Історія українського прапорництва сягає своїм корінням у далеке минуле й тісно пов’язана з історією українського державотворення. В усі часи прапор, або хоругва (корогва), для воїнів мали непересічне значення і символізували славу та перемогу. Давні історичні зображення козацьких прапорів – унікальна і єдина у своєму роді пам’ятка української геральдики. Щоб зберегти память про колишній вигляд козацьких прапорів козацькими писарями були виконані копії зображення козацьких знамен тих часів. Писарі сумлінно перемальовували не лише зображення на прапорах, а й зазначили, якого кольору кожна деталь. Архівна справа із зображеннями прапорів - це два невеликі зшитки. На кожному аркуші - по три - чотири рисунки. А самі прапори зникли без сліду, хоч, зазначимо, коли б пошуки українських реліквій було організовано серйозно, певна надія на успіх все-таки була б. Найбільше відомостей про українські прапори належить до часів існування Запорізької Січі, а потім, уже на початок ХХ ст.. Звичайно, було б дивним, якби після трагічної і драматичної історії боротьби за волю України збереглася бодай половина або третина тих прапорів, що майоріли над козачими полками містечками. Самозрозуміло: немає прапорів - немає і армії, немає армії - немає і держави. Хвилює те, що вперше з середини ХVІІ століття ці прапори відтворюються в кольорі, повертаються на рідну землю в усій своїй красі, нехай поки що лише намальованими. Сьогодні вони вже повертаються зходять зі сторонок журналів і знов майорять над славними колись козацькими містечками. Нещодавно і над нашим козацьким містечком замайорів стяг Ставищенського козацтва, який був освячений та урочисто піднятий на флагшток. Але, на жаль, в ніч з 27 квітня на 28 квітня 2010 р біля пам’ятного знаку „КОЗАКАМ СТАВИЩЕНСЬКОГО КРАЮ” відбулась крадіжка козацького прапору з флагштоку. Вести розмову, що даний факт можна розцінювати як хуліганський злочин, можна та вагомих підстав не існує. На нашу думку, не всім приємна активність роботи громадської організації, не імпонує декому те, що козаки стараються щось докласти нового та хорошого в розбудові нашого Ставищенського краю, допомогти інвалідам, відродити старі звичаї, прищепити молоді такі фактори духовності, як любов до батьківщини, національне патріотичне виховання, віру в Бога. Тому хочемо звернутись до тих, хто скоїв даний злочин. Хіба у вас не існує ні грама совісті, щоб якимось шляхом повернути дану освячену святиню козакам.
|