|
Діяльність ОУН на території Ставищенського району
|
|
| Laoljan | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:19 | Повідомлення # 1 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна: 
Статус:  | Ще школярем я чув про те, що на території Ставищенського району діяла підпільна організація ОУН. Достеменних даних про неї не було, ходили тільки чутки. Дехто останнім часом навіть казав, що це все вигадки. Проте років з десять тому, ще за Януковича, мені пощастило дістатися до архіву СБУ і отримати справу Ставищенської ОУН. Конспект цієї справи публікую на сайті.
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Laoljan | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:27 | Повідомлення # 2 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | ДЕЛО
по обвинению
ГУК Тарас Никитович 1900 г.р. (ВМН с конфискацией)
ПОСУДЕВСКИЙ Степан Семенович 1917 г.р. (ВМН)
БАБЕНКО Степан Саввич 1907 г.р. (6 лет заключения)
ГУК Леонид Тарасович 1930 г.р. (3 года заключения)
ЗЛЕНКО Александра Николаевна 1921 г.р. (6 лет заключения)
КОНОНЮК Роман Антонович 1907 г.р. (5 лет заключения)
ПРОСЯНИЦКИЙ Юзеф Венедиктович 1911 г.р. (10 лет заключения)
ТКАЧУК Антон Акимович 1901 г.р. (6 лет заключения)
ХРИСТИЧ Иван Алексеевич 1896 г.р. (10 лет заключения)
ЦВЯХ Архип Парфенович 1881 г.р. (5 лет заключения)
ЧМИРУК Андрей Харитонович 1900 г.р. (8 лет заключения)
Всі були засуджені військовим трибуналом Київського гарнізону за ст.ст. 54-1 А, 54-11 КК УРСР (вирок від 13-15 серпня 1946 року). Виправдані: ЖАБУРОВСЬКИЙ Василь Савович, ГУК Людмила Тарасівна, ІВАШКО Ігнат Єлисейович.
ГУК Тарас Микитович
Народився 1900 року в селі Воробйовка (так у справі) Немирівського району Вінницької области. Жив у м. Ставищі. За фахом бджоляр. Дружина вмерла в 1944 році. Діти: Леонід 1930 р.н., Людмила 1928 р.н., Валентина 1918 р.н. В селі Воробйовка мав брата Арсенія та сестру Кулик Мотрону Микитівну. В селі Рогізна тієї ж области мав сестру Максименко Марину Микитівну. У справі є характеристика з Воробіївської (так у документі) сільської ради.
Справка-характеристика
видана Воробіївським сельсоветом Немировському РО НКВД на бившого гр-на села Новоніколаївки Воробіївського сільсовета ГУК Тарас Никитович, которий проживав на території Воробіївської сільської ради до 1931 року.
ГУК Н. Н. с кулацкого елимента неоднократно агитировав населения против мероприятий совецкой власти а в особенности против колективизации бил раскулачен и подлежал к висилке как социально чужий елимент но в 1931 году бежал вместе с семьей из сельсовета.
Председатель Горенко
Секретарь Корнелюк
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Laoljan | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:31 | Повідомлення # 3 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | 11 апреля 1946 года
Заарештований 8 лютого 1946 року в Ставищі. Під час затримання чинив опір, намагався вирвати в лейтенанта Грищука наган, але був нейтралізований “ударом в шею”. Під час обшуку було вилучено 11 рукописних листівок, “Історію України” та книжку “Україна і московський імперіялізм”.
ПЕРШИЙ ДОПИТ відбувся 11 лютого 1946 року.
На допиті ГУК Т.М. дав показання про те, що в червні 1941 року ухилився від призову до Червоної Армії. 25 жовтня 1941 року був призначений інструктором з бджільництва у Ставищанський райземвідділ (далі РЗВ). Навесні 1942 року зустрівся з ІВАШКОМ Андрієм із с. Янишівки, начальником Янишівської кущової поліції, який давав йому націоналістичну літературу (зокрема, журнал “Самостійна Україна”). Згодом ІВАШКО заявив, що німці почали переслідувати націоналістів, тому він покинув роботу в поліції. Мету націоналістичної діяльності ІВАШКО охарактеризував як роботу проти німців і проти радянської влади. Декілька разів давав ГУКОВІ листівки, але той тримав їх дома і не розповсюджував.
За два-три тижні після останньої зустрічі з ІВАШКОМ до ГУКА прийшов ЧЕРНЯВСЬКИЙ Нестор Дементійович, житель с. Ставище, який спершу був заступником начальника поліції, потім його звільнили, і він працював бухгалтером у райземвідділі. Вони пішли до ЧЕРНЯВСЬКОГО додому, де їх чекав ІВАШКО, який доручив обом організувати “группу ОУН”. Метою мала бути пропагандистська робота. Тоді ж таки ІВАШКО дав ГУКОВІ псевдо “Барвінок”.
Після того ГУК завербував до організації КАДУБИНСЬКОГО Івана Петровича, агронома з Гойсихи, та КОРИТНИКА Євдокима Кириловича, який теж працював агрономом. За декілька місяців “ИВАШКО передал мне на связь гр. СВИРИДИВСКОГО Сергея Андреевича, жителя с. Ставище, бывшего начальником полиции”.
Допит було припинено 12 лютого 1946 року в 01. 35хв. Провадив допит капітан ПОЛНЕР.
ДРУГИЙ ДОПИТ (12 лютня 1946 року, розпоч. О 14 годині).
ГУК завербував до організації також ТКАЧЕНКА Кирила Миколайовича, агронома з Винарівки, ЧЕРВІНСЬКОГО Валентина, жителя с. Ставище, завідувача РЗВ, КОРИТНИКА Василя Кириловича, с. Гойсиха, рибовода РЗВ, КУНЕЦЬКУ Анну, вчительку з Розумниці. Зі слів ГУКА, “вербовка производилась из надежних людей”. Восени 1943 року разом зі СВИРИДІВСЬКИМ до ГУКА прийшов агент ОУН на псевдо БОГДАН. Негативно оцінив роботу організації, картав за бездіяльність. Мету організації окреслив у такий спосіб: потрібно набирати людей і запасатися зброєю, оскільки насувається війна СРСР із Англією та Америкою, в якій СРСР розіб’ють. ГУК не зумів роздобути зброю і через місяць отримав ще одну догану від БОГДАНА за бездіяльність. БОГДАН залишив йому листівки, більше не з’являвся.
Під час допиту ГУК дав показання, що під час наступу Червоної Армії обладнав у хаті “тайник” і ховався там з 1943 року до дня арешту. Ніякої діяльности не провадив. До виборів у Верховну Раду СРСР написав кілька листівок, але не встиг їх розповсюдити, тому що був заарештований. Перший обшук провадився 25 січня 1946 року, але схованку ГУКА не було знайдено. В протоколі вказується, що Ставище було звільнене від німців 3 січня 1944 року. Під час переховування ГУК читав журнали “Ідея і чин”, “Український вісник”, “За самостійну Україну” чч.1-2).
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
Повідомлення відредагував Laoljan - Неділя, 22.09.2019, 22:37 |
| |
| |
| Laoljan | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:39 | Повідомлення # 4 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | ТРЕТІЙ ДОПИТ (19 лютого 1946 року (9.30 – 18.00)
На цьому допиті ГУК показав, що 2 січня 1944 року відступав з німцями на Захід, але на станції Жмеринка був відрізаний радянськими військами. Поїхав у с. Стояни Вінницької області до сестри БЕЗДІТНОЇ Марії й був там до серпня 1945 року. 10 серпня повернувся до Ставища. У підпіллі його постачав харчами та паливом ІВАШКО Ігнат.
Під час цього допиту зізнався, що завербував ЧМИРУКА, той завербував КОРИТНИКА, а КОРИТНИК ЦВЯХА. До організації входив також ПОСУДЕВСЬКИЙ Степан Семенович, псевдо “Голуб”, агроном, родом із Красилівки, житель с. Ставище. В Торчиці ІВАШКО завербував МЕЛЬНИЧЕНКА Бориса. 22 роки.
КОРИТНИК Євдоким завербував до організації ЗЛЕНКО Олександру, яка ховалася від німців у с. Сухий Яр. ЗЛЕНКО була спершу заарештована Ставищенським гестапом як комуністка, під час перевезення до Німеччини втекла з поїзда на території Польщі й повернулася додому. Переховувалася в родичів у с. Сухий Яр. Псевдо ЛЕСЯ УКРАЇНКА.
ЧЕТВЕРТИЙ ДОПИТ (28 березня 1946 року).
В січні 1943 року ГУК на квартирі ІВАШКА зустрівся з агентом ОУН на псевдо СИЧЕНКО, який дав вказівку при районному проводі ОУН створити СБ та боївку. Виніс ГУКОВІ догану за відсутність роботи. В квітні 1943 року СИЧЕНКО був убитий німцями в Таращі.
Ставищанський районний провідник ОУН ІВАШКО Андрій був заарештований у квітні 1943 року німцями в районі Білої Церкви, під час перевезення тікав, був убитий і похований на місці. Тіло його родичі перепоховали в с. Янишівка. Після смерті ІВАШКА у вересні 1943 року районним провідником ОУН був призначений ГУК. Завдання він отримував від члена ОУН ЧОРНОТИ (той контактував переважно зі Свиридівським). В організації було 5 душ. Всі були конторськими працівниками й не хотіли іти в боївку. Зброї не було. Згодом БОГДАН розповів, що ЧОРНОТА хотів роззброїти німецького коменданта, але був убитий автоматною чергою.
Пароль для контакту з посланцями ОУН: “Яр-долина” — відгук: “Барвінок”.
Характеристика БОГДАНА: представник окружного проводу по Ставищанському, Тетіївському та Жашківському районах, 22-23 років (може, року народження?), шатен, середнього зросту, із Західної України. Останній раз БОГДАН приходив у листопаді 1943 року.
З БОГДАНОМ приходив член ОУН на псевдо ПЕТРО: 20 років (року народження?), зі Східної України, колишній студент Київського с.г. інституту, уповноважений ОУН по Тетіївському району.
ГУК зазнався, що після цих візитів структура районної організації ОУН стала такою:
ПОСУДЕВСЬКИЙ був призначений надрайонним провідником ОУН і а також кущовим провідником над Янишівкою, Богатиркою, Любчею, Гострою Могилою та Ставищем (разом із ГУКОМ).
КАДУБИЦЬКИЙ став кущовим провідником над селами Журавлиха, Попружна, Брилівка.
КОРИТНИК Василь — кущовим провідником над Гойсихою, Бесідкою, Красилівкою, Розумницею, Станіславчиком.
КОРИТНИК Євдоким — над селами Сухий Яр, Торчиця, Стрижавка, Василиха.
Восени 1943 року КОРИТНИК Євдоким завербував до організації завідувача общинним господарством с. Торчиця ПОНОМАРЕНКА, у Стрижавці — агронома ЗДЕРУКА та ЗЛЕНКО Олександру.
КОРИТНИК Василь завербував у Гойсисі ЧМИРУКА, ЦВЯХА і РОЗУМЕНКА Григорія (вбитий у листопаді 1943 року).
ПОСУДЕВСЬКИЙ завербував старосту села Любча Коваля.
Також були залучені до організації КОЗАК Іван Гаврилович з с. Торчиця, ВОВКОДАВ (Торчиця), староста с. Винарівка ОЛІЙНИК Кузьма, поліцай із с. Любча (прізвище не вказане).
Завданням організації було запастися зброєю, вербувати старост і поліцаїв, створювати загони, які ввійдуть до складу УПА.
ГУК зізнався також, що перед тим, як він мав відступати на Захід, до ньго прийшла небога ІВАШКА Андрія ШЕВЧУК Надія Семенівна з Янишівки, яка сказала, що в Янишівці троє членів ОУН з Білої Церкви на чолі з ПЕТРОМ організовують боївку. ГУК не захотів вступити у боївку й подався на Захід.
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:42 | Повідомлення # 5 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1992
« 11 »
Країна: 
Статус: | Вот здесь нашёл – Гусаковский Иван Францевич - http://opisi.rgae.ru/scripts....9332964
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Laoljan | Дата: Неділя, 22.09.2019, 22:49 | Повідомлення # 6 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | ВІДСТУП
2 січня 1944 року ГУК, ПОСУДЕВСЬКИЙ, ХРИСТИЧ, ПРОСЯНИЦЬКИЙ, ШВЕЦЬ, ОПІЙМАХ і вся поліція на чолі зі Свиридівським виїхали зі Ставища. Їхали через Букський район, після чого поліцаї подалися “в противоположном направлении”, а ГУК та члени ОУН подалися до Кам’янця-Подільського. Там вони зустріли коменданта м. Ставище (німця), який сповістив, що під час пересування Тернопільщиною Свиридівського та поліцаїв затримали бандерівці. Німецьких жандармів, які їх супроводжували, було розстріляно, доля Свиридівського та поліції невідома. Навесні 1944 року ГУК із товаришами подався на Захід. На Тернопільщині вони сповістили, що належать до ОУН, у Заліщицькому районі бандерівці дали їм провідника й забезпечували харчуванням. У другій половині травня 1944 року вони були спрямовані до навчального табору УПА, де перебували три тижні. Була сформована чота, командором її став “Сірко”, заступником Загуровський (зі Ставища), який отримав псевдо СМЕРЕКА, ройовим ПОСУДЕВСЬКИЙ (псевдо ЖУК). ГУК отримав псевдо БАРВІНОК, ПРОСЯНИЦЬКИЙ — псевдо ЯМА, ХРИСТИЧ — псевдо ГАЙ, ШВЕЦЬ — ВОВК. Тоді ж таки їм дали зброю. ГУК зізнається, що йому дісталася “русская винтовка”. Була сформована сотня, в ній було дві чоти, в кожній чоті — чотири рої по 11 бійців. За кілька днів сотня вступила в бій із “частью Красной Армии” (вірогідно, НКВД). Було вбито троє бійців УПА, сотня відступила в сусідній ліс. Після наступного бою із підрозділами ЧА був поранений ШВЕЦЬ (у руку і в бік), а ГУКА призначили ройовим. Після загибелі “Сірка” новий командир, “Мельник”, розпустив сотню. ГУК із товариством вирушив у напрямку Ставища. По дорозі вони пристали до загону ХМАРИ. В протоколі є дані, що ПОСУДЕВСЬКИЙ І ГУК брали участь у визволенні полонених бандерівців у с. Іваньки (імовірно, Букського району). ГУК свідчить, що він подався до сестри у Вінницьку область, решта — до Ставищ. У справі є протоколи допитів сестри, БЕЗДІТНОЇ Анни, її чоловіка та інших родичів із Вінниччини, які категорично стверджують, що ГУК Т.М. не переховувався в них і вони не бачилися з ним понад двадцять років.
ПОСУДЕВСЬКИЙ Степан Семенович
Псевдо ГОЛУБ. Освіта: Білоцерківський с.г. інститут (1936-1941). Житель с. Красилівки. За його словами, у Красилівці членів організації він не вербував. В січні 1943 року ГУК передав йому на зв’язок ЖАБУРОВСЬКОГО Василя, завідувача торфорозробками.
ПОСУДЕВСЬКИЙ завербував до організації старосту з с. Кривця КОВАЛЯ, а також ОРЛА Петра Петровича. Після приходу частин Червоної Армії переховувався в погребі у батька. Наприкінці грудня 1945 року до нього прийшов посланець ОУН на псевдо ДОРОШ, одягнений у форму лейтнанта Червоної Армії, який дав йому вказівку зв’язатися з іншими членами організації.
У справі є документ під грифом “секретно”, надісланий начальником Київського обласного НКВД прокуроророві військового трибуналу. В ньому сповіщається про те, що фігурантка справи Віра БЕДРИК (чи то БЕДРІЙ) є секретним агентом НКВД. Наступна фраза звучить так: “Просим дело в отношении Посудевского прекратить и выделить в отдельное производство, потому что в дальнейшем мы планируем использовать его для работы в Западных областях”.
У справі немає документів про виконання вироків над ГУКОМ і ПОСУДЕВСЬКИМ, хоча є документ про передачу рішення касаційного суду (відмова в перегляді вироку) Першому відділу Київського гарнізону (відділ під таким номером зазвичай виконує смертні вироки). У справі немає також заяв ЗЛЕНКО О. про порушення під час слідства (катування), хоча по цих заявах здійснювалася перевірка, про що є рішення (визнати скарги ЗЛЕНКО безпідставними). У справі є документи всіх фігурантів (військові квитки тощо), крім документів ГУКА і ПОСУДЕВСЬКОГО. Справа групова, тому фотографії підслідних у матеріялах справи відсутні.
22 жовтня 1958 року пленум Верховного суду СРСР скасував вироки стосовно КОНОНЮКА Р.А. та ЦВЯХА А. П.
4 лютого 1994 року рішенням військового прокурора Центрального району України КРАТКО були скасовані вироки стосовно ЗЛЕНКО, ЧМИРУКА, ТКАЧУКА, БАБЕНКА та ГУКА Леоніда. Стосовно інших фігурантів вироки залишено в силі, мотивація: участь у націоналістичному підпіллі, боротьба проти радянської влади, участь у формуваннях УПА.
У справі є конверт, де міститься одинадцять листівок, написаних ГУКОМ. Текст від руки друкованими літерами, зміст ідентичний.
Тов. селяни, робітники та інтелігенція!
Голосувати за Сталіна це значить голосувати за колгоспну примусову працю, за нищету і безправ’я трудящих, за знищення трудящих голодом і терором, за радянську брехню і сваволю комуністичних паразитів.
Голосувати за комуністів це значить голосувати за повне знищення народів у Росії, за війну, яку на днях готують комуністи проти всього світу і на яку пошлють наших дітей на гарматне м’ясо, за нову культуру людожерів, за небувалі миловарні заводи з людського тіла.
Брати і сестри!
Доволі годувати своєю кров’ю катів. 10 лютого напишеш на бюлетнях:
СМЕРТЬ СТАЛІНУ!
Геть червоний фашизм!
У справі є згадка про те, що ЗЛЕНКО на початку 90-х років мешкала в Естонії. Є також запит до СБУ від 30 серпня 1994 року від голови комісії з поновлення прав реабілітованих громадян при Немирівській райраді Вінницької області Л. ЛАДУБА з проханням надати інформацію з приводу ГУКА Т.М. та ГУК Л.Т. у зв’язку з заявою мешканки району КИРИЛЮК (ГУК) Людмили Тарасівни, на що СБУ відписало, що ГУК Т.М. був засуджений справедливо, а ГУК Л.Т. була виправдана.
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 23.09.2019, 08:45 | Повідомлення # 7 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1992
« 11 »
Країна:
Статус: | Пошук могили підпільника ОУН Андрія Івашка на Київщині
28 вересня 2016 р. Відділ обліку і збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті здійснив краєзнавчу експедицію до с. Іванівка Ставищенського району Київської області з метою віднайдення могили підпільника ОУН Андрія Івашка.
До співробітників Відділу обліку і збереження місць пам’яті УІНП звернувся заступник директора ГДА СБУ Володимир Бірчак, який повідомив про виявлення нових фактів діяльності українського збройного підпілля на Київщині в період Другої світової війни. В. Бірчак повідомив, що в Управлінні УСБУ у Київській області збереглися оперативні справи про розробку і знищення співробітниками НКВД боївок, груп і сотень УПА, які діяли на Київщині. В одній із таких справ на «банду» «Бориса» фігурує Андрій Івашко – «Степовий». Він народився у с. Іванівка (тоді – Янишівка) Ставищенського району Київської обл., був засуджений за процесом СВУ. Повернувся із заслання і під час нацистської окупації пішов у підпілля ОУН. Був окружним провідником Білоцерківської округи ОУН. 17 квітня 1943 р., прямуючи на зустріч з учасниками українського підпілля на Білоцерківщині, загинув від німецької кулі під час переправи через р. Рось. Похований у селі Іванівка.
У середу, 28 вересня, співробітники УІНП Павло Подобєд та Владислав Куценко приїхали до Іванівки з метою з’ясування всіх обставин загибелі А. Івашка та локалізації його місця поховання. У сільській раді було одержано відомості про всіх мешканців села, які можуть бути родичами А. Івашка, а також були надані контакти старожилів. Водночас, у сільраді дослідникам порадили звернутися до голови Київського товариства політв’язнів і репресованих Григорія Куценка.
Г. Куценко повідомив, що вперше довідався про боївку Івашка ще на початку 1990-х років. Григорій Петрович намагався розпитати старожилів про склад боївки. За переказами старших мешканців Іванівки підрозділ Івашка нараховував 8 осіб, а сам Івашко загинув під час переправи через р. Рось. Водночас Г. Куценкові так і не вдалось з’ясувати у якому селі чи в якій місцевості було поховано тіло загиблого. Проте, голова Київського товариства політв’язнів і репресованих дізнався (від старожилів, що померли у 1990-х роках) імена двох членів боївки: Степан Заяць і Григорій Ткач. Син останнього – Борис, досі мешкає в Іванівці та займається фермерством. Саме до нього й вирушили співробітники УІНП. Пан Борис розповів, що його батько (Ткач Григорій Степанович, 1920 р.н.) невдовзі перед смертю зізнався, що був підпільником ОУН і входив до складу боївки Андрія Івашка. В кінці грудня 1943 р. Григорія Ткача мобілізували до Червоної армії, як і багатьох українців, які лишались під німецькою окупацією. Без вишколу та зброї його, в числі інших нещасних, кинули в бій як гарматне м’ясо. В цей моменти в тилу цих новобранців знаходилась танкова армія Червоній армії, яка пішла в наступ лише після кривавої масакри над мобілізованими українцями. В лавах Червоній армії Григорій пройшов всю війну, яку скінчив у Чехословаччині в 1945 р.
Крім того пан Борис розповів про свого діда – Степана Ткача, який служив матросом на одному з кораблів Чорноморського російського імператорського флоту і брав участь у легендарному повстанні броненосця «Потьомкін» (його корабель приєднався до повстання). За що був покараний позбавленням волі на 4 роки, яке відбував у тюрмі на території Росії. Влітку 1918 р. Степан Ткач брав участь у виступі проти німецьких військ на території Таращанського повіту: разом з побратимами обстріляв німецьку колону з гармати. В наслідок чого німці спалили село Янишівка. Селяни до кінця життя слали прокльони на адресу Степана за його військову виправу проти німців та її наслідки.
Розповівши історію свого роду, пан Борис Ткач порадив завітати до одного із старожилів села – Демченка Миколи Івановича, 1933 р.н. (уродженцем села Богатирка), старого педагога, колишнього викладача української мови та літератури. Пан Микола розповів, що у 1943 р. він був свідком розмови свого батька з сусідом. У тій бесіді йшлося про те, що до Янишівки привезли вбитого бандерівця і ховатимуть його на сільському кладовищі. Однак ані ім’я загиблого, ані інших деталей М. Демченко не запам’ятав. Микола Іванович запропонував звернутися до іншого старожила – Мельника Андрія Федоровича, який, на жаль, нічого не чув ані про місце поховання Івашка, ані про обставини його загибелі.
Лишалось опитати можливих родичів Андрія Івашка. Співробітники Інституту розшукали Бомко Ніну Лукашівну, 72-літню бабусю, яка мешкає в Іванівці по вул. Івана Мазепи. Пані Ніна підтвердила, що серед її пращурів дійсно були місцеві Івашки, однак про Андрія вона ніколи не чула. Ніна Лукашівна порадила відвідати пані Надію Фареник, ще одну старожилку Іванівки.
Фареник Надія Григорівна, 1927 р.н., з 1952 р. заміжня за представником роду Івашків. «Як я одружилась – то почула від свекрухи та свекра, що чоловіків дядько був з великої родини Івашків, у якій було 7 дітей: Андрій, Гнат, Іван, Григорій, Агафія, Сенька та Марія. Андрій Єлисейович Івашко, можливо саме той Андрій Івашко, був убитий, однак за яких обставин і де саме – я не знаю», – розповіла Надія Григорівна. Також пані Надія пригадала, що рідна донька Андрія Івашка мешкає у Ставищі, її ім’я Катерина.
Власне на цьому етапі пошуки могили Андрія Івашка переходять до Ставища, де тривають пошуки Катерини Андріївни Івашко та її доньки, які можуть пролити світло на таємницю Івашкової могили.
Источник: http://www.memory.gov.ua/news....shchini
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Laoljan | Дата: Понеділок, 23.09.2019, 09:21 | Повідомлення # 8 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | З тієї ж справи.
ЦВЯХ Архип Парфенович
В протоколі обшуку: “При обыске ничего не обнаружено”.
Перелік майна.
1. Хата дерев’яна під соломою — 1
2. Корова чорної масти — 1
3. Бичок 8 місяців – 1
4. Кабан біля 3 місяців — 1
5. Ліжко залізне двоспальне – 1
6. Стільці дерев’яні — 2
ПРОТОКОЛ
допиту в якості свідка
28 лютого 1946 року
ВОПРОС. Знаете ли вы КОРЫТНИКА Василя Кирилловича и какие имеете с ним взаимоотношения.
ОТВЕТ. Знаю с малы лет как односельчанина, взаимоотношения нормальные, личных счетов нет.
В. Когда и при каких обстоятельствах он предлагал вам вступить в ОУН.
О. В сентябре-октябре 1943 года КОРЫТНИК дал прочитать мне листовку, которую я взял и прочел, в этой листовке призывалось за создание “Самостийной Украины” без немцев и большевиков. Я эту листовку, после того как прочел, порвал. Через две-три недели КОРЫТНИК встретился со мной у меня во дворе и спросил, прочел ли я листовку, я ответил, что прочел и добавил, что чепуха там написана, после того КОРЫТНИК ушел.
В. Говорил ли вам КОРЫТНИК в отношении организации “ОУН” и предлагал ли вступить в нее.
О. Нет, мне в отношении организации КОРЫТНИК ничего не говорил.
В. ЧМЫРУКА А.Х. вы знаете?
О. Да, знаю как односельчанина с малых лет.
В. Вы предлагали ЧМЫРУКУ вступить в ОУН?
О. Нет, не предлагал.
В. Вы говорите неправду, в июне-августе 1943 года в беседе с ЧМЫРУКОМ вы рассказывали о наличии в Ставищанском районе ОУН, рассказывали ЧМЫРУКУ задачи этой организации и предлагали вступить, на что ЧМЫРУК заявил, что уже является членом ее… Признаете этот факт?
О. Нет, не признаю. Не предлагал, но, помню, я читал ЧМЫРУКУ листовку, кто ее мне дал, не знаю.
В. Вы говорите неправду, я зачитаю вам показания ЧМЫРУКА. (Зачитывает). Потверждаете эти факты?
О. Нет, не подтверждаю. В отношении организации я з ним никогда не говорил и не предлагал туда вступить.
Допитував капітан ПОЛНЕР
Витяг із ПРОТОКОЛУ допиту ЧМИРУКА А. Х. від 27 лютня 1946 року.
Летом 1943 года на колхозном дворе я встретился с ЦВЯХОМ Архипом, который в настоящее время работает счетным работником… предлагал мне листовку организации украинских националистов за “вызволення Украины”. Я этой листовки у него не взял…
Допитував капітан ПОЛНЕР
ЦВЯХ А.П. відбув термін покарання в виправних закладах Харківської области і звільнився 25 лютого 1957 (?) року. Його дружина, Мар’яна Бенедівна, померла в 1956 році. Вирок щодо ЦВЯХА А. П. був скасований рішенням пленуму Верховного суду від 22 жовтня 1958 року. ЦВЯХ А.П. вважається реабалітованим. Про скасування вироку й реабілітацію йому сповістили під розписку (в справі є розписка ЦВЯХА А.П.) 5 січня 1959 року.
Ось документ, яки стосується діяльности осередку ОУН в Стрижавці.
ПРОТОКОЛ ОПРОСА
от 8 января 1944 года
Гусаковский Иван Францевич 1906 г.р. уроженец с. Тартак Мархлевского р-на Житомирской области, поляк, член ВКП(б) с 1932 года, образование низшее.
Работал управляющим Киевской конторы “Заготсено». Семья — жена Агриппина Октавяновна Градицкая и дочь Галина Ивановна проживают в с. Стрыжевка Ставищанского района. Сын — Анатолий Петрович Ильицкий (так у документі — В.С.) — в Красной Армии.
Об украинский националистах
Начиная с 1942 года в процессе подпольной работы мне пришлось встретиться с лицами, проводившими работу по формированию националистических групп.
Как я указал ранее, по прибытии меня в апреле 1942 г. в с. Стрыжевку я занялся изучением отдельных людей.
Один из наиболее развитых людей в этом селе был бывший учитель средней Стрижевской школы ЗДЕРУК Иван Петрович, который пользовался в селе, особенно среди кулацкой прослойки, особенным авторитетом.
Мой родственник — ЦИБУЛЬСКИЙ и моя жена рассказывали, что ЗДЕРУК в 1918-1920 годах служил у Петлюры. По происхождению ЗДЕРУК из кулаков, его брат в 1930-31 гг. был раскулачен и репрессирован. В 1942-1943 годах проживает в с. Плютенцы Ставищанского района.
Я епоставил перед собой задачу изучить его ближе и установить его связи.
При разговорах с ним было видно, что он является украинским шовинистом, и все его рассуждения носили националистический оттенок.
В июне-июле 1942 г., когда прошли слухи об аресте Степана БЕНДЕРЫ, в Ставищах был арестован САВИЦКИЙ — националист, организовывавший власть в Ставищанском районе после прихода немцев, — ЗДЕРУК в присутствии КУКУРУДЗЫ Оверка, РУДОГО Кирилла Оноприевича и меня заявил, что все равно Украина будет самостийною.
После этого я предупредил ЦЫБУЛЬСКОГО, СТРОЯНОВСКОГО, ИЩУКА Тараса и ФЕЩЕНКО Михаила Антоновича о возможном наличии в с. Стрыжевка националистическаой организации.
Одновременно я поручил ИЩУКУ, как имеющему возможность вращаться среди этих людей, виявлять их связи и проч.
В июле 1943 г. я поручил ИЩУКУ Тарасу Григорьевичу войти в более близкие взаимооотношения с ЗДЕРУКОМ и КУКУРУДЗОЙ и при случае выдать себя за человека, котрому близки националистические чувства.
В то время я поручил всем участникам моей группы следить за ЗДЕРУКОМ и его связями.
В августе 1943 г. ИЩУК участвовал на вечеринке у КУКУРУДЗЫ, где присутствовали ЗДЕРУК, Демид ЛЕВЕЦКИЙ, БЕРЕЗНЯК Демедь Лукашевич.
На этом вечере ИЩУК в разговоре высказал свои националистические чувства.
В начале сентября 1943 г. ЗДЕРУК познакомил ИЩУКА с агрономом Стрыжевского участкового куста — КОРЫТНИК, который начал обрабатывать ИЩУКА в националистическом духе.
На одной из бесед КОРЫТНИК прямо заявил ИЩУКУ: «Слушай, Тарас, ты хороший хлопеец, но скажи — ты патриот Украины?»
Имея от нас прямое задание войти в доверие к националистам, ИЩУК ответил утвердительно, после чего КОРЫТНИК пообещал дать ИЩУКУ украинскую националистическую литературу.
О своем разговоре с КОРЫТНИКОМ ИЩУК сообщил мне, после чего я с командиром отряда БАРАШКОВЫМ соответствующей подпиской обязали ИЩУКА войти в доверие к националистам и добывать для нас необходимые данные о работе националистов. (Подписка прилагается).
Впоследствии ИЩУК от КОРЫТНИКА начал систематически получать националистическую литературу.
Эта литература, по сообщению КОРЫТНИКА ИЩУКУ, поступала от националистической организации, находящейся в Ставищах.
В одном из разговоров КОРЫТНИК сказал ИЩУКУ: «Ты учти, что если предашь, то с тобой расправятся отряды ВУПА» (Вызвольна Украинская Повстанческая Армия).
КОРЫТНИК также сообщил ИЩУКУ, что «ВУПА» опирается на 47-миллионный украинский народ Западной и Восточной Украины, а также на (миллионы) украинцев, проживающих в Америке, якобы организована 200 000 добровольческая армия, которая имеет своей задачей после высадки англо-американского десанта и достигнут границ Сербии (так в документі — В.С.) — эта армия в тылу фронта будет продолжать свой путь через Сербию и Румынию для соединения и совместных действий с армией «ВУПА», которые освободят Украину от фашистского и советского рабства.
По сообщению КОРЫТНИКА, такие же националистические организации, как в Ставищах, остались в подполье в Донбассе и Полтаве.
В заключение КОРЫТНИК сказал: «После обескровливания русской и немецкой армий «ВУПА» сможет легко достигнуть цели с помощью армии, формируемой в Америке, и при помощи балканских стран».
Националистическую армию в Америке формирует якобы ВИННИЧЕНКО.
КОРЫТНИК поручал ИЩУКУ обрабатывать молодежь с. Стрыжевка в националистическом духе, в частности, сына националиста ЧУШКАЛО Николая Васильевича — Петра Николаевича.
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Оксана | Дата: Вівторок, 24.09.2019, 05:10 | Повідомлення # 9 |
|
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус: | Надзвичайно цікаво, дякую, що поділилися. А є подробиці щодо попружан і брилівчан, інших сіл, де були осередки ОУН? "КАДУБИЦЬКИЙ став кущовим провідником над селами Журавлиха, Попружна, Брилівка"
|
| |
| |
| Laoljan | Дата: Вівторок, 24.09.2019, 10:43 | Повідомлення # 10 |
|
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 21
« 5 »
Країна:
Статус: | Про ці села відомостей нема. Це кримінальна справа, а в ній люди намагалися дати якомога менше інформації про інших осіб, а також про реальну діяльність осередку ОУН.
Про Стрижавку (продовження)
Однако ИЩУК по нашему поручению от этих заданий уклонился, вел разговор «вокруг да около», но никого не вербовал.
Единственное, что он сделал, — это дал почитать сыну ЧУШКАЛО националистический журнал. Это было сделано для того, чтобы на ИЩУКА не падало подозрение со стороны националистов.
Участник нашей подпольной организации КАРАУЛЬЩИК Антон Зотьевич рассказал, что на одной вечеринке, когда ЗДЕРУК Иван Петрович напился и начал его вербовать в националистическую организацию, то рассказал ему о структуре украинских националистических организаций. Структура организации — троечная, т.е. один член организации должен быть связан не более чем с двумя другими. Из этих 3-х человек выбирается наиболее выдержанный и преданный делу, который поддерживает связь с другой тройкой, но через одного человека.
Укогда ще КАРАУЛЬЩИК уклонился от вербовки, то на второй день ЗДЕРУК начал говорить ему, что он был пьян и не помнит, что говорил. Больше к этому вопросу в беседах с КАРАУЛЬЩИКОМ ЗДЕРУК не возвращался.
17 октября 1943 г. ИЩУК докладной запиской (прилагается) сообщил, что националисты готовят убийство советстких активистов.
Позже ЦАРУК Николай и КЛИМЧУК Антон сообщили, что КУКУРУДЗА Оверко устроил пьянку на квартире КАРАУЛЬЩИКА с целью его убийства. После этого заявления я, БАРАШКОВ и НОВОСИЛЬСКИЙ решили убрать троих человек, которые возглавляли Стрыжевскую националистическую организацию. В результате были уничтожены:
ЗДЕРУК Иван Петрович, РУДЫЙ Кирило Онопреевич, КУКУРУДЗА Оверко Николаевич.
Перед расстрелом этих лиц они были допрошены БАРАШКОВЫМ и мною. Об участии в националистической организации все сознались, но никого больше не выдали.
После их расстрела в Стрыжевку приезжали ТКАЧЕНКО, КОРЫТНИК, которые проводили совещание у ПОДДУБНОГО Василия, на совещании были: ПОДДУБНЫЙ, ГИРЕНКО Трофим, МИЛЛЕР и др.
КУКУРУДЗА и РУДЫЙ подтвердили, что ЗДЕРУК был немецким шпионом.
Необходимо отметить, что ЗДЕРУК однажды на пьянке у КУКУРУДЗЫ заявил: «Я недаром ездил в Эстонию для получения задания и недаром работал для того, чтобы здесь не было советской власти».
Этот разговор слышала моя жена. Ааналогичное заявление ЗДЕРУКА мне сообщил ЦЫБУЛЬСКИЙ.
Из наблидений членов нашей подпольной организации мы установили причастность к националистической группе ряда лиц.
Хотя эти люди, в большинстве своем, и не заявляли прямо о своей причастности к украинским националистам, однако по их связям и из разговоров можно сделать вывод, что они националисты.
Каждый из них при беседе на политические темы заявлял, что «хотя на Украине не будет немцев, но не будет и советской власти».
И другое: «Пусть будет Англия, но лишь бы не немцы и не советская власть».
Из выявленных нами националистов с. Стрыжевка укажу на следующих:
1. ЗДЕРУК Иван Петрович работал при немцах бухгалтером колхоза. Расстрелян нами. Семья его — жена проживает в с. Стрыжевка.
ЗДЕРУК был тесно связан с ГИРЕНКО Трофимом Трофимовицем. Когда ГИРЕНКО работал в Днбассе, с. Павловка Лозовая, то ЗДЕРУК бывал у него.
После приезда в 1943 г. ГИРЕНКО в Стрыжевку они поддерживали тесную связь.
2. РУДЫЙ Кирило Онопреевич — работал при немцах завхозом колхоза, а потом биргадиром и садовником. Расстрелян нами. Семья его проживает в с. Стрыжевка.
3. КУКУРУДЗА Оверко Николаевич — при немцах голова кооперации. Расстрелян нами, семья живет там же.
4. ДАНИШЕВСКИЙ АНДРИАН — националист еще в 1918-20 гг., старик, колхозник.
5. ВОВЧУК Роман Никонович — работал плотником в мастерской колхоза.
6. ЧУШКАЛО Николай Васильевич — колхозник, плотник.
7. ГИРЕНКО Петр Трифонович — писарь управы с. Стрыжевка.
8. ГИРЕНКО Иван Трифонович — счетовод кооперации.
9. ГИРЕНКО Трофим Трифонович — бухгалтер комендантского куста. Давал националистическую литературу СТРОЯНОВСКОМУ Григорию. Часть этой литературы передана в Украинский штаб.
10. ПОДДУБНЫЙ Василий Семенович — ы 1942 г. приехал с Донбасса и работал головой кооперации.
11. БЕРЕЗНЯК Демедь Лукашевич — колхозник, дружил со ЗДЕРУКОМ.
12. МИЛЛЕР Антон Кондратьевич — завгосп колхоза.
13. СТРЕЛЬЧУК Даниил Титович — в 1918-20 гг. был сотником у Петлюры. Начал вербовать в националистическую организацию ГОРОБЦА Василия. Работал машинистом в колхозе.
14. ПОЛОТНЯК Иван Антонович — при немцах был директором мельниц в Ставищанском районе.
15. САВИЦКИЙ Дорофей — брат убитого в Ставищах немцами националиста — САВИЦКОГО. Работал столяром в колхозе.
16. СЛУХАЙ Карп Андреевич — работал завхозом в колхозе Стрыжевского поселка.
17. САВЛУК Федор Тимофеевич — бухгалтер поселка Стрижевского колхоза, старый офицер.
18. САВИЦКИЙ Николай Дорофеевич — работал сначала в полиции (при немцах), а позже колхозником.
19. ФЕЩЕНКО Андрей Семенович — бывший партизан, в 1918 г., колхозник.
20. ГЕРАСИМЕНКО Илья Максимович — в настоящее время служит в полиции.
21. САВИЦКИЙ Дмитрий — коморник колхоза при немцах.
Руководители националистической организации Ставищенского района.
1. ТКАЧЕНКО — старший агроном сельськохозяйственного отдела управы.
О его при надлежности к украинским националистам сообщил на допросе ЗДЕРУК.
2. БАСИНСКИЙ — бывший голова райуправы в Ставищах.
3. ТЕРСЕВСКИЙ — б. завторготдела в Ставищах.
4. СВЕРИДИВСКИЙ — нач. районовой полиции.
5. КОРЫТНИК — агроном Сухоярского сельськохозяйственного куста.
6. ПИДЗЕЛЬСКИЙ — голова райспоживспилки в Ставищах.
Об этих шести националистах хорошо осведомлен участник нашей подпольной организации — партизан НОВОСЕЛЬСКИЙ Франц Поликаропович. (Далі в документі йдеться про інші справи — В.С.)
ОПРОСИЛ — ст. пом. нач. РО УШПД
Ст. лейтенант г./б (ЧЕРЕВАШ)
„_____” 1944 года.
Оригінал. Машинопис.
ЦДАГОУ: Ф.62 — Оп. 1 — Спр. 292 — Арк. 25 зв. – 26.
За виданням:Володимир Сергійчук. Український здвиг. Наддніпрянщина. 1941-1955, стор. 344-351 — Київ: Українська Видавнича Спілка, 2005
Ми іще дійдем до Гангу,
Переможемо в боях,
Щоб від Японії до Англії
Вкраїна сяяла моя
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 26.09.2019, 16:22 | Повідомлення # 11 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1992
« 11 »
Країна:
Статус: | Восени 1943 р. у Ставищенському р-ні на Київщині Арсен Шевченко (“Балка”, “Оскілко”) зайнявся створенням повстанського відділу.*
*ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 18. – Арк. 190 (видання ОУН “Молодь Східних Українських Земель в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу”).
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| bogdantkachenko78 | Дата: Понеділок, 12.07.2021, 13:24 | Повідомлення # 12 |
|
Рядовий
Група: Початківець
Повідомлень: 1
« 0 »
Країна:
Статус: | Laoljan, Доброго дня, я правнук Людини яку звинувачували за ОУН в Ставищанському районі. Зателефонуйте мені будь ласка, 066-086-17-04
|
| |
| |
Нові повідомлення
· 
Особисті повідомлення()
· 
Учасники
· 
Правила форуму
· 
Пошук
· 
