Максим Антонович Славинский
|
|
Viktor | Дата: Четвер, 24.05.2018, 11:17 | Повідомлення # 1 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
|
Максим Антонович Славинский – украинский гражданско-политический деятель, поэт-переводчик, дипломат, публицист, национолог – родился в Ставище на Киевщине в 24 августа 1868 года в крестьянской семье. Литературные псевдонимы: Лавінська, пан Максим, Соловінська, М. Головатий, С. Лавинський, М. Ставинський, Стависький, Пілад. По окончании юридического (1887-1891) и историко-филологического (1891-1895) факультета Киевского университета жил в Екатеринославле, где редактировал газету «Приднепровский край». В 1898 году переехал в Петербург, где был соредактором газет «Северный курьер», «Свобода и право», «Свободная мысль» и секретарем журнала «Вестник Европы». В 1906 году Славинский стал редактором печатного органа Украинского парламентского общества и Государственной Думы – «Украинский вестник». В 1914-1916 гг. был издателем и техническим редактором первого справочника по украиноведению «Украинский народ в его прошлом и настоящем», который был выпущен в Петрограде в 2х томах. В марте 1917 года выступил соучредителем Украинского национального совета в Петрограде, был членом исполнительного комитета. Представитель Украинского Центрального Совета при Временном правительстве. Избирался главой комиссии по выработке проекта превращения Российской империи в федерацию. После провозглашения украинской независимости в 1918 году, вернулся в Украину и принадлежал к Украинской партии социалистов-федералистов. С мая 1918 года, член совета Министерства иностранных дел Украинского государства, временный представитель Украинского государства, на Дону. С 24 октября по 14 ноября 1918 года – министр труда во втором правительстве Ф. Лизогуба. В 1919 возглавлял дипломатическую миссию Украинской Народной Республики в Праге. Оставшись в эмиграции в Чехословакии, с 1923 читал лекции по истории западноевропейской литературы в Украинском педагогическом институте имени Михаила Драгоманова, работал на должности профессора новейшей истории в Украинской хозяйственной академии в Подебрадах. Продолжал партийную деятельность, сотрудничал с правительством Украинской Народной Республики. В 1945 арестованный советскими спецслужбами в Праге. Умер в Лукъянивской тюрьме в Киеве 23 ноября 1945 по окончании следствия, не дождавшись трибунала НКВД. В 1993 году, Максим Славинский, «посмертно реабилитированный».
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Субота, 26.05.2018, 12:30 | Повідомлення # 2 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
|
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Неділя, 27.05.2018, 18:44 | Повідомлення # 3 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Один из эскизов памятника Максиму Славинскому – «Максим Славинский и Леся Украинка, читают переведённую «Книгу песен» Генриха Гейне.
Из статьи Миколы Славинского «Я и пан Максим» или Двое в храме любви» к 135-летию со дня рождения Леси Украинки (Ларисы Петровны Косач): «В апреле 1890 года Лариса посылает брату Михаилу письмо, в котором есть такие строки: «Философы новейшего времени, — // Ты, я и пан Максим…» В мае того же года поэтесса жалуется брату, что Славинский не откликается, и откровенно добавляет: «Попроси п. Максима (…), чтобы он переписал для меня перевод стихотворений…» Далее по-немецки приводятся многозначительные слова Генриха Гейне: «И если бы знали эти маленькие цветы, как глубоко изранено моё сердце». Творчество немецкого поэта на долгие годы соединило судьбы двух одаренных людей. Сохранились десятки Ларисиных писем, в которых она рассказывает о подробностях длительного общего труда. В 1892 году Львовская типография Товарищества имени Шевченко (серия «Всемирные произведения») опубликовала «Книгу песен» Генриха Гейне… … Когда они встретились летом 1892 года в Колодяжном (усадьба семьи Косачей под Ковелем — Мария О.), взаимные чувства вспыхнули с новой силой. Некоторые исследователи считают, что это была первая — ещё девичья — любовь волынянки. К такому выводу, в частности, подталкивают воспоминания Александра Шульгина, опубликованные после смерти жены Максима Антоновича Славинского: «Теперь можно сказать и о трогательном его романе с великой украинской поэтессой, в душе которой он оставил глубокий след». Так или не так, но с именем Славинского связаны многие жемчужины Лесиной интимной лирики. К «пану Максиму» обращены и такие слова: «Милый мой! Ты для меня разрушенный храм…». Почему так случилось? Об этом не знал и не хотел знать никто — ни Олэна Пчилка (мать Леси Украинки — Мария О.), которая мечтала об иной судьбе для талантливой дочки, ни самые близкие друзья, ни сами влюбленные, которых безжалостная жизнь постоянно разводила в разные стороны…».
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Неділя, 27.05.2018, 21:19 | Повідомлення # 4 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| З Гейне.
Панна Клара
У саду доби нічної Гарна панночка гуляє, А в світлицях у палаці Там музыка грає-плаче.
«Вже мені обридли танці І заучена розмова Лицарів, що тільки вміють Погляд мій рівнять до сонця.
Скрізь мені так прикро, смутно З того часу, як до мене Під вікно прийшов раз лицарь — Лютню мав він із собою.
Сміливий, ставний та гордий, Очі — ніби в небі зорі, А лице — бліде та гарне, Яу у Юрия святого».
Мріяла так панна Клара І дивилась у садочок; Тільки зирк — той самий лицарь Знову став поперед неї.
І, рука з рукою, тихо Йшли вони; тремтіли зорі, Вітерець згинав листочки, Любо коливали рожі.
«Глянь-то, коливають рожі, Гарні, ясні, як кохання… Та скажи мені, чого се Ти, кохана, зчервоніла?»
— Комарі мене напали; Не люблю я їх так саме, Як жидів отих поганих Довгоносую породу. —
«Киньмо комарів з жидами,» — Сміючись говорить лицарь, — «Подивися — он мигдальний Цвіт із дерева злітає.
Цвіт мигдальний все повітря Сповнив чистим ароматом; Та скажи мені, кохана: Щиро ти мене кохаєш?»
— Я тебе кохаю, милий, І кохати присягаюсь Тим, кого народ жидівський Заквітчав вінком терновим. —
«Позабудьмо про жидів мы,» — Сміючись говорить лицарь; «Глянь лиш: у траві, як мрії, Скрізь тремтять лілеї білі;
Скрізь тремтять лілеї білі, Зорі ллють на них проміння… Та скажи, мій друже ясний, Не обманюєш мене ти?»
— Ні, нема в мені обману, Як в своїх не маю жилах А ні маврської я крови, Ні жидівської мутнòї. —
«Киньмо маврів ми з жидами,» — Сміючись говорить лицарь І у захист по-під мирти Він веде дочку алькада.
Він її кохання словом, Ніби сіткою, обпутав, — Стало менше чути мови, Тільки більше поцілунків…
Соловейка співи ллються, Ніби ті пісні весільні, Світляки скрізь у травиці Світють, як огні в палаці.
І у захисті під листом Тихо стало… Тільки чути, Як шепочуть мирти гарні, Та квітки рожеві пахнуть…
Тільки враз музика гучно У палаці щось заграла; Клара вирвалась з обіймів І до лицаря говорить:
Чуєш? грає — зве музика! Та у час розлуки цеї, Як зовуть тебе, скажи ти!.. Чом я раньш того не знала?! —
Лицар дивиться лукаво І у панночки цілує Губки, рученьки та чоло І одказує нарешті:
«Панночко, я ваш коханок, Син розумного старого Рабина у Сарагосі, Люде звуть його Ізраель.»
М. Славинський.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Понеділок, 28.05.2018, 13:10 | Повідомлення # 5 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| З Гейне.
І арну радоньку давали
Всі товариші міні: «Трошечки зажди ти, друже!" Так казали всі вони.
Ждав од іх я запомоги І без хліба я б пропав, Та одна людина добра Помогла – і жить я став.
Добрий, славний чоловіче. Дав ти істи, дав і пить, І ніколи не забуду Я тебе а ні на мить.
Хтів би я тебе, мій друже, Міцно, міцно обійнять, Та не можу... бо не можу Сам себе поцілувать.
М. Славинський.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Понеділок, 28.05.2018, 13:12 | Повідомлення # 6 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| На личеньку у тебе Цвіте весна красна, А в серденьку — холодна, Суворая зіма.
Та все' мине, як завжди На світі все мина,— Зіма на личку буде, А в серденьку — весна.
М. Славинський.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: П`ятниця, 15.06.2018, 21:48 | Повідомлення # 7 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
|
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 05.07.2018, 13:35 | Повідомлення # 8 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| В 1914 году, Максим Славинский был издателем и техническим редактором первого справочника украиноведения «Украинский народ в его прошлом и настоящем».
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 11.07.2018, 10:03 | Повідомлення # 9 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Украинский вестник – печатный орган Украинского парламентского общества и Государственной Думы, редактором которого в 1906 году стал Максим Славинский.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 06.09.2018, 12:04 | Повідомлення # 10 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Буклет про Славинского, который раздавался в Ставище 23.08.2018.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Себастян | Дата: П`ятниця, 07.09.2018, 13:44 | Повідомлення # 11 |
Сержант
Група: Модератор
Повідомлень: 29
« 5 »
Країна:
Статус:
| У газеті «День» від 07.09.2018 № 160-161 опубліковано статтюпро Максима Славинського, який народився у Ставищі 150 років тому і ювілей котрого відзначено на державному рівні 24 серпня.
Стаття Ігоря Сюндюкова має назву «”Заховаю в серці Україну”: Хресний шлях Максима Славинського»
Скачати статтю можна у прикріпленому файлі.
Нішо, крім Ставища!
|
|
| |
Себастян | Дата: П`ятниця, 07.09.2018, 13:49 | Повідомлення # 12 |
Сержант
Група: Модератор
Повідомлень: 29
« 5 »
Країна:
Статус:
| Авторська програма Лариси Пацелі «Світогляд», присвячена Славінському
Нішо, крім Ставища!
|
|
| |
Viktor | Дата: Вівторок, 18.09.2018, 13:44 | Повідомлення # 13 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Максим Антонович Славинский женился на Марии Сосчиной(Славинской) 30 июня 1899.
Мария Сосчина родилась 23 июля 1879 в г. Староконстантинове на Волыни. Образование получила в Одесской гимназии (8 лет обучения) и на Петербургских Бестужевских высших женских курсах (историко-филологический факультет) – 4 года обучения. На курсах и после их окончания посвятила себя изучению языков – французского, английского и немецкого, а также иностранной литературе. Прослушала серию соответствующих курсов французского языка в парижской Сорбонне. Одновременно со студиями работала над переводами с иностранных языков, начав печатать их в 1898 году. Позже, до 1918 г., опубликовала в различных журналах и газетах, а также и в отдельных изданиях более десятка книг – белетричних и научных переводов с различных европейских языков. В 1919-1923 годах находилась в Праге, работала главным образом в львовских изданиях для детей и для молодежи. Тогда же стала много переводить не только с указанных выше языков, но и на эти языки разного рода многочисленные украинские, преимущественно научные работы, которые печатались в зарубежных изданиях. В 1923 году была избрана на должность лектора французского языка в Украинской хозяйственной академии (УХА) в Подебрадах. В том же году была выбрана и на должность лектора английского языка в Украинском свободном университете в Праге. Главный труд: «Французский язык», издание Украинского технично-хозяйственного института (УТХИ) при УХА, 1933-1934. Умерла в 1958 году в Праге.
Источник: https://uk.rodovid.org/
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 29.11.2018, 11:34 | Повідомлення # 14 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| «Політичні листи» (ретроспектива, 1925 рік)
Матеріал з видання “Український вісник” (другий збірник, 1 жовтня 1925 року).
Прочитать можно здесь:
страница 11
страницы 12 и 13
страницы 14 и 15
страницы 16 и 17
страницы 18 и 19
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 13.12.2018, 08:57 | Повідомлення # 15 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна:
Статус:
| Газета «Наші дні», Львів, серпень 1943
Источник: https://libraria.ua/numbers/20/616/?PageNumber=10&PictureId=1476
Санкт-Петербург
|
|
| |