі. Напрям господарства - зерново-тваринницький. Розвинуте також птахівництво, рибне господарство, бджільництво.
Свинарку Л. П. Вовчук нагороджено орденом Леніна.
В Торчиці є середня школа, клуб, бібліотека, лікарня.
В роки Великої Вітчизняної війни у районі села діяв партизанський загін, яким командував О. Осецький.
За бойові заслуги в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів понад 60 жителів села нагороджені орденами й медалями. О. Г. Фесенку за мужність і героїзм, виявлені під час форсування в 1944 році Вісли, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
На території села збереглися рештки давньоруського городища XI-XII століть.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 30.04.2013, 08:46 | Повідомлення # 26 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Юрківка - село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км від районного центру, за 10 км від залізничної станції Жашків, за 8 км від автостради Київ-Одеса. Населення - 907 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Торчицький Степок. У Юрківці знаходиться центральна садиба колгоспу «Дружба», земельні угіддя якого становлять 1778 га, в т. ч. орної - 1513 га. Напрям господарства - зерново-тваринницький. Розвинуте садівництво, бджільництво, ставкове рибне господарство.
За виробничі успіхи 15 жителів села удостоєні урядових нагород, в т. ч. голова колгоспу Г. Михайлюк та доярка Г. І. Брик - ордена Леніна.
У селі діють восьмирічна школа, бібліотека, клуб, медичний пункт, пологовий будинок.
За героїзм та відвагу, виявлені в боях з окупантами в роки Великої Вітчизняної війни, 110 жителів села нагороджені орденами й медалями СРСР, льотчиці Г. І. Джунківській (Марковій) присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 30.04.2013, 12:44 | Повідомлення # 27 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Ясенівка (давня назва - Шукайвода) - село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км від районного центру, за 35 км від залізничної станції Жашків, за 17 км від автостради Київ-Одеса. Населення - 1223 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Полковниче. В селах Ясенівці та Полковничому розміщений колгосп «Арсенал», що має 2991 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2586 га орної землі. Виробничий напрям - зерново-тваринницький, провідна технічна культура - цукрові буряки. 12 передовиків колгоспного виробництва нагороджені орденами й медалями СРСР, зокрема О. В. Сторожук - орденом Леніна.
У Ясенівці є восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека.
Селяни Ясенівки брали активну участь у Київській козаччині 1855 року, за що були жорстоко покарані.
Під час Великої Вітчизняної війни у районі села діяв партизанський загін ім. Чкалова, яким командував І. Д. Карташов. За бойові заслуги на фронтах 88 жителів села нагороджені орденами і медалями.
Поблизу села виявлені залишки поселення та городища часів Київської Русі. Біля села налічується 33 кургани.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 30.04.2013, 13:53 | Повідомлення # 28 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Ещё, о некоторых погрешностях данной книги, которые сразу брасаются в глаза:
«Брилівка (до XVIII ст.- Буркатівка)». А ещё ранее снова Брилевка.
Брилевка, село на левой стороне Гнилого Тикича, в 2-х верстах от озера Попружной. Называется также Буркатовкую, по имени шляхтича Бурката, в прошлом веке жившего. Но название Брилевка – древнее.1
«Кривець (давня назва - Покрівець)» - ранее ни в одном источнике название Покривец не встречал.
«Станіславчик (давня назва - Братчикова Гребля)». Оба названия существовали одновременно.
Станиславчик, село называется также Братчиковою-греблею. Последнее название село получило потому, что здесь основан в начале прошлого века хутор неизвестным по имени Братчиком, или почетным прихожанином Ставищской церкви, построившим на речке Красючке греблю; другое же название присвоено шляхтичем Станиславом по фамилии неизвестным, который поселился немного времени спустя близ Братчика. При умножившемся народонаселении, оба хутора соединились въ одно селение. Впрочем и теперь в части восточной села преимущественно живут владельческие крестьяне, а в западной шляхта и первую часть называют Братчиковою-греблею, а вторую Станиславчиком.2
1. Похилевич «Сказания о населенных местностях Киевской губернии»
2. Там же
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Неділя, 06.09.2020, 15:38 | Повідомлення # 29 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | В советское время, большинство людей доверяло информации больших государственных изданий, таких как "Історія міст і сіл Української РСР. Київська область", Київ, 1971.
Издание в действительности не плохое, хоть и с советским уклоном, но в издании собрано много интересной информации. Но вот беда, авторы совсем не учли, что в Киевском воеводстве, в Белоцерковском старостве, как и нынешней Киевской области, существовало не одно Ставище (Ставища).
И так, для рассмотрения сложившей ситуации с недостоверной информацией, я возьму часть второго абзаца описания истории Ставище: "Наприкінці XVI століття на землях, які в той час належали білоцерківському старості С. Любомирському, виникло невелике поселення, що дістало назву Любомир. Та з часом, внаслідок численних нападів кримських татар, поселення було повністю зруйновано. Збереглися лише окремі оселі між ставками. В переліку володінь Ружинського початку XVII ст. названо і село Ставище. Це перша письмова згадка про його існування. В люстрації Київського воєводства 1622 року Ставище згадується в числі одного з сіл магната Ходкевича, які через повне зубожіння населення внаслідок татарських набігів та розміщення тут на постій коронного війська були на деякий час звільнені від усіх податків".
Начнём разбираться по частям (предложениям).
1. "Наприкінці XVI століття на землях, які в той час належали білоцерківському старості С. Любомирському, виникло невелике поселення, що дістало назву Любомир".
А вот, что можно узнать из одного издания 19 века: "Бѣлая-Церковь съ своею территорiею, которая, какъ вездѣ въ малолюдных и пустынныхъ краяхъ, не была точно опредѣлена въ границахъ, составляла коронное владѣнiе, а какъ въ Польшѣ коронныя земли съ живущими на нихъ поселянами давались въ пожизненное владѣнiе панамъ подъ титуломъ староствъ, то и Бѣлая-Церковь всегда считалась староствомъ и переходила отъ одного старосты къ другому. Первымъ изъ бѣло-церковскихъ старостъ, извѣстныхъ по документамъ, былъ князь Янушъ Острожскiй. Его замѣнилъ въ 1620 году Станиславъ Любомирскiй, воевода краковскiй" (1). То есть, Станислав Любомирский стал старостой Белоцерковским не в конце 16 столетия, а только в 1620 году, да и родился он только в 1583 году (2). Так что, если и Любомир возник при старосте Любомирском, то это после вступления Любомирского в должность белоцерковского старосты, что частично подтверждается информацией из люстрации Белоцерковского староства в 1622 году: "Слободы новозаселенные: Любомир и Пасечная. Они только теперь начали заселяться; в них имеется 100 подданных, которые заново строят дома" (3).
2. "В переліку володінь Ружинського початку XVII ст. названо і село Ставище. Це перша письмова згадка про його існування ".
Что же мы знаем про Ружинских на начало 17 века и как это связано со Ставище?
Роман Кирикович Наримунтович-Ружинський (1575-1610) – полководець Речі Посполитої, руський князь, син гетьмана Кирила Ружинського, гетьман військ Лжедмитрія ІІ (4). Владения князя Романа Ружинского состояли из Ружинской, Поволочской и Котеленской волостей (5). Эти земли перешли ему в наследство от отца.
"Перечень имѣній Романа Ружинскаго, упонинаемьхъ въ актахъ того времени: Верховня, Войтовцы, Волица на Чортовой рудѣ, Волица Минцова (тепері. Миньковцы), Волица Яницкаго иначе Лебединыя Озера (Лебяденцы), Воля Маркова (часть с. Сокольчи), Воля Орановская (Тарановка), Вчорайше, Галчинъ, Жерделевъ (Жердели), Жидовцы, Иргачовъ (Рогачи), Карабчевъ, Котельня, Красноселка Лозовики, Лынцы, Макаровка, Недзгурцы (Малыя Низгурцы), Озераны, Опаринсы (Парыисы), Оранского слобода, Оршиминцы, Паволочъ, Погребища, Попельна, Радогоща, Романовка, Ружин, Саворцы, Ставище, Харлеевка, Чернявка, Чорившовка, Ягнятинъ. Описи № IX- ХII. passim" (6).
3. "В люстрації Київського воєводства 1622 року Ставище згадується в числі одного з сіл магната Ходкевича, які через повне зубожіння населення внаслідок татарських набігів та розміщення тут на постій коронного війська були на деякий час звільнені від усіх податків".
Єронім Ходке́вич (?-1617) – русько-литовськиий боярин, військовий, державний діяч ВКЛ. (7).
"Небольшое местечко Романов, иначе Романовна. Владельцем этого имения по пожизненному праву является ее милость пани Софья из Карабчева, Ходкевич. Местечко расположено на самом Черном шляху. В нем проживает 20 оседлых подданных. Никакого чинша не платят, т. к. имеют еще освобождение от повинностей по той причине, Что были разорены войсками при покойном пане Жолкевском. Аренда мельниц и корчмы, кроме 3-ей меры мельничного, составляет 150 фл. Села, принадлежащие Романовне: Черновка или Грытково, Жидовце или Макеевцы, Ставище, Гиршики, Кошляки" (8).
София Ходкевич, в девичестве Корбачева, четвёртая жена Иеронима Юрьевича Ходкевича, представителя литовского магнатского рода Ходкевичей герба "Косцежа" (9)
Если посмотреть на карте населённые пункты, принадлежавшие Ружинским и Ходкевичам, то сразу станет понятно, что речь идёт про Ставище Попельнянского района Житомирской области.
Источники информации:
1. Ежемесячный исторический журнал "Киевская старина", том II, май 1882 г., Н. Костомаров "Поездка в Белую-Церковь", стр. 245-246
2. https://uk.wikipedia.org/wiki....вський)
3. 1622 год – Люстрация Киевского воеводства: описание староств Каневского, Переяславского, Корсунского, Черкасского, Богуславского, Белоцерковского
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/Роман_Ружинський
5. Ежемесячный исторический журнал "Киевская старина", том II, апрель 1882 г., И. Новицкий "Князья Ружинские", стр. 74
6. Архив Юго-Западной России, ч. VI, т. 1, Приложение, стр. 153
7. https://uk.wikipedia.org/wiki/Єронім_Ходкевич
8. 1622 год – Люстрация Киевского воеводства: описание староств Каневского, Переяславского, Корсунского, Черкасского, Богуславского, Белоцерковского
9. https://uk.wikipedia.org/wiki/Єронім_Ходкевич
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 07.09.2020, 20:00 | Повідомлення # 30 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Нашёл ещё один косяк в этом издании – «Тільки після 5-місячної облоги і кровопролитних боїв в кінці 1665 року їм удалося вдертися в місто. Багато жителів було вбито. Польський державний діяч і історик С. Твардовський писав: «Ні на яку стать не зважав розлютований жовнір, ні на дівчину, ні на вагітну жінку, ні на невинних дітей на грудях матері».
С. Твардовський – это Самуель Твардовський (https://uk.wikipedia.org/wiki/Самуель_Твардовський), который умер в 1661 году, и ни как не мог описывать события 1665 года. Эти слова Таврдовского предназначались не Ставищу, а Чуднову, который в июне 1653 года был захвачен и жестоко уничтожен десятитысячной польской армией под командованием Стефана Чарнецкого.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
Нові повідомлення
· 
Особисті повідомлення()
· 
Учасники
· 
Правила форуму
· 
Пошук
· 
