|
Люди, история, времена
|
|
| Viktor | Дата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна: 
Статус:  | Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Неділя, 05.12.2021, 18:02 | Повідомлення # 421 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Список владельцев торговых и промышленных предприятий, по коим заявления, требуемые ст. 123 Положения о государственном промысловом налоге, вовсе не поданы или поданы не в установленный срок, или же в поданные заявления не включено сведений, необходимых для определения оборотов и прибылей предприятий.
Таращанского Раскладочного присутсвия за 1917 год.
м. Ставище
Августинович Адам Антонович – бакалейная и колбасная торговля
Белгородская Элка Рувиновна – мучная и зерновая торговля
Бойко Иван Нуаумович – хлебопекарня
Вайсман Ицко Лейбович – мелочная лавка
Вайсман Песя Мееровна – мучная и зерновая торговля
Гальпер Хая Ароновна – мясная торговля
Гершманова Бруха Гершковна – бакалейная и мучная торговля
Гольдич Овсей Мордкович – земская почта
Грубман Янкель Меерович – крестьянская одежда по базарам
Дивинская Элка Ушеровна – мануфактурная торговля
Дозорец Иось Абрамович – бакалейная лавка
Каган Хана Лейбовна – крестьянская мануфактура
Канир Берко Михелевич – мясная лавка
Канская Тойба Шмеровна – торговля
Каролик Эстер Хаимовна – торговля мукой и зерном
Котлова Этя Лейбовна – мелочная лавка
Левин Аврум Ниселевич – крестьянская мануфактура
Менис Лейб Рувинович – мучная и зерновая торговля
Наследники Микульского – аптека
Мошкевич Двойра Нахманова – крестьянская мануфактура
Портная Лея Айзик Ицковна – буфет
Потиевский Иось Шмулевич – мукомольная мельница
Рисман Ита Ицковна – бакоалейная и мучная торговля
Ситковецкий Мошко Шмулевич – зерновая торговля
Склярская Эстер Гейнаховна – писчебумажная торговля
Тарнопольский Ицко Лейбович – мучная и бакалейная торговля
Шостак Хаим-Сруль Шабсович – готовые платья и мануфактура
Шумская Эстер Лейбовна – мелочная лавка
Яловская Гендля Рувиновна – крестьянская мануфактура
с. Любча
Гохман Ушер-Арон Лейбович – мукомольная мельница
с. Розумница
Горобцова Миндля Зельманова – мелочная мануфактурная и зерновая торговля
с. Стрижавка
Павлова Евдокия Ивановна – бакалейная торговля
с. Сухой Яр
Подгеза Иван Иванович – бакалейная лавка
с. Торчица
Гольдич Лейба Рафулович – мелочная и мануфактурная торговля
Касьян Яков Павлович – мелочная лавка
Пустильник Ента Ицковна – крестьянская мануфактура
Источник: Дело об обложении дополнительным промысловым налогом владельцев торгово-промышленных предприятий за 1917 год, податного участка Таращанского уезда, со списками плательщиков и сведений о них.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Субота, 11.12.2021, 21:44 | Повідомлення # 422 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Управляючий помістям графині Браницької у містечку Ставище наказав виготовити піки, підготувати коней, пошити кафтани.
Джерело: ДАКО, Ф. 533. Киевский воєнный губернатор, Оп. 4, Спр. 234а, арк. 2-14 Дело об установлении степени участия помещиков Киевской губернии в польском восстании 1830–1831 гг., 22 мая – 12 июня 1831 г. 245 арк.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 14.12.2021, 10:58 | Повідомлення # 423 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Агрономический персонал содержимый на средства земств, казачьих войск и общественных организаций.
Таращанский уезд.
Левитский Яков Самойлович
Наименование должности – участковый агроном
Место жительства – м. Ставище, Беседская ферма
Образовательный ценз – средний
Год учреждения должности – 1912
Число лет службы в настоящей должности – 4
Район деятельности – 4 волости
Нарежный Александр Петрович
Наименование должности – сельскохозяйственный староста
Место жительства – м. Ставище
Образовательный ценз – низший
Год окончания учебного заведения – 1910
Год учреждения должности – 1911
Число лет службы в настоящей должности – 5
Район деятельности – 2 волости
Добровольский Антон Иннокентьевич
Наименование должности – сельскохозяйственный староста
Место жительства – Беседская ферма
Образовательный ценз – низший
Год окончания учебного заведения – 1906
Год учреждения должности – 1911
Число лет службы в настоящей должности – 5
Район деятельности – 2 волости
Артющенко Василий Григорьевич
Наименование должности – заведующий сельскохозяйственным складом
Место жительства – м. Ставище
Образовательный ценз – низший
Год учреждения должности – 1914
Число лет службы в настоящей должности – 2
Источник: Местный агрономический персонал, состоявший на правительственной и общественной службе 1 января 1916: Справ. / МЗ. Деп. земледелия. – Петроград, 1917.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 14.12.2021, 11:57 | Повідомлення # 424 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Указатель действующих в Империи акционерных предприятий и торговых домов – 2 том, Санкт-Петербург, 1905.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 14.12.2021, 14:18 | Повідомлення # 425 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Справочные сведения о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год, Санкт-Петербург, 1916
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 28.12.2021, 08:51 | Повідомлення # 426 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Нагорний Микола Вікторович (нар. 15 лютого 1969) – український дипломат. Колишній посол України в Лівії та Тунісі.
 
Народився 15 лютого 1969 року в селі Іванівка, Ставищенського району Київської області. 1991 року закінчив Військовий інститут іноземних мов, перекладач-референт арабської мови та івриту.
У 1991-1993 – працював в системі Міністерства оборони СРСР.
З 04.1993 по 08.1993 – третій секретар відділу країн Близького і Середнього Сходу та Африки Управління двосторонніх відносин МЗС України.
З 08.1993 по 08.1995 – третій секретар відділу країн Близького і Середнього Сходу Першого територіального управління МЗС України
З 08.1995 по 04.1996 – другий секретар відділу країн БСС Управління Азії, Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки МЗС України.
З 04.1996 по 05.2000 – другий секретар Посольства України в Саудівській Аравії.
З 05.2000 по 07.2001 – другий секретар відділу країн АТР П'ятого територіального управління Департаменту двостороннього співробітництва МЗС України.
З 07.2001 по 12.2005 – перший секретар, радник Посольства України в Сирійській Арабській Республіці. З 12.2005 по 07.2010 – радник, заступник директора третього територіального департаменту — начальник відділу країн Близького Сходу МЗС України.
16 липня 2010 до 15 червня 2020 року – посол України в Лівії. З 18 жовтня 2013 посол України в Чаді за сумісництвом.
З 19 березня 2015 року по 15 червня 2020 року – посол України в Тунісі за сумісництвом.
Нагороджений почесним знаком МЗС України ІІІ ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2016).
Одружений, має двох доньок.
Джерело: wikipedia.org
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 20.01.2022, 08:47 | Повідомлення # 427 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Нагорный Тимофей Павлович (1905-1986).
Родился в селе Макошино на Черниговщине. В 1948 году переехал на Ставищенщину, жил в Ставище. В 50-60 годы работал учителем русского языка и литературы в школе села Роскишна. Вёл литературную студию для начинающих авторов "Весняний заспів" при редакции районной газеты.
Жена – Коростынская Софья Никодимовна, преподавала историю в Роскишанской школе.
Сын – Олег – военный, закончил Камышинское военное училище.
Тимофей Павлович автор вальса "Ставищенські ночі", который постоянно исполняли по Ставищенскому радио.
Вальс "Ставищенські ночі"
(Молодіжна пісня)
Хвилями ніжно хлюпоче
Мрійна ясна течія,
Чується пісня дівоча,
Місяць над ставом сія.
Юні, закохані очі
Бачу в розкритім вікні…
Ночі, ставищенські ночі,
Вас не забути мені!
В місячнім сяєві клени
Тихо поринули в сни,
Вийди, кохана, до мене —
Щастя моєї весни!
Листям берізка шепоче
Казку про зорі ясні…
Ночі, ставищенські ночі,
Вас не забути мені!
Десь над лугами тумани
В травах голублять росу,
Краю мій любий, коханий,
Всюди розлив ти красу.
Радість у серці клекоче,
Квітнуть любові вогні…
Ночі, ставищенські ночі,
Вас не забути мені!
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 05.04.2022, 09:09 | Повідомлення # 428 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: |  
Эксплуатация и постройка подъездных путей, обслуживающих сахарную промышленность в прошлом и настоящем.
Статья инженера Г. О. Струве.
Наконец, начиная с 1912 года, в деле установления железно-дорожной связи с сахарными заводами, как задачей вполне экономически обоснованной, приняло деятельное участие образовавшееся Общество железно-дорожных ветвей — „ОЖЕВЕ", развившее свое ветвестроительство главным образом в районе Юго-Западных железных дорог.
К этим ветвям относятся: Погребище-Жашков с ветвями на Дзюньковский, Бугаевский, Кашперовский и другие сахарные заводы общей длиной свыше 100 верст; Мироновка-Ржищев-Кагарлыкский сахарный завод, Ракитное-Ставище, Киев-Григоровка и другие общим протяжением около 350 верст. Кроме того этим же Обществом были разработаны проекты целого ряда подъездных путей к сахарным заводам и намечены к постройке общим протяжением около 450 верст.
Эти подъездные пути строились большей частью без финансового участия со стороны сахарных заводов, на гарантированный правительством капитал, причем после окончания построек, таковые должны были перейти в ведение управления железных дорог на условиях, предусмотренных в уставе Общества. Все ветви ОЖЕВЕ носили характер подъездных путей, открытых для общего пользования.
Начавшаяся в 1914 году мировая война и последующие события остановили работы на этих подъездных путях, затраченные силы и средства пропали даром и сахарные заводы остались по старому отрезанными от железно-дорожной сети России.
Источник: Вестник сахарной промышленности №4, Киев, 1923
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 15.09.2022, 09:33 | Повідомлення # 429 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Капитан Виктор Шидловский (родился в 1894 г. в Ставище).
Окончил Школу стандартов в Петергофе (1916).
Служба в русской армии (1916–1918).
Служба в Войске Польском (с февраля 1919).
Служба в Управлении военной Волынской железной дороги, комендант железнодорожной станции в Повурске (1919).
Служба в 32-м пехотном полку (с 1919 г., в т.ч. ротмистр, батальонный адъютант, референт, образовательный референт, референт оружия).
Служба располагает 54-м пехотным полком (1925).
Служба в 12-м пограничном батальоне Корпуса охраны границы (с 1925, затем с 1928).
Референт разведки 4-й бригады Корпуса охраны границы (1928).
Выпускник курсов информации и разведки II отдела Генштаба Войска Польского (1931).
Служба в экспозиции № 5 2-го отдела Генштаба Войска Польского во Львове (с 1931), заведующий делопроизводством отдела.
Расстрелян весной 1940 советскими войсками, находится в Катынском списке.
Источник: Aparat bezpieczeństwa wewnętrznego wobec żołnierzy Korpusu Ochrony Pogranicza i funkcjonariuszy Straży Granicznej, Warszawa 2013, s. 59.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 19.09.2022, 15:21 | Повідомлення # 430 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: |  
Ludwik Rynkiewicz ************************ Ludwika Winiarska
Людвик Рынкевич родился 6 апреля 1861 года в городе Сейны, в семье Каэтана Рынкевича (1820 г.р.) и Юзефаты Рынкевич (1833 г.р.), урождённой Жабицкой.
Получив образование лекаря (фельдшера) перебрался в Ставище в имение Браницких. В 1898 году женился на ставищанке Людвике Винярской. Людвика родилась в Ставище 26 августа 1878 года, в семье Винярских, Теодора (1838 г.р.) и Магдалены (урождённой Любецкой).
У Людвика и Людвики родились четверо детей:
Мария (Чернек) (1899-1993);
Зофья (1905-1999);
Аполинарий (1911-2000);
Станислав (1917-2003).
Людвик умер в 1939, а Людвика в 1977 году.
Источник: https://u.to/9s-PEQ
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 21.10.2022, 09:22 | Повідомлення # 431 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Портреты Юзефа Богдана Залеского в эпохах: 1828, 1841, 1858, 1885. А также место рождения Залесского – село Богатырка.
Источник: „Kłosy” 1886, том 42, №1091, с. 329
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Субота, 22.10.2022, 22:07 | Повідомлення # 432 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Курсанты 7-й группы Ставищанской школы шоферов. 1939
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Понеділок, 24.10.2022, 13:53 | Повідомлення # 433 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | Уродженець Янишівки побудував школу у Федюківці.
Яневський Іван Данилович (1868-1913) – дідич, предводитель дворянства, земський діяч на Київщині, меценат українських видавництв.
Джерело: Вікіпедія (uk.wikipedia.org)
Далекий 1902 рік... Федюківські землі в графині Браницької купляє пан Іван Данилович Яневський. Через два роки він тяжко захворів на туберкульоз і вирішує побудувати в селі об’єкт, щоб люди про нього пам’ятали, так він заявив на сходці села. Всі просили, щоб побудував на місці розібраної дерев’яної церкви нову. Він сказав: "Я подумаю". На другій сходці оголосив, що будує школу. За розпорядженням пана Яневського дванадцять навколишніх сіл розпочали будівництво школи на панській землі. Всі витрати, пов’язані з будівництвом, взяв на себе пан Яневський. Цеглу виготовляли з місцевої федюківської глини.
В цей час у земстві, в Києві, постановили побудувати за одним проектом дві двокласові Алексєєвські технічні школи в Київській губернії. В цих школах потрібно було вчитись 6 років (6 класів), потім ще 3 роки навчатись у технічних класах.
У вересні 1907 року у Федюківці було відкрито двокласну школу, в якій було 8 учителів і отець Лев Павловський, що був законоучителем і наставником.
Яневський Іван Данилович, хоча і був предводителем дворянства, школу в Федюківці побудував за свої кошти. Цікавим є такий епізод. Коли школа була побудована і уже два роки проводилось навчання, з земства повідомили, що виїхала комісія для приймання приміщення. Пан вислав до Ставища два фаетони, запряжені по четверо коней. Коли комісія приїхала, він запросив усіх до покоїв, де вони відпочили і помилися з дороги, а потім пішли приймати приміщення школи. Оглянули достеменно все: саме приміщення, де стояли верстати, квартири для вчителів, криницю і т.д., тоді прийшли до пана із заявою, що фундамент під школою складений з поганого каменю і його слід замінити. (До речі, школа стоїть 100 років на тому фундаменті, який так не сподобався київським перевіряючим.)
За свідченням панського прикажчика, Іван Данилович розсердився і вигнав їх з двору зі словами: "Геть, п’янюги! Щоб я вас не бачив! Земля моя і школа моя! Я побудував її і хай діти учаться на здоров’я." Членам комісії не було чого іншого робити, як тікати. Вони найняли підводу у місцевого жителя і поїхали назад в Ставище.
У школі навчалися діти заможних батьків з навколишніх сіл: з Винограду, Ріпок, Станіславчика, Гейсихи, Чапаївки. Перший урок розпочинався з молитви. В 1909 році випустилися перші 73 учні. Лише одиниці продовжували навчання, більшість ішла працювати в економію до пана Яневського. Той, хто гарно навчався, а це були одиниці, продовжували навчання, яке оплачував сам Іван Данилович. Ці учні потім стали учителями, агрономами.
Школу закінчили багато відомих нині людей. Серед них – письменник Савчук Олексій Іванович. Є в школі рояль, який пам’ятає руки українського композитора, етнографа Порфирія Демуцького, який часто бував у пана та в школі, де з жителів села організував фольклорний колектив, що славився своїм виконанням українських народних пісень. З 1916 по 1923 рік в школі навчався уродженець села Федюківка, відомий вчений в галузі електрохімії, доктор технічних наук, професор, педагог, громадський діяч Андрущенко Федір Кузьмович.
Джерело: Історія школи (sites.google.com/site/fedukivskaskola/istoria-skoli)
Іван Яневський (Некролог).
Де тонко – там і рветься... каже наше народне прислівья. Мимоволі приходиться його згадувати, мало не що дня занотовуючи все нові та нові потері, яких зазнає українство з смертю кращих своїх людей...
Тепер перед нами ще одна, свіжа могила; Помер в с. Федюківці на Київщині (таращ. повіту) Іван Данилович Яневський.
Покійний народився 1868 року в простій селянській семьї в селі Янишівці.
Батько Івана Даниловича був людиною надзвичайно енергійною, працьовитою, чесною і з добрим практичним розумом. Не зважаючи на те, що йому ввесь час доводилося бути серед польського оточення (Данило Яневський служив у графів Браницких), він не спольщився і не зрікся свого стихійного українства до самої смерти. Добробут семьї, дякуючи дуже щасливим сільсько-господарським операціям Данила Яневського, дуже скоро піднімався і наприкінці свого життя Д. Яневський мав уже скілька коштовних маєтків, прекрасно оборудованих. Сам був неписьменний, але дітям освіту дав найкращу.
Іван Данилович разом з своїми братами зростав серед сільського українського оточення, вчився в київській другій гімназії, а після неї, скінчив київський університет по юридичному факультету.
Скромний, надзвичайно лагідної вдачі, Іван Данилович любив село і присвятив йому все своє життя. Спочатку помогав він у господарстві своєму батькові, а потім, набувши маєток Федюківку, почав хазяйнувати самостійно. Багато уваги присвячував земським справам (ввесь час був земським гласним), впорядив у себе прекрасну земську школу; за його допомогою тут часто улаштовувано вистави, концерти знаменитого Охматівського селянського хору, ширилась книжка на рідній мові.
Взагалі це був дуже рідкий у нас тип справжнього ідейного культурного робітника на селі.
Спочуваючи розвиткові рідної літератури й преси, не раз допомогав він українським виданням і матеріяльно.
Тяжка недуга – сухоти – вже давно мучила Івана Даниловича. Останні роки трохи не весь час доводилось йому жити то в Італії, то в Єгипті... Наука й чарівна природа не змогли полекшити його страждань.
З смертію Івана Даниловича українство втеряло щирого й корисного свого прихильника, а всі, кому особисто доводилося зустрічатися з ним, не забудуть цеї лагідної надзвичайно сімпатичної людини.
М. Лісовицький.
Джерело: Газета "Рада" №114 від 18.05.1913
Яневські значилися в Янишівці як мінімум із 1824 року – Яневські (пол. Janiewski, рос. Яневскій), 1824 Янишівка Т [П. К.].
Джерело: Євген Чернецький, Правобережний гербiвник, том 1, Шляхта Василькiвского, Таращанського та Звенигородсского повiтiв, Бiла Церква, 2006
У 1900 році його батько господарював у двох селах:
Село Ясинівка
Село належить графу Владиславу Олександровичу Браницькому. Господарство у маєтку веде керуючий Данило Іванович Яневський. Господарство ведеться за трипільною системою.
Село Юрківка
Село належить графу Владиславу Олександровичу Браницькому. Господарство у маєтку веде орендар Данило Іванович Яневський. Господарство ведеться за трипільною системою.
Джерело: Список населених місць Київської губернії, Київ, 1900
Будівля школи використовується і досі – Федюківська філія Комунального опорного закладу "Виноградський навчально - виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів" Виноградської сільської ради Черкаської області" (І ступеня)
Джерело: ck.isuo.org
Школа у 2007 році, була серед претендентів проекту 7 чудес Черкащини.
Джерело: Вікіпедія (uk.wikipedia.org)
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 03.11.2022, 08:26 | Повідомлення # 434 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Газета "Прапор Леніна" №2 від 5 січня 1982
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 04.11.2022, 14:35 | Повідомлення # 435 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус: | 
Газета "Рада" №161 від 18.07.1909
Газета "Рада" №164 від 22.07.1909
Санкт-Петербург
|
| |
| |
Нові повідомлення
· 
Особисті повідомлення()
· 
Учасники
· 
Правила форуму
· 
Пошук
· 
