Вівторок, 05.11.2024, 17:41
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
  • Сторінка 1 з 3
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Модератор форуму: Viktor, Оксана  
Максим Антонович Славинский
ViktorДата: Четвер, 24.05.2018, 11:17 | Повідомлення # 1
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Максим Антонович Славинский – украинский гражданско-политический деятель, поэт-переводчик, дипломат, публицист, национолог – родился в Ставище на Киевщине в 24 августа 1868 года в крестьянской семье. Литературные псевдонимы: Лавінська, пан Максим, Соловінська, М. Головатий, С. Лавинський, М. Ставинський, Стависький, Пілад.
По окончании юридического (1887-1891) и историко-филологического (1891-1895) факультета Киевского университета жил в Екатеринославле, где редактировал газету «Приднепровский край».
В 1898 году переехал в Петербург, где был соредактором газет «Северный курьер», «Свобода и право», «Свободная мысль» и секретарем журнала «Вестник Европы».
В 1906 году Славинский стал редактором печатного органа Украинского парламентского общества и Государственной Думы – «Украинский вестник».
В 1914-1916 гг. был издателем и техническим редактором первого справочника по украиноведению «Украинский народ в его прошлом и настоящем», который был выпущен в Петрограде в 2х томах.
В марте 1917 года выступил соучредителем Украинского национального совета в Петрограде, был членом исполнительного комитета.
Представитель Украинского Центрального Совета при Временном правительстве. Избирался главой комиссии по выработке проекта превращения Российской империи в федерацию.
После провозглашения украинской независимости в 1918 году, вернулся в Украину и принадлежал к Украинской партии социалистов-федералистов.
С мая 1918 года, член совета Министерства иностранных дел Украинского государства, временный представитель Украинского государства, на Дону. С 24 октября по 14 ноября 1918 года – министр труда во втором правительстве Ф. Лизогуба.
В 1919 возглавлял дипломатическую миссию Украинской Народной Республики в Праге. Оставшись в эмиграции в Чехословакии, с 1923 читал лекции по истории западноевропейской литературы в Украинском педагогическом институте имени Михаила Драгоманова, работал на должности профессора новейшей истории в Украинской хозяйственной академии в Подебрадах. Продолжал партийную деятельность, сотрудничал с правительством Украинской Народной Республики.
В 1945 арестованный советскими спецслужбами в Праге. Умер в Лукъянивской тюрьме в Киеве 23 ноября 1945 по окончании следствия, не дождавшись трибунала НКВД.
В 1993 году, Максим Славинский, «посмертно реабилитированный».
Прикріплення: 1801116.jpg (184.7 Kb) · 1978097.jpg (78.5 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Субота, 26.05.2018, 12:30 | Повідомлення # 2
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Прикріплення: 6344946.jpg (182.8 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 27.05.2018, 18:44 | Повідомлення # 3
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Один из эскизов памятника Максиму Славинскому – «Максим Славинский и Леся Украинка, читают переведённую «Книгу песен» Генриха Гейне.



Из статьи Миколы Славинского «Я и пан Максим» или Двое в храме любви» к 135-летию со дня рождения Леси Украинки (Ларисы Петровны Косач):
«В апреле 1890 года Лариса посылает брату Михаилу письмо, в котором есть такие строки: «Философы новейшего времени, — // Ты, я и пан Максим…» В мае того же года поэтесса жалуется брату, что Славинский не откликается, и откровенно добавляет: «Попроси п. Максима (…), чтобы он переписал для меня перевод стихотворений…» Далее по-немецки приводятся многозначительные слова Генриха Гейне: «И если бы знали эти маленькие цветы, как глубоко изранено моё сердце».
Творчество немецкого поэта на долгие годы соединило судьбы двух одаренных людей. Сохранились десятки Ларисиных писем, в которых она рассказывает о подробностях длительного общего труда. В 1892 году Львовская типография Товарищества имени Шевченко (серия «Всемирные произведения») опубликовала «Книгу песен» Генриха Гейне…
… Когда они встретились летом 1892 года в Колодяжном (усадьба семьи Косачей под Ковелем — Мария О.), взаимные чувства вспыхнули с новой силой. Некоторые исследователи считают, что это была первая — ещё девичья — любовь волынянки. К такому выводу, в частности, подталкивают воспоминания Александра Шульгина, опубликованные после смерти жены Максима Антоновича Славинского: «Теперь можно сказать и о трогательном его романе с великой украинской поэтессой, в душе которой он оставил глубокий след». Так или не так, но с именем Славинского связаны многие жемчужины Лесиной интимной лирики. К «пану Максиму» обращены и такие слова: «Милый мой! Ты для меня разрушенный храм…».
Почему так случилось? Об этом не знал и не хотел знать никто — ни Олэна Пчилка (мать Леси Украинки — Мария О.), которая мечтала об иной судьбе для талантливой дочки, ни самые близкие друзья, ни сами влюбленные, которых безжалостная жизнь постоянно разводила в разные стороны…».
Прикріплення: 7081958.jpg (89.2 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 27.05.2018, 21:19 | Повідомлення # 4
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
З Гейне.

Панна Клара

У саду доби нічної
Гарна панночка гуляє,
А в світлицях у палаці
Там музыка грає-плаче.

«Вже мені обридли танці
І заучена розмова
Лицарів, що тільки вміють
Погляд мій рівнять до сонця.

Скрізь мені так прикро, смутно
З того часу, як до мене
Під вікно прийшов раз лицарь —
Лютню мав він із собою.

Сміливий, ставний та гордий,
Очі — ніби в небі зорі,
А лице — бліде та гарне,
Яу у Юрия святого».

Мріяла так панна Клара
І дивилась у садочок;
Тільки зирк — той самий лицарь
Знову став поперед неї.

І, рука з рукою, тихо
Йшли вони; тремтіли зорі,
Вітерець згинав листочки,
Любо коливали рожі.

«Глянь-то, коливають рожі,
Гарні, ясні, як кохання…
Та скажи мені, чого се
Ти, кохана, зчервоніла?»

— Комарі мене напали;
Не люблю я їх так саме,
Як жидів отих поганих
Довгоносую породу. —

«Киньмо комарів з жидами,» —
Сміючись говорить лицарь, —
«Подивися — он мигдальний
Цвіт із дерева злітає.

Цвіт мигдальний все повітря
Сповнив чистим ароматом;
Та скажи мені, кохана:
Щиро ти мене кохаєш?»

— Я тебе кохаю, милий,
І кохати присягаюсь
Тим, кого народ жидівський
Заквітчав вінком терновим. —

«Позабудьмо про жидів мы,» —
Сміючись говорить лицарь;
«Глянь лиш: у траві, як мрії,
Скрізь тремтять лілеї білі;

Скрізь тремтять лілеї білі,
Зорі ллють на них проміння…
Та скажи, мій друже ясний,
Не обманюєш мене ти?»

— Ні, нема в мені обману,
Як в своїх не маю жилах
А ні маврської я крови,
Ні жидівської мутнòї. —

«Киньмо маврів ми з жидами,» —
Сміючись говорить лицарь
І у захист по-під мирти
Він веде дочку алькада.

Він її кохання словом,
Ніби сіткою, обпутав, —
Стало менше чути мови,
Тільки більше поцілунків…

Соловейка співи ллються,
Ніби ті пісні весільні,
Світляки скрізь у травиці
Світють, як огні в палаці.

І у захисті під листом
Тихо стало… Тільки чути,
Як шепочуть мирти гарні,
Та квітки рожеві пахнуть…

Тільки враз музика гучно
У палаці щось заграла;
Клара вирвалась з обіймів
І до лицаря говорить:

Чуєш? грає — зве музика!
Та у час розлуки цеї,
Як зовуть тебе, скажи ти!..
Чом я раньш того не знала?! —

Лицар дивиться лукаво
І у панночки цілує
Губки, рученьки та чоло
І одказує нарешті:

«Панночко, я ваш коханок,
Син розумного старого
Рабина у Сарагосі,
Люде звуть його Ізраель.»

М. Славинський.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 28.05.2018, 13:10 | Повідомлення # 5
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
З Гейне.

І арну радоньку давали


Всі товариші міні:
«Трошечки зажди ти, друже!"
Так казали всі вони.

Ждав од іх я запомоги
І без хліба я б пропав,
Та одна людина добра
Помогла – і жить я став.

Добрий, славний чоловіче.
Дав ти істи, дав і пить,
І ніколи не забуду
Я тебе а ні на мить.

Хтів би я тебе, мій друже,
Міцно, міцно обійнять,
Та не можу... бо не можу
Сам себе поцілувать.

М. Славинський.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 28.05.2018, 13:12 | Повідомлення # 6
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
На личеньку у тебе 
Цвіте весна красна, 
А в серденьку — холодна, 
Суворая зіма. 

Та все' мине, як завжди 
На світі все мина,— 
Зіма на личку буде, 
А в серденьку — весна. 

М. Славинський.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 15.06.2018, 21:48 | Повідомлення # 7
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Прикріплення: 3084906.jpg (163.4 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 05.07.2018, 13:35 | Повідомлення # 8
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
В 1914 году, Максим Славинский был издателем и техническим редактором первого справочника украиноведения «Украинский народ в его прошлом и настоящем».

Прикріплення: 7797777.jpg (115.7 Kb) · 6677600.jpg (134.6 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 11.07.2018, 10:03 | Повідомлення # 9
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Украинский вестник – печатный орган Украинского парламентского общества и Государственной Думы, редактором которого в 1906 году стал Максим Славинский.

Прикріплення: 7319175.jpg (125.6 Kb) · 3232989.jpg (61.0 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 06.09.2018, 12:04 | Повідомлення # 10
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Буклет про Славинского, который раздавался в Ставище 23.08.2018.

Прикріплення: 5247441.jpg (348.8 Kb) · 0453788.jpg (461.3 Kb)


Санкт-Петербург
 
СебастянДата: П`ятниця, 07.09.2018, 13:44 | Повідомлення # 11
Сержант
Група: Модератор
Повідомлень: 29
« 5 »
Країна: Україна
Статус: :-(
У газеті «День» від 07.09.2018 № 160-161 опубліковано статтюпро Максима Славинського, який народився у Ставищі 150 років тому і ювілей
котрого відзначено на державному рівні 24 серпня.

Стаття Ігоря Сюндюкова має назву «”Заховаю в серці Україну”:
Хресний шлях Максима Славинського»


Скачати статтю можна у прикріпленому файлі.
Прикріплення: ___.pdf (135.0 Kb)


Нішо, крім Ставища!
 
СебастянДата: П`ятниця, 07.09.2018, 13:49 | Повідомлення # 12
Сержант
Група: Модератор
Повідомлень: 29
« 5 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Авторська програма Лариси Пацелі «Світогляд», присвячена Славінському



Нішо, крім Ставища!
 
ViktorДата: Вівторок, 18.09.2018, 13:44 | Повідомлення # 13
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Максим Антонович Славинский женился на Марии Сосчиной(Славинской) 30 июня 1899.



Мария Сосчина родилась 23 июля 1879 в г. Староконстантинове на Волыни. Образование получила в Одесской гимназии (8 лет обучения) и на Петербургских Бестужевских высших женских курсах (историко-филологический факультет) – 4 года обучения. На курсах и после их окончания посвятила себя изучению языков – французского, английского и немецкого, а также иностранной литературе. Прослушала серию соответствующих курсов французского языка в парижской Сорбонне. Одновременно со студиями работала над переводами с иностранных языков, начав печатать их в 1898 году. Позже, до 1918 г., опубликовала в различных журналах и газетах, а также и в отдельных изданиях более десятка книг – белетричних и научных переводов с различных европейских языков. В 1919-1923 годах находилась в Праге, работала главным образом в львовских изданиях для детей и для молодежи. Тогда же стала много переводить не только с указанных выше языков, но и на эти языки разного рода многочисленные украинские, преимущественно научные работы, которые печатались в зарубежных изданиях. В 1923 году была избрана на должность лектора французского языка в Украинской хозяйственной академии (УХА) в Подебрадах. В том же году была выбрана и на должность лектора английского языка в Украинском свободном университете в Праге. Главный труд: «Французский язык», издание Украинского технично-хозяйственного института (УТХИ) при УХА, 1933-1934. Умерла в 1958 году в Праге.

Источник: https://uk.rodovid.org/
Прикріплення: 1915349.jpg (154.0 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 29.11.2018, 11:34 | Повідомлення # 14
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
«Політичні листи» (ретроспектива, 1925 рік)



Матеріал з видання “Український вісник” (другий збірник, 1 жовтня 1925 року).

Прочитать можно здесь:

страница 11

страницы 12 и 13

страницы 14 и 15

страницы 16 и 17

страницы 18 и 19
Прикріплення: 2110615.jpg (303.2 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 13.12.2018, 08:57 | Повідомлення # 15
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1986
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Газета «Наші дні», Львів, серпень 1943





Источник: https://libraria.ua/numbers/20/616/?PageNumber=10&PictureId=1476
Прикріплення: 1246605.jpg (78.5 Kb) · 9912551.jpg (487.8 Kb)


Санкт-Петербург
 
  • Сторінка 1 з 3
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Пошук:


Ставище © 2024