Оксана | Дата: Четвер, 25.12.2014, 20:49 | Повідомлення # 1 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Пропоную Вашій увазі спогади Лимана Соловея Андрійовича 1926 року народження. В мене ще є трішки інформаціі по іміграціі попружан до Канади у 1920-х роках, фотографіі. Знаю, що в Попружні є матеріали, зібрані вчителем історіі, які, можливо, зберігаються у директора школи Лізи Романівни. Шкода, що інтерес з'явився вже після смерті багатьох людей, які мали що розказать. Буду намагатися дістатися іх і потроху викладати. Прохання не передруковувати матеріали без посилання на автора та мого дозволу, захищено авторським правом.
1932-1933 рр. колгоспи у с. Попружна, іх було три: "Переможець", "Соціаліст", "Надія". Ми належали до "Надіі". Батька свого я не знаю, бо я ще був маленький як батько помер. Десь мені було в те врем"я з один рік, Раніше мій дід по Архипові жив із синами, іх було два: Борис і Андрей, це мій батько, і дві сестри Марія і Христя. Батько захворів на ноги - параліч. Це були 20-ті роки. Батько з дідом жили на ярах, там же вся дідова сім’я. Коли виіхали люди в Акмолінськ (сучасна Астана, Казахстан) з Попружни, тоді дід купив землю в 1 га і поселив синів на цій землі, уже в селі, по 50сот. га синам, а дочки виходять замуж. Дід живе з моім батьком у селі, будують нову хату на 2 половини з одним ходом (дверми). Яку науку батько здобув не знаю, а займався хазяйством: придбав на той час млин, який я памятаю, у клуні, маслобойку для переробки олійних культур, круподерку, вальці, привід з маховиком, де впрягались четверо чи шестеро коней, крутити привод, щоб привести в дію чи вальці, чи драч, чи молотілку. Була в батька і косарка для жнив, сівалка, молотілка, двигун одноциліндровий, котрий батько купив у Білій Церкві, а його ж раніше не можна було привезти в село як тепер, а тільки або волами, або ж кіньми, і не парою, а може й чотирома. І говорила мати, що батько мій десь ночував у дорозі на скошеній зеленій траві, і його схопив параліч. Все оце забрали в колгосп так як мати була куркулька, бо батько помер, а мати прийняла приймака Гуртовенка Дмитра, котрий жив, де зараз живе Оляна, іі Соловея - це був його дядько, хоча він його не знав, бо був ще малий на те врем"я, його батька - брат. Мати його прийняла на 3 дітей: сестри 2 і я. На таке хозяйство він сквапився, родився уже його син Алеша. Вітчим, коли настала колективізація, утік від матері у Ленінград і не повернувся. Усе збіжжя конфіскували в колгосп: і клуню, і хлів, і цинкове покриття комірки. Остались ми тільки в хаті. З хати нас не вигнали по тій причині, бо материні брати: Григор, Андрей, Іван, вони вступили в колгосп. Дядько Григор був у активі села. Два рази забирали корову і таки забрали, в колгосп матери не приймали зразу, уже потім. Хлів ще стояв, бо в ньому поставлена була маслобойка, й уже пізніше Павло купив у колгоспі нашого хліва і построів собі хату. Брат Алеша помер від дифтеріі, везли в лікарню, на дорозі до Ставищ помер. Уже вмів читати й писати, перед тим, я іти в школу. Були ми бідні. Не було в що переодітись в нас, у мене не було спіднього білья, не було взуття, материні чоботи були для всіх, не було стола чим накрити, а на полу (це дошки, покладені на бруски в головах і ногах на 4 кілки, - два в головах і 2 в ногах, забитих в землю, а дощатого полу не було) постелена солома, або куль житній чи пшеничний, а застелена лежанка, чи піл домотканним полтном. Якщо було в кого зерно яке, то мололи в жорнах, товкли в ступі. Комори були пусті, якщо вони в кого були. Село було сіре, вітер гуляв по дахах, хлівах, котрі були порожні без курей, скота, кіз і без дверей, стріхи на хатах, хлівах обшарпані і не підшиті, хати й хліви не білені, а в середині теж. Хати повгрузали в землю, бо основи не було - каменя, на землі будувалося і в землю вгрузалося. Хати отоплювались осокою в зимне врем’я, очеретом, лозою, бур’янами, живоплотом. Зерно в кого яке було його забрали в колгосп, у кого було приховане під піччю чи може де закопане, ходили сільські активісти, молодіж із щупами з дроту і пробували землю, чи немає де закопаного зерна. Весною люди збирали мерзлу картоплю по городах, пекли млинці з половою просяною, в кого був буряк який пекли, викопували бульбу, корінь з неі іли, а коли виросла горубка, то із стебла обдирали верхню корку, а те вже іли, акацію білу де тільки була. У колгоспі новоутвореному ще горобців ловили істи. Відкриєм сіни, насиплем сміття, а сам я за дверми в сінях, і тільки злетяться горобці в сіни, я миттю закр. двері ...ному був умурований котел і варили затірку (муки сипалось в котел і збивалась комочки, як маленькі галушки, так виглядало, як не чиста вода, а щось там є). Давали по черпаку і по 100 грамм хліба, це не всі одержували, а хто вже не міг зовсім ходити, а іх діти і тих батьків і матерів, що вже померли, то забрали в ясла, це вже були такого віку як у школу іти. У літній день, як зараз бачу, бо ясла для дітей були від нас на нашій вулиці через дві хати, я туди бігав і бачив, лежать вони в койках нерухомі, мухи по них лазять, вони іх не відганяють, бо в них немає сили відігнати, вони ще живі, але уже в такому стані, що іх кормлять з ложки молоком, так навлежачки, вони не підводяться, вони вже й рота не можуть розкрити. Усі вони не вижили, а іх було десь більше десятеро. А в селі нашому було три колгоспи. Мені в той час було років сім. Знаю було так: хата в нас була без ганку, а горобці теж хотіли істи, відчиняєм сінешні (надвірні) двері, сиплемо сміття, горобці в сіни, а я за дверима в сінях, а іх ціла зграя, тоді я двері хутенько закрив і горобці в сінях. У літній день мати із радовини зробила тканицю (так колись казали, як невід, а його важко тягти бо вона густа, алеж ... проходило і так ловили рибу в річці у свому селі з Варкою Цілуйко, а яка ж та риба, як іі кожен хоче зловити, приходилось, іти до заможніших за глек кислого молока, робити на городі, чи садити, сапати, а ще й за дикі грушки. Як хто тільки міг, так спасався. Сестри ходили до двоюрідного дядька в Гойсиху, щось та дасть, чи буряка, чи молока... У дядька був садок - яблука, груші. Ще помню мати десь дістала телячоі шкури і іі варила, а шерсть попереду треба оскоблити і таке було. Жолуді з дуба збирали й мололи і пекли коржики. В школу пішов в перший клас, це була школа в куркульській хаті. Хата без ганка, на дві половини, перший і другий класи, і там же "Поетичивська (нерозбірливо) кімната". Восени ходили до школи приморозком босими ногами взуття не було. Бідним сім"ям давали в школі черевики і я також одержав чревики і пішов через поле навпростець під ліс на озеро і провалився лід і в черевики набралося води і я бігом додому через поле. Вбігаю в хату, в печі горить вогонь матери немає, я черевики скинув і в піч сушити поклав іх не далеко, а скраю, але ж в печі, підошва резинова закрутилась, холявки погоріли, черевики пропали. Учився погано. Учитель оставляв після уроків дітей щоб виконали завдання. У четвертому класі нас було учнів десь більше сорока, були, і щей багато переростків на 4, а то й на 5 років. Уже 5,6 і 7 класи ходив у нову школу у селі де була церква. Церкву, дерев"яну, розібрали а почали строіти школу уже на фундаменті з каменю, попадались і захоронені мертві. Школу закінчив уже в 39 на 40 рік. У 37 році Кулінський був директор школи. Ліда Василівна Гуртовенко класний керівник 5-го класу, іі чоловік Микола Гаврилович викладав теж у школі і його забрали, як не лояльного "советской власті", і ще в селі Мішу Шестопала і (пробіл у тексті). Я після школи хотів поступити в ремесляне училище в Киів, треба документи, метрики про народження вдома не було. В Ставищах дали метрику 26 року народження, 17го травня. 1941 року взимку ходив до січкарні в колгоспі, весною піддерали боріньми, впражаними двома волами, озимину - пшеницю, жито. У травні оранка, а в червні з села нашогоі з кожного колгоспу молодіж дівчат і хлопціі із других сіл нашого району повезли на підводах аж у Ненадиху , - це Тетіівський район, на роботу, строіти аеродром за цим селом. Возили нас з Ненадихи кожного дня на плошадку за село розгружати пісок з полуторок машин вручну лопатами. Спали ми в селі в хаті одноі хазяйки, там вона нас і кормила, варила те, що давали з колгоспу. І в день перший війни, колими розгружали пісок, приіхав начальник і каже: вигружайте пісок, беріть бочки і ідьте в Денихівку на склад горючого, налийте бензину в бочки і приізджайте сюди і ідьте додому бо війна, Німеччина бомбить СРСР. Молодеж - як додому, то й добре, ідемо полями, а поля вже коткують котками, там косять, там палять: техніку в провалля, косілки б’ють, щоб не дісталось німцям.Додано (22.12.2014, 08:34) --------------------------------------------- Учні Попружнянської семирічної школи 1924-1927 років народження: 1-йряд стоять: 1- невідомо,2-Пузань Василь Архиповіч, 3- Ревуцька Антоніна Данилівна, 4- Дромарецький Григорій, 5-Голик Марія,6-Лиман Соловей Андрійович, 7-Гейко Іван Антонович,8-невідомо,9-Мартич Петро Максимович,10-Гуртовенко Микола Павлович,11-Лавренюк Іван,12-Гуртовенко Василь Іванович, 13-Мніх Григорій Мартинович,14- невідомо. 2-й ряд1- невідомо 2-Бурлака (Лиман) Антоніна Сергіївна,3-Ткачук Антоніна Арихтеївна4- Шекера Тетяна Филимонівна,5- Квашук Ялина Іванівна, 6-Зінчук Анатолій Васильович- учитель праці,7-Редько Марія Артемівна, 8-Кравчук Ялина, 9-Колот Надія Тодосівна,10-Ткачук Людька. 3-й ряд: 1-Дромарецька Ганна,2-Ладик Сянька Сидорівна,3- Гейко Марія Ананівна, 4-ТкачукВасиль Якович, 5- Полонський Максим,6- невідомо,7-Шестопал Катерина Андріївна-Дані по призвіщам надав Ламан Соловей Андрійович Додано (22.12.2014, 08:38) --------------------------------------------- Ця фотографія прийшла з Канади через сім'ю Пилипців. На звороті було написано, що це 1924 рік. Лиман С.А. впізнав Пузаня Микиту- прадіда Катерини Анатоліївні Пузань, Григорія Кизиму- батька Івана Григоровича Кизими, Пузаня Архипа. Додано (23.12.2014, 22:33) --------------------------------------------- Тут я виписала дані по документам по с. Попружна з каталогу Центрального Державного Історичного Архіву. Не встигла переписати всі справи по метричним книгам і рокам, які в них згадуються. Можливо, пізніше допрацюю.
1) Клірові відомості церкви с. Попружна Київська духовна консисторія Ф. № 127, Оп. № 1009, Спр. 82 (1812р.), арк. 1-2 2) Клірові відомості церкви с. Попружна Київська духовна консисторія 1774-1918 Ф. № 127, Оп. № 1009, Спр. 174 (1821 р.), Спр. 180 (1822 р.), Спр. 240 (1827 р.), Спр. 270 (1929 р.), Спр. 293 (1830 р.), Спр.300 (1831 р.), Спр. 327 (1833 р.), Спр. 345 (1834 р.), Спр. 357 (1835 р.), Спр. 400 (1837 р.), Спр. 421 (1838 р.)... роки 1839, 1840, 1850, 1851, 1959, 1860, 1861, 1865, 1866, 1867, 1868, 1884, 1917) 3) Клірові відомості церкви с. Попружна Ф. № 127, Оп. № 1011, роки 1814-1916 4) Клірові відомості Київська духовна консисторія Ф. № 127, Оп. № 1011, Спр. 2954 (1899 р.), Спр. 2994 (1916 р.) 5) Метрическая книга церкви с. Попружна Киевская духовная консистория 1823 г. Ф. № 127, Оп. № 1013, Д. № 163 (1823) 6) О принадлежности с. Попружная и числе дворов в нем. Из ведомости Кивский военный губернатор 1828г. Фонд № 533, Оп. № 3, Од. Зб. № 285, арк. 31 7) Метрическая книга церкви с. Попружная Киевская духовная консистория Ф. № 127, Сп. № 1014, Ед. Хр. №, д. 173 (1832 г.), 248 (1857 г.) 8) Клірові відомості церкви с. Попружна Київська духовна консисторія Ф. № 127, Сп. № 1010, 70 (1840), 196 (1885) 9) Метрическая книга церкви в с. Попружная Киевская духовная консистория Ф. 127, Оп. 1078, спр. 2707 (1857-1870, 1873-1877, 1880), 601 (1871, 1872, 1877-1879), 643 (1871, 1872, 1877, 1878), 2786 (1880, 1881-1888), 2898 (1890, 1891, 1894-1899) 2970 (1904, 1905) 10) О перечислении в собственность гр.. Браницкого В. имения в с.с. Попружне, Чаплинке и др., оставшегося после смерти гр. Браницкого А. Из представления Киевской гражданской палаты от 9 сентября 1843 г. Ф. № 486, Оп. 1, Д. 9178, лл. 23 11) О времени открытия училища при Богословской церкви в с. Попружинцах и числе учеников в нем. Из ведомости… Управление попечит. Киев. Учебн. Округа 1847 г. Ф. 707, Оп. 13, Д. 557, лл. 24 12) О принадлежности братьям графам Браницким А.В. и К.В. имений в с.с. Попружная, Гойсиха и других. Из книги записи доверенностей за 1865 г. Ф. 486, Оп. 5, д. 482, лл. 102 13) Сведения об имении помещика Браницкого в с. Попружной Канц. Киев. Под. и вол. Ген.-губ. Ф. 442, Оп. 97/1865 г., Д. 301, лл. 5 об 14) О передаче в собственность графу Браницкому А.В. с. Попружня, принадлежавшего его умершему в 1843 г. отцу. Киевская палата гражданского суда Ф. 486, Оп. 3/1866, Од. Зб. 904, арк. 79-82 15) О представлении в Палату для засвидетельствования акта на раздел имений умершего графа Браницкого В.К. в с.с. Чернин, Попружная и других между его сыновьями Браницкими А.В., В.В. и К.В. Из книги записи раздельных актов за 1866 г. Ф. 486, Оп. 5, Д. 489, лл. 8 об 15) О количестве земли, доходах имения в с. Попружной. Из ведомости об имениях помещиков польского происхождения. 1866 г. Ф. 442, Оп. 99, д. 243, лл. 434б 16) Дело о продаже графами Браницкими А. и К. Департаменту уделов земли в Таращанском, Каневском и Васильковском у.у., в том числе в с. Попружная. 20 декабря 1868 г. – 9 июня 1869 г. 17) О представлении в Палату для засвидетельствования купчей крепости на имения при с.с. Попружная, Гойсиха и других, проданные графом Браницким А.В. Департаменту уделов. Из книги записи купчих за 1869 г. Ф. 486, Оп. 5, Д. 529, лл. 149 18) О количестве населения в с. Попружна. Из ведомости распределения волостей Таращанского у. на мировые участки. Управ. Попечит. Киев. Учеб. Округа 1880 г. Ф. 707, оп. 225/1876 г., Д. 54, лл. 19 19) Имеются сведения о продаже гр. Браницким удельному ведомству имения в с. Попружном. Упр-е Ситаниславч. Уд. Округа 1885 г. Ф. 494, Оп. 1, Ед. хр. 152, лл. 9 20) Метрическая книга церкви в с. Попружной Киевская духовная консистория Ф. 127, Сп. 1012, Ед. хр. Дела: 1177 (1800), 1194 (1801)… 21) О наличии школы, количестве населения, принадлежности с. Попружной 1889 г. Канц. Киев., под. И вол. Ген.-губ. Ф. 442, Оп. 618, д. 8а, лл. 29 об 22) Имеются сведения о наличии в с. Попружне одноклассной церковно-приходской школы, открытой в 1861 г. Их приходского историко-статистического листа, составленного 15 февраля 1905 г. Ф. 127, Оп. 1005, Ед. хр. 21 23) Метричні книги церкви с. Попружна /за географічним покажчиком до опису 1079 ф. 127/ Київська духовна консисторія Ф. 127, оп. 1079, Спр. 1011 /1898-1921рр. – шлюб/ 1022 (1901, 1912, 1916 рр.; 1910 р. – народж.; 1915 р. – народж. та смерть), 1025 (1900, 1902, 1903, 1906, 1908, 1909, 1913, 1914, 1917 рр.), 1141 (1900-1921-н.), 1201 (1921-1924 – н.; 1921-ш., 1920-1924 – с.) 24) Имеются сведения о количестве населения в с. Попружне – 1346 чел. Из приходського историко-статистического листа , составленного 15 февраля 1905 г. Ф. 127, Оп. 1005, Ед. хр. 21 25) Ведомость удельного земельного и промислового имущества Киевского удельного округа, выделенного для продажи до 1914 г. (Имеются сведения о мукомольной мельнице с землей и пост ройками при с. Попружном) Ф. 493, Оп. 85, Ед. Хр. 648, лл. 14 26) Ведомость разрешенной в продажу в 1912 г. удельного недвижимого имущества Киевский удельный округ По судебной части Ф. 493, оп. 85, ед. Хр. 537, лл. 2-3 27) Главная выпись из крепостной Уманского нотаріального архива по Таращанскому уезду за 1914 год о продаже обществу крестьян с. Попружной мукомольной мельницы при с. Попружном с землей при ней. Киевский удельный округ По судебной части Ф. 493, оп. 85, ед. Хр. 532, лл. 18-19 См. Также лл 1, 5, 10, 23, 24 28) Личное дело псаломщика с. Попружной Таращанского у. Киевской губ. Пискуна И. 15 мая 1918 г. По описи Киевская духовная семинария Ф. 712, оп. 6, д. 1055, лл. 1-4 Додано (25.12.2014, 20:49) --------------------------------------------- ДАКО
Ф. 384 опис 11, спр. 18-а с. Попружна (переписала повністю, є ще справи 16, 17, 18 по Красилівському повіту, де може бути Попружна)
Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіиНа основаніи височайше утвержденнаго положения 5 июня 1895 года Переписной участок №5, счетный участок №4, стан №1
(усі записані сословіє - із б.влад. крестьян) 1) Петр Васильев Лавринюк (32), читает, закончил Ц.-прих. Школу, нижний чин запаса Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой С ним проживают: А) Лавренюкова Ксения Минова (18), жена Б) Лавренюкова Анастасия Антонова (73), мать хозяина, вдова Г) Лавренюкова Милания Петрова (1г.), дочь хозяина Д) Пилипчук Спиридон Мифодиев (16), работник хозяина
Подпись счетчика: Е. Шестопалов
2) Андрей Марков Криворучко (62) Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Криворучкова Елена Георгиева (50), жена Б) Криворучко Никифор Андреев (21), сын Г) Криворучкова Мария Андреева (18), дочь Д) Криворучкова Василиса Андреева (13), дочь Е) Криворучко Патрикий Андреев (11), сын Ж) Лисяная Агафия Андреева (26), гость хозяина 3) Евдокия Павлова Криворучко (45) (вдова) Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Криворучко Иван Феодосьев (21), сын Б) Криворучкова Мария Фодосьева (15), дочь В) Криворучко Прокофий Феодосьев (13), сын Г) Криворучко Исидор Феодосьев (11), сын
4) Фокий Феодоевев Криворучко (25) Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Криворучкова Татияна Сафронова (24), жена Б) Криворучкова Мария Фокиева (1г.), дочь 5) Петр Никитов Гаврилюк (40), учился в полку, читает, нижний чин запаса Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Гаврилюкова Неонила Александрова (24), жена Б) Гаврилюк Василий Петров (15), сын (батько Виктора Васильовича Гаврилюка?) В) Гаврилюк Иван Петров (11), сын Г) Гаврилюкова Анисия Петрова (8), дочь Д) Гаврилюк Дмитрий Петров (1г.), сын
6) Вуков Артемов Безпалько (41) (Виїхав в Канаду/Америку?) Из дерева Соломой А) Безпалькова Марвина Диомидова (36), жена Б) Безпалькова Мария Вукововна (10), дочь В) Безпалько Никон Вуковов (8), сын Г) Безпалько Николай Вуковов (6), сын Д) Безпалькова Татияна Вуковова (4), дочь (предположительно вийшла замуж за Заболотнього Степана, був бригадиром на новоствореному колгоспі) Е) Безпалькова Евдокия Вуковова (2), дочь
7) Феврония Якимова Завертайлова (вдова), 55 лет Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Завертайло Игнатий Александров (14), сын Б) Завертайло Павел Александров (7), сын
8) Сила Феодоров Гурдзинский (45), не читав Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой А) Гурдзинская Феодора Яковлева (40), жена Б) Гурдзинский Иван Силов (17), сын В) Гурдзинская Мария Силова (15), дочь Г) Гурдзинский Варфоломей Силов (11), сын Д) Гурдзинская Агафия Силова (7), дочь Е) Гурдзинский Димитрий Силов (5), сын
9) Кондрат Иванов Лиман (60 лет), вдовец, язык – м.р., не читает, земледелец Сословие: изъ б.влад. крест. Живет в собственном дворе Строение из земли, крыто соломой З ним проживали: 1) Павлюк Григорий Андреев – зять (37 лет), родился в селе Федюковка,Жидовск. Греблевский п., Таращанского уезда, положение по воинской повинности - нижний чин запаса 2) Павлюкова Мария Кондратова (30 лет), дочь хозяина, жена №1 3) Павлюк Прокофий Григориев (10 лет), внук хозяина, сын №1 4) Павлюк Павел Григориев (6 ), внук хозяина, сын №1 3) Павлюк Андрей Григориев (3), внук хозяина, сын №1
10) Гавриил Гавриилов Гуртовенко (41), язык – м.р., читает, ц.-прих. школа, имеет маслобойню, ратный аполчения 1 резр. В собств., из земли Соломой А) Гуртовенкова Татияна Матвеева (38), жена Б) Гуртовенко Дементий Гавриилов (21), сын В) Гуртовенко Игнатий Гавриилов (17), сын Г) Гуртовенко Михаил Гавриилов (14), сын Д) Гуртовенко Николай Гавриилов (9), сын Е) Гуртовенко Виктор Гавриилов (7), сын Ж) Гуртовенкова Анисия Гавриилова (4), дочь З) Гуртовенко Василий Гавриилов (2), сын
11) Михаил Климентьев Шестопал (45) родной язык – м.р., умеет ли читать – да, окончил церковно-приходскую школу, кузнец, земледелец В собств., из земли Соломой А) Шестопал Анисия Никифорова (38), жена хозяина, читать не умеет, земледелица при муже Б) Шестопал Иосиф Михайлов (20), сын В) Шестопал Карп Михайлов (17), сын Г) Шестопалова Александра Михайлова (11), дочь Д) Шестопалова Евгения Михайлова (5), дочь
12) Екатерина Аверкиева Колотова (15 лет) Из дерева, соломой А) Колотова Мария Аверкиева (13), сестра хозяйки Б) Колотова Неонила Аверкиева (11), сестра В) Полухин Иван Ильич (62), дед хозяйки Г) Полухинова Екатерина Николаева (61), бабушка хозяйки
Повідомлення відредагував Оксана - Середа, 26.11.2014, 09:35 |
|
| |