У храмі White Meadow Temple, м. Рокавей, шт. Нью-Джерсі, США,

з 1954 року зберігається корона Ставищанської Тори.

Тору з короною врятував навесні 1920 року зі ставищанської синагоги, що палала, рабин Пітсі Аврам (Іцхак Аврам Гайсинський, народився у Ставищі 1857 року).

1928 року Аврам зі Ставищанською Торою прибув до США.

25 березня 1942 року 85-літній рабин потрапив під колеса таксі, коли переходив дорогу біля синагоги в Бронксі, Нью-Йорк.

Тору подарували групі місцевих євреїв, а корона Тори лишилася в Аврамового онука Макса.

1954 року Макс передав корону Ставищанської Тори до храму White Meadow Temple, де вона зберігається й понині. На ній на івриті вигравіюване слово «СТАВИЩЕ».

Для довідки: Тора — Закон Мойсея, або П’ятикнижжя, перша частина Старого Заповіту; корона Тори — предмет юдейського культу, що прикрашає Тору.

Стаття Ліси Брагін Вейнблатт про пошуки Ставищанської Тори

Я розпочала слухати від своєї бабусі вечірні оповідки. У неї був вибір: чи продовжувати боротися з безсонням, що триває вже вісім років, чи займати мою увагу спогадами зі своєї юності.

Вона провела дитинство у Ставищах, Україна. Згадувала буяння квітів у ботанічному саду графа Браніцького, як тікали від погромів, що охопили містечко після Російської революції.

Ставище, маленький штетл, розміщений за двадцять сім миль на південь від Білої Церкви, заселяло 8500 осіб до Революції, половина з них – євреї. Чим відзначалися Ставища від інших містечок, то це загадковим, але добрим графом Владиславом Браніцьким, який був польським магнатом, власником земель і надзвичайної краси Арабських скакунів…

Коли російський бандит-убивця Зелений захопив Ставища улітку 1919 року, Абрам вирушив зустрітися з ним віч-на-віч. Рабинова хоробрість і здібності до перемовин (у яких допомагали, звісно, і гроші) справили враження на ватажка погромників, тож він заборонив своїм воякам убивати євреїв містечка.

Пошуки нащадків Абрама вели мене до Парижа, Нью-Йорка і, зрештою, до Каліфорнії, де я знайшла його наймолодшого внука, Макса Заславського. Завдяки Максу та моїй матері, Марсі Брагін, ми натрапили на квест знайти залишки Тори, яку Абрам урятував з-під склепіння Ставищанської синагоги навесні 1920 року під час погрому, вчиненого бандитами. Старий білобородий рабин вискочив із будівлі, що палала, притискаючи Тору, нагрудний знак і пару корон. Другу Тору спалили місцеві бандити, через що Ставищанський кантор помер від серцевого нападу.

Уранці березневого Шабату 1942 року Абрам, який прибув до Америки 1928 року із залишками Ставищанської Тори, потрапив під колеса таксі, переходячи вулицю від синагоги в Бронксі. Після його смерті Тору подарували групі місцевих євреїв, пара корон та нагрудний знак залишилися в родини Абрама. Деякі частини (Тори?) залишалися у його молодшого внука, Макса, допоки їх не подарували у 1954 році до White Meadow Temple на Rockaway, шт. Нью-Джерсі.

Ми були зобов’язані побачити залишки Тори, яку так цінував Пітсі Абрам.

1 квітня 2005 року рабин Леслі Ліпсон у White Meadow Temple відкрив арку і перед очима внука Ставищанського рабина, моєї матері та моїми з’явилася дорогоцінна корона Абрамової Тори. На ній на івриті було вигравіювано «Ставище»!

То була незвичайна давня трирівнева корона, оброблена філігранним сріблом зверху й по боках, із латунною вставкою посередині. Цей делікатний виріб обвішаний багатьма дзвіночками, один прикрашав верхівку Ставищанської Тори. Ближче придивившись, можна було розгледіти на дзвіночках викарбувані імена жінок, які жили у штетлі.

То було магічне відкриття, можливо, єдиний єврейський артефакт, що залишився від штетлу моєї мами.