|
Люди, история, времена
|
|
| Viktor | Дата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: 
Статус:  | Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 16.03.2023, 22:09 | Повідомлення # 451 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | Ляхоцький Володимир Павлович – історик, архівознавець, біографіст, доктор історичних наук, професор.
Народився 17.03.1957 р. у с. Розкішне Ставищенського р-ну Київcької області.
Автор (співавтор) близько 650 праць у галузі післядипломної педагогічної освіти, педагогічної думки, українського друкарства, радіомовлення, діаспори, історії медицини, біографістики, культурології, краєзнавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, релігієзнавства. Член Національної спілки журналістів, Спілки архівістів України та Української бібліотечної асоціації, Українського біографічного товариства та Історичного товариства Нестора Літописця й ін.
В 2016 р. призначений на посаду заступника директора Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного
Джерело: https://tsdkffa.archives.gov.ua та https://esu.com.ua
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 03.04.2023, 13:46 | Повідомлення # 452 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | БУХГАЛТЕР ЗА ПОКЛИКАННЯМ
Головатий Максим Леонтійович, 1899 року народження, походив із давнього бориспільського козацького роду. На світлинах 1918–1920 років він чомусь завжди ставав в останньому ряду. Максим любив носити гімназійний кашкет, одягаючи його нахиленим на правий бік. Ходив переважно у вишиванці та свитці або гімназійному одязі. Саме таким Максим є на світлинах сторічної давності: хор Бориспільської «Просвіти»(1918 рік), в останньому ряду він перший ліворуч; колектив учнів та вчителів Бориспільської гімназії імені Павла Чубинського (1920 рік), в останньому ряду він третій ліворуч в кашкеті на правий бік.
Навчаючись в гімназії, він любив точні науки, особливо математику. Йому подобались українські народні пісні, тому після занять залюбки відвідував хор Бориспільської «Просвіти». В своєму класі Максим був трохи старший за інших гімназистів, це зобов’язувало його в складних життєвих обставинах надавати приклад добропорядності, відповідальності за зроблене, та мужності й відваги у протистоянні з ворогами Української держави.
По натурі Максим Головатий був лідером, умів повести за собою інших. Ці риси одразу яскраво проявились у відмінника-гімназиста під час Бориспільського антибільшовицького повстання 1920 року, адже Максим розумів, що московсько-більшовицька навала нічого доброго в Україну не принесе. Його активну боротьбу надовго запам’ятали керівники радянської влади в Борисполі. В «Довідці-характеристиці» на Максима Головатого голова Бориспільської сільської ради Ситник в 1938 році написав: «Сам Головатий Максим приймав участь у бандах Бориспільського району».
Жорстоке придушення більшовиками Бориспільського повстання 1920 року кардинально змінило долю юнака. Рятуючи своє життя, як і багато інших повстанців, він залишив навчання в гімназії та виїхав до міста Ставище на Київщині. Там згодом Максим Леонтійович влаштувався працювати фінансовим інспектором Ставищенського району: три роки навчання в гімназії допомогли йому в цьому.
Це була перша і остання його професія, яку він дуже любив та виконував надзвичайно професійно.
Максима Головатого разом з іншими жителями міста Ставище заарештували 21 травня 1938 року за відкриту проукраїнську позицію. На той час він був одружений, мав люблячу дружину Софію (41 рік), сина Юрія (15 років), сина Ігоря (6 років). Його декілька місяців катували, і він підписав всі обвинувачення.
5 жовтня 1938 року Особлива нарада при Народному комісаріаті Внутрішніх Справ СРСР засудила Максима Головатого до восьми років радянських концтаборів, з яких він не повернувся.
Реабілітували Максима Головатого в 1958 році. Його син Юрій загинув під м. Ригою в 1944 році у віці 21 рік. Посмертно Головатому Юрію Максимовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’я Юрія Максимовича Головатого присвоєно Бориспільській середній школі № 1, яку він закінчив у 1941 році.
Матеріали кримінальної справи Головатого Максима Леонтійовича подаються мовою оригіналу.
ДОВІДКА ХАРАКТЕРИСТИКА
Бориспольська сільрада Бориспольського р-ну Київської області 24 серпня 1938 р.
Видана за громадянина м. Борисполя Головатого Максима Левковича в тім, 1899 року народження по соцстану бідняк, мати його одружилась з гром. м. Борисполя Лівшиця який мав таке майно: будинок, сарай після смерті її чоловіка його мати Головата відкрила заїзний двір (постоянку), і за невиконання державних податків майно її продано в 1931 році. Сам Головатий Максим приймав участь у бандах Бориспольського району. З Борисполя вибув приблизно в 1921 році й з того часу в Борисполь не повертався.
Голова сільради /підпис/ (Ситник)
За секретара /підпис/ (Борисенко)
ОБВИНИТЕЛЬНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ
По обвинению: Головатого Максима Леонтьевича, Паланского Степана Григорьевича, Яновского Карпа Дмитриевича, Гурского Ивана Яковлевича, Зайца Семена Григорьевича, по ст. ст. 54-2, 54-10, и 54-11 УК УССР Ставищанським Райотделом НКВД вскрыта и ликвидирована украинская националистическая контрреволюционно-повстанческая организация, которая была заложена бывшим офицером царской армии и участником восстания против Красной армии в 1920 году Золотаревым Михаилом – бывшим зав. Отделения Генгонского Свеклосовхоза и активным петлюровцем, учителем Гуртовенко Николаем (оба осуждены в 1938 году).
В селах Ставищанського района были заложены повстанческие группы, которые проводили большую националистическую работу по подготовке к восстанию против Советской власти с целью свержения таковой в момент войны.
Восстание намечалось в период войны Польши и Германии против Советского Союза. Кроме того участники этой организации проводили большую подрывную работу в народном хозяйстве.
По данному делу, как активные участники украинской контрреволюционно-повстанческой организации проходят житель м. Ставище, того же района: Головатый Максим Леонтьевич, Паланский Степан Григорьевич, Яновский Карп Дмитриевич, Гурский Иван Яковлевич и Заяц Семен Григорьевич.
Контрреволюционная повстанческая организация ставила своей задачей – свержение существующего Советского строя и отторжения Украины от СССР путем поднятия восстания в тылу Красной в период объявления войны.
В мирное время контрреволюционно-повстанческая организация проводила подрывную антисоветскую работу, направленную на развал труддисциплины в колхозе, распространяла провокационные слухи о близости войны и поражении в ней СССР, проводила среди колхозников антисоветскую агитацию, направленную на дискредитацию Советской власти и срыв ее мероприятий на селе, занималась вовлечением в организацию новых лиц и готовила их к вооруженному восстанию.
По настоящему делу обвиняется: Головатый Максим Леонтьевич 1899 года рождения, уроженец м. Борисполь, житель м. Ставище Киевской области, украинец, гр. СССР, беспартийный, в 1921 г. состоял кандидатом в члены ВКП (б), исключен за пассивность и отрыв от парторганизации – из крестьян-бедняков, до ареста служил инспектором в Ставищенском районе, в том, что он:
а) является участником украинской националистической повстанческой организации, вовлечен в таковую в Марте мес. 1937 года Яновским Карпом Дмитриевичем (арестован). Как участник организации был готов к восстанию против Советской власти в период войны фашистких стран против СССР /л. д. 60/.
б) по заданию Яновского вовлек в организацию новых лиц – Серафимовича Устина Андреевича (разыскивается), Гурского Ивана Яковлевича (арестован) и Яценка Якова Ивановича (разыскивается) /л. д. 61/.
в) Среди служащих финотдела распространял провокационные слухи о том, что фашистские страны скоро нападут на Советский Союз и последний будет разгромлен, а Советская власть будет уничтожена. Там-же высказывал сожаление по поводу разоблачения врагов народа – Тухачевского и других, заявляя, что они хотели сделать для народа много хорошего /л. д. 64/.
Головатый Максим в предъявленном ему обвинении – виновным себя признал.
Изобличается показаниями и очными ставками соучастников организации Винницким Афанасием (осужден), Паланским Степаном (арестован) и свидетельскими показаниями Басинского Тадеуша, Махаринского Григория и Надобенко Ивана /л. д. 57; 70; 100; 101; 102.
Выписка из протокола Особого совещания при Народном комиссаре Внутренних Дел СРСР от 5 октября 1938 года.
Дело №12138 УСРС о Головатом Максиме Леонтьевиче 1899 г. р.
Головатого Максима Леонтьевича за контрреволюционную деятельность заключить в исправтрудлагерь сроком на восемь лет, считать срок с 21 мая 1938 года. Дело сдать в архив.
Ответственный секретарь Особого Совещания.
З радянського концтабору Головатий Максим Леонтійович не повернувся, реабілітований у 1989 році.
Гімназисти та вчителі Бориспільської Української гімназії імені Павла Чубинського. Світлина зроблена в 1918 році під стіною приміщення гімназії.
Головатий М.Л. в останньому ряду третій ліворуч.
Хор Бориспільської «Просвіти». Світлина зроблена в 1918 році під стіною приміщення Бориспільської Української гімназії імені Павла Чубинського.
Головатий М.Л. в останньому ряду перший ліворуч.
Джерело: Храм Українства. Історія Бориспільської Української гімназіі імені Павла Чубинського, Київ, 2019
Санкт-Петербург
|
| |
| |
|
| Viktor | Дата: Неділя, 09.04.2023, 17:51 | Повідомлення # 454 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Дмитро Архипович Чмирук – радянський та український спортсмен, тренер з велоспорту.
Народився 2.01.1945 року в селі Гейсиха Ставищенського району.
Майстер спорту СРСР 1965 року, Голова ГО «Федерація велосипедного спорту Київщини» з 1983 року, Заслужений тренер України 1989 року, заслужений працівник фізичної культури і спорту України 2001 року.
З 1993 року – директор спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву «Промінь» з велосипедного спорту.
Голова Федерації велоспорту Київської області.
Почесний громадянин міста Біла Церква (2017).
Джерело: https://new.bc-rada.gov.ua, https://uk.wikipedia.org
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 16.06.2023, 08:46 | Повідомлення # 455 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | Нашёл на просторах Интернета фрагмент из выписки больного, поступившего в лазарет больницы В.А. Браницкого 8го января 1918 года.
Стоит штамп заведующего больницей Графа В. А. Браницкого, врача В. И. Гороха (Вацлава Иосифовича).
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 29.08.2023, 08:20 | Повідомлення # 456 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Володимир Петрович Нагорний – доктор технічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії.
Народився 22 серпня 1944 р. у смт Ставище Київської області.
Вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на механіко-математичному факультеті, який закінчив у 1965 р. за спеціальністю «Механіка». Після закінчення університету розпочав трудову та наукову діяльність з посади інженера в Інституті кібернетики АН України. З 1968 р. працював в Київському інституті інженерів цивільної авіації та Українському філіалі Упродовж 1969-1972 рр. навчався в аспірантурі Київського інституту інженерів цивільної авіації.
Більше 30 років, від 1978 р., В.П. Нагорний пов’язав своє професійне зростання з Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України. У 1983 р. Володимир Петрович захистив кандидатську дисертацію, а в 1996 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук.
В.П. Нагорний автор 228 наукових праць, серед яких 9 монографій, більше сімдесяти авторських винаходів і патентів. Одночасно від 1998 р. Володимир Петрович викладає у Міжнародному науково-технічному університеті імені академіка Юрія Бугая.
Джерело: https://logos-ukraine.com.ua
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Середа, 13.09.2023, 10:53 | Повідомлення # 457 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | Шимановські, Блюменфельди, Нейгаузи: музичні родини на перехресті культур
Михайло Францевич (Францішкович) Блюменфельд (1823-1883), австрійський підданий, вчитель російської та французької мови, початкової арифметики та історії.
Батько Михайла в 1802 р. емігрував з Австрії до Росії і перебуваючи на державній службі як архітектор звів багато будівель у південно-західній частині України. Зовсім нічого не відомо про матір М. Блюменфельда, навіть її імені.
Можливо, народження М. Блюменфельда й, отже, більш чи менш тривале проживання в Ставищах його батьків пов’язане з тим, що матір’ю Михайла й дружиною Франца була жінка з-поміж не надто заможних польських родин, які мешкали в цьому містечку.
Маловірогідним видається, щоби матір Михайла походила з родини управителя ставищанського маєтку або щоб його батько Франц працював безпосередньо на Браницьких і був із ними у прямому контакті*.
Михайло навчався у Житомирській гімназії, але обставини перешкодили Михайлові скласти випускні іспити. Він здав іспит екстерном у Київській губернській гімназії та отримання дозволу "навчати у приватних домах читання й письма російською і французькою мовам та початком арифметики". У цій посвідці зазначено: "Дано сіє з Київської дирекції училищ іноземцю Михайлові Блюменфельду в тому, що він, як із наданого ним документа видно, австрійський підданний, народився 7 листопада 1823 р. в Київській губ. Таращанського повіту селі Ставищах від іноземця Францішка Блюменфельда і хрещений у віру християнську римо-католицького сповідання 24 жовтня 1837 р.".
Якийсь час мешкав у Житомирі. Михайло повернувся з Волині на Київщину орієнтовно восени 1840 р. На це вказує документ, датований 7 жовтня (за старим стилем) 1843 р. – свідоцтво Таращанського земського суду Київської губ. про те, що протягом трирічного проживання в Таращанському повіті Михайло не заплямував своєї репутації, відтак згаданий суд, зважаючи на успішне складення Блюменфельдом екзамену на вчителя, не бачить жодних перешкод для його вчительської кар’єри. Маловірогідно, щоби, мешкаючи в Таращанському повіті, Михайло не займався викладанням чи репетиторством ще до отримання офіційних дозволів і характеристик.
Де саме навчав М. Блюменфельд у 1841–1843 рр.? Ймовірно, в тих самих Ставищах та/або Бузівці – маєтку Владислава Савицького, який у минулому був маршалком шляхти Таращанського повіту. Савицький доручив М. Блюменфельдові виховання своїх синів.
Наприкінці 1845-го, почав виховуватисинів Флоріана Ясеньськогоу його маєтку, розташованого в 20 км від Умані, в селі Верхнячки.
Його шлюб із Марією з Шимановських мав відбутися між 1846 і 1848 рр., оскільки не пізніше 1848/1849 р. народилася перша дитина від цього шлюбу (Йоанна або Жанна). 1850 р. у Верхнячці народив син Станіслав, а в 1852 р. – Сиґізмунд, і з початку того самого року Михайло як учитель синів Ясеньського (яких він виховував аж до літа1855 р.) опинився в Харкові.
Влітку 1855 р. він намагався здобути місце вчителя синів Олександра Браницького, який тоді жив і активно господарював у Ставищах.
Другу половину 1855 року Блюменфельд із Ясеньськими провів у Одесі.
Із січня 1857 р. в селі Баландиній Чигиринського повіту в домі поміщика Шимановського, займається наглядом і вихованням дітей Шимановського.
У 1861 р. Блюменфельди переїхали до Єлисаветграда, який став для М. Блюменфельда містом, де він провів близько 20 останніх років життя. Там, у передмісті Ковалівка в 1863 р. народилась остання, сьома їхня дитина Фелікс – майбутній диригент Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі та "Російських сезонів" у Парижі, видатний піаніст, композитор, педагог.
Із моменту відкриття в 1870 р. Єлисаветградського земського реального училища, Блюменфельд стає його викладачем, а невдовзі – заступником директора.
Помер Михайло Францевич 20 жовтня 1883 р.
*Управителями ставищанських панських маєтків у той час були поляки Врублевський (помер 1821 р.) і його наступник Липницький.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 21.09.2023, 13:11 | Повідомлення # 458 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Некоторые документы из Дела об отпуске 5796 руб. 96 коп. жителям м. Ставищ, пострадавшим от пожара в 1862 году.
Министерство финансов. Департамент государственного казначейства. 3 августа 1862 г. № 16462 "Об отпуске 5796 р. 96 к., в пособие погорельцам м. Ставищи".
В Киевскую Казенную Палату.
В следствии предложения Г. Товарища Министра Финансов, от 28 минувшего июля за №5206, и на основании Высочайше утвержденного 7 февраля 1861 г., положения Комитета Г.г. Министров, Департамент Государственного Казначейства поручает Киевской Казенной Палате отпустить в ведение Начальника тамошней губернии пять тысяч семьсот девяносто шесть руб. девяносто шесть коп. для выдачи из них мещанам м. Ставищи, Киевской губернии, пострадавшим от пожара: 39 семействам в безвозвратное пособие 1597 р. и 6-ти семействам в ссуду 4199 р. 96 к., с возращением по истечении трех льготных, в последующие двенадцать лет, по равной части ежегодно, с 5% и за льготное время и с обеспечением всем имуществом, как движимым, так и недвижимым, и круговым поручительством погорельцев, записав расходом: 1597 р. по Департаменту Государственного Казначейства, а 4199 р. 96 к. по Особенной Канцелярии по Кредитной части.
Директор А. Ключарев
Министерство Внутренних Дел. Начальник Киевской губернии по губернскому управлению. 25 сентября 1862 г.
Киевской Казенной Палате.
В последствии предстваления от 17 августа за №2577 прошу Казенную палату сделать распоряжение для выдачи погорельцам м. Ставищ Пять тысяч семьсот девяносто шесть рублей. девяносто шесть копеек веребром, отпущены были из Таращанского Уездного Казначества, под расписку тамошнего представителя Дворянства, под председательством коего учрежден мною Комитет для раздачи охначенных пособий.
Вице Губернатор П. Селецкий
В Киевскую Казенную Палату.
В Таращанском Уездном Казначейсве сего числа додан указ Киевской Казённой Палаты, на бланке, от 25-го октября 1862, за №503 об отпуске под роспись Предводителя Дворянства, для раздачи пособия погорельцам Евреям жителям Ставищ 5796 руб. 96 коп.
Уездный Казначей [подпись], Бухгалтер [подпись].
29 октября 1862 года
Источник: ДАКО, ф. 220, оп. 166, спр. 9714
   
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Неділя, 03.12.2023, 10:35 | Повідомлення # 459 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна:
Статус: | Куценко Антон Петрович
Народився 3 грудня 1921 року в с. Богатирка Ставищанського району. Після закінчення середньої школи у 1939 році працював учителем математики в 5-7 класах Гостро-могильської середньої школи Ставищанського району. У 1940-1941 роках навчався на курсах учителів математики при Черкаському педагогічному інституті.
У січні 1944 року призваний Ставищанським РВК. Автоматчик 1198 стрілецького полку 359 стрілецька дивізія. Нагороджений: Медаль "За відвагу", Орден Червоної Зірки, Медаль "За перемогу над Німеччиною".
Після демобілізації навчався заочно в Черкаському учительському інституті та працював учителем фізкультури Іванівської середньої школи Ставищанського району. З 1946 року – вчитель математики Козинецької школи Бородянського району. З 1952 року – вчитель математики, заступник директора з навчально-виховної роботи, директор (1957-1962) Дружнянської школи Бородянського району.
У 1960 році закінчив фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Понад 60 років пропрацював А.П. Куценко в системі освіти. Не один його учень обрав професію наставника, а тому А.П. Куценка заслужено називають патріархом педагогічної майстерності.
Відмінник народної освіти УРСР. Заслужений працівник освіти України (2002). Нагороджений медаллю президента Чехословаччини, орденом "Знак Пошани" та знаком "Відмінник народної освіти УРСР".
У 2021 році відзначив своє сторіччя. Нинішня його доля невідома.
Джерело: Книга педагогічної слави України, Відділ освіти Бородянської селищної ради
Санкт-Петербург
|
| |
| |
Нові повідомлення
· 
Особисті повідомлення()
· 
Учасники
· 
Правила форуму
· 
Пошук
· 
