Теории, предположения и легенды
|
|
Оксана | Дата: Понеділок, 24.08.2015, 19:02 | Повідомлення # 46 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Деякий час тому мені трапилася на очі наступна стаття, що "біля села Вільхове Ульяновського району (Кіровоградщина) знайдено камені, на яких вирізьблені різні малюнки, зокрема, голову оленя. На каменях вирізьблена планета Земля, сонце, між ними місяць, зображено голови оленя і змії. Є також ще хаотично вирізьблені лінії, деякі елементи нагадують жіноче лоно, що можна розглядати, як таємницю зародження світу. А, крім цього, унікальна карта, зроблена рельєфним чином – «Центрально-український рік». Це унікальна річ. Після цього говорити, що картографію вигадали греки, не доводиться. Карта зроблена ще тоді, коли про греків і згадки не було. Не дивлячись на обмежені можливості наших предків, всі позначки майже ідентичні. На ній позначені річки Дніпро, Десна, Південний Буг, Інгул і так далі, – розповідає «КП» Сергій Піддубний."
http://www.pravda-kr.com.ua/golovna....he.html
Для розуміння, що означає образ оленя в різних історичних традиціях, прогляньте цю статтю http://gornaya-apteka.com/2012/12/olen-v-raznix-tradiciyax/
Тепер у світлі цієї інформаціі можна вже по-іншому розглядати походження гідронімів "Тікич" і "Попрозна" Poroże (wieniec, tyki) – twardy, kostny twór wyrastający z kości czołowej możdżeni na głowie samców jeleniowatych. Порозе, тікі - рога оленя польською.Татарською "тікоч" має східне значення - шпора, роговидний наріст. https://pl.wikipedia.org/wiki/Poro%C5%BCe
Перевод с крымско-татарского языка
тикич tikiç шпора
ср. мамуз
тикичлер шпоры
хоразнынъ тикичлери шпоры петуха
|
|
| |
Оксана | Дата: Понеділок, 24.08.2015, 21:00 | Повідомлення # 47 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Мені поки що не вдалося натрапити на значенна слова Kilsz, яким Боплан помітив Тікич.
Подивіться на переклад слова олень на різні мови. Є над чим замислитися. казахский - бугі Тут доречно згадати, що походження назви річки Буг невідоме. турецькою - геік (чи не звідси походить прізвище Гейко?)
Повідомлення відредагував Оксана - Вівторок, 25.08.2015, 12:46 |
|
| |
Оксана | Дата: Вівторок, 25.08.2015, 12:32 | Повідомлення # 48 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| У продовження "оленячої" теми. Скіфи називали оленя "сака". Якщо поглянути на топонім Сквира, то можна роздивитися дві складові - ск і вира. Можливо, ск є усічене "сака", а вира - досить відоме індо-європейське слово, я ке на хінді означає мужнього чоловіка, героя, а в слов"янських мовах також має значення чоловiка, джерела, водовороту. Коли ми розглядаємо значення гідронімів і топонів, важлива прив"язка до часу, історичного моменту, тому що значення слів змінювалося досить істотно. Наприклад слово "мир" в старі часи не обов"язково означало спокійний час без війни. Якщо прийняти до уваги варязький вплив на Київську Русь за часів Рюриків (рорик це старовинне германське, норське - весло, гребець по одній із версій), то в германських мовах "мир" означає "по відношенню до мене, мені". В такоми випадку, цю складову можна читати я ім"я-молитву "будь лагідний до мене, люби мене" - Любомир . В перській "мір" означає чоловіка, як то а-мір в перській, арабській значить заможний чоловік, наділений владою. Тож значення слова буде залежати від того, які племена тупцювали на тому місці. Так можна розглянути в процесі лінгвістичних історичних змін і слово Порозно, яким позначена річка біля Попружної. Сюди можна приплести і слово "полоз" і подивитися як могло змінюватися значення з плином часу і розвитком торгівлі. Можливо у древні часи мисливців-збирачів це слово мало значення "ріг оленя" і воно до сьогодні збереглося у польській мові "порозе". Згідно скіфської легенди їм з неба впали плуг і деякі інші речі. Праслав"янською полоз, плаз - підошва плуга. Знаємо, що скіфи поклонялися богині у вигляді змії. Тут могло виникнути слово полоз у значенні плазувати, змія також, пресуваючись, нібе тече як струмок. На думку спадає жіноче ім"я Палажка. Якщо з часом тут процвітала торгівля і завантажувалися-ровантажувалися човни, кораблі, то могло виникнути праслав"янське полоз у значенні ковзати, тягнути, волочити. З часом річка пересохла, люди розійшлися, і значення оригінальне затерлося в людській пам"яті, тож Пороза стала порожнью. А як стали гатити ставки, пружати, то стала Попружною. http://www.classes.ru/all-rus....929.htm
Повідомлення відредагував Оксана - Вівторок, 25.08.2015, 12:53 |
|
| |
Оксана | Дата: Вівторок, 25.08.2015, 13:10 | Повідомлення # 49 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Повертаючись до Любомиру/Розкiшноi З точки зору походження слiв, вони подiбнi за значенням через слова любов/кохання. Роз-кошна (-кохна, -кохана). Фасмер Слово: кохаґть
Ближайшая этимология: "любить", зап., смол. (Даль). Заимств., как и укр. кохаґти, блр. кохаґць, из польск. kосhаcґ -- то же, родственного роґскошь (см.), коснуґться; см. Брюкнер 242; Бернекер 1, 538. Неприемлемо сравнение с лит. ke~k«e† "потаскуха", лат. cЎmis "любезный, услужливый, предупредительный", вопреки Эрлиху (KZ 41, 287; ВрhW, 1911, 1574; см. Вальде--Гофм. 1, 254). Сюда же кохаґная траваґ "сильно действующая трава", терск. (РФВ 44, 96). В християнськiй традицii "вспахать ниву" означае покохатися. Можливо, Роз-кошна, означае розорана. Кош також у рiзних мовах означае сiм'я, у козакiв означало вiйськову одиницю. Тож маемо кохати-орати-сiм'я. Значения роз-кошна можно виводити, дивлячись, як розумiти роз-. Якщо вважати у значеннi роздiляти, то буде роздiлена земля, що слушно, мiстечко роздiляла рiка. Але могло бути i росакiшна, тобто сiм'я росiв. Тут цiкавий момент, що в деяких слов'янських мовах "роса" означае червоний, а черва - олень.
Повідомлення відредагував Оксана - Вівторок, 25.08.2015, 13:16 |
|
| |
Viktor | Дата: Вівторок, 25.08.2015, 21:30 | Повідомлення # 50 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) Повертаючись до Любомиру/Розкiшноi
Мне кажется всё гораздо проще. Название Розкішна или русское Роскошная появилось только при Браницких. Александра Браницкая (в девичестве Енгельгард) была Россиянкой. Изначально Розкішна не было самостоятельным селом. Если ставище было поместье, то Розкішна было предместьем. Красивым, роскошным предместьем. Проще говоря, название появилось только в конце 18 века на русский вариант - Роскошное, а со временем стало также называться на украинский лад - Розкішна. Постепенно украинское название закрепилось за селом и стало основным. Что касается Любомира, то в слове безусловно присутсует корень "любовь". Точнее один из корней, так как слово духкоренное. Двухкоренные слова использовались у язычников, и были запрещены православной церковью в конце 13 века. Изходя из этого можно предположить что Любомир был древнем городом. Хотя есть и другие варианты возможного названия, об этом я писал ранее в этой теме.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Оксана | Дата: Середа, 26.08.2015, 07:04 | Повідомлення # 51 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| З приводу назви Ревиха, я вас трохи здивую, шановне панство. У різних етимологічних словниках "рав, рев" витлумачуються як сонце (одного з cонячних богів у індійській традиціі кличуть Раві), спокій, тихий. The name is related to [5] Protoindoeuropean: *er[e](w)-, *rē(w)- (meaning quiet); Germanic: *rḗw-ō, *rṓw-ō, *rōw-a- (Old English: rōw, -e `quiet, rest'; Middle Dutch: rouwe, rowe; Middle Low German: rouwe, rōwe; rāwe; Old High German: ruowa (AD 800), rāwa (9th century); Middle High German: ruowe, ruo, rāwe, rouwe, German Ruhe).
У перській, арабських мовах "раві" означає оповідач, той, хто передає традицію. Це по смислу відповідає іудейському "рав" - вчений богослов. В Украіїні це поширене прізвище Рева. Тут треба застережити, що в семітських мовах немає твердого звуку "в", аналог вимовляється як "уа" подібно англійському "w". Також, додаючи до арабської літери "вау" و дві крапки отримуємо літеру "каф" ق. (Я маю переконання, що наша мова не є чисто індо-європейською, що у плавильному котлі націй, яким є Україна змішалися і тюркські, і семітські мови, і протягом століть відбувався взаємний культурно-мовний обмін. Розкопки Кам"яної могили у Запоріжжі могли б відкрити багато ключів до протоіндоєвропейської мови. Ті невеличкі знання, що ми маємо, дають підстави вважати, що предки користувалися протошумерським письмом). Аналогом "раві" може бути старовинне слав"янське "ректи", "рикать" - говорити. Назва зустрічається також у зв"язку з річкою, так, в індійських Пуранах (літописах про сиву давнину), Раві - старовинна назва священної річки Нармада. Ми знаємо ріку Рава у Польщі. Порівняння мови з плином річки не є чимось дивним у нашій культурі. Також спокійна течія води завжди була предметом медитаціі, відпочинку, необхідним єлементом гармоніі. Латинське, англійське revere - поклонятися, вшановувати, боятися. У нашому випадку - це назва лісу. Якщо розглядати назву у значенні плакати, ридати, то знову ж таки виходимо до значень води і звуків. Тобто свою назву ліс міг отримати від прізвища власника, орендаря, від назви річки, або у давню давнину мала зв"язок з культом сонця і оленя. Останнє має слушність, якщо прив"язати цю територію до Священного місця, можливо, заповідного лісу, згаданного у Геродота.
Повідомлення відредагував Оксана - Середа, 26.08.2015, 13:01 |
|
| |
Оксана | Дата: Середа, 26.08.2015, 12:49 | Повідомлення # 52 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Вікторе, Ви якось писали (нижче). Не згадаєте, там фото тарілочки з тамгою не було? Мене дуже зацікавило, де б побачити. "Известно, что древние могилы и курганы ранее находились, а некоторые и сейчас находятся в Ставищах, Янишовке (Ивановке), Красиловке, Ясеновки, Журавлихе, Станиславчике, Острой Могиле. Современные археологические изыскания в этих местах не проводились.А вот находка располагающаяся недалеко: Интересное захоронение I в. н.э. в женской могиле в междуречье Гнилого и Горного Тикича на Границе Черкасской и Киевской областей возле с. Баштечки. Погребение впускное в прямоугольной яме, ориентированной с севера на юг. Погребённая лежала в вытянутом положении, головой на север, правая рука кистью находилась в области живота. В могиле помимо двух лепных курильниц (одна в другой), дисковидного зеркала, железного ножа, оселка, кремня, сероглиняного и краснолакового кувшинов, бус, среди которых низки коралловых пронизок, находились две необычные чаши и сосуды: бронзовый кубок на поддоне с орнаментом из овов и черточек по краю и краснолаковая тарелочка с уникальной формы тамгой в центре дна."
І чи проглядали Ви часом Акти о землевладеніі в Юго-Западной Россіі в 15-18 вв.? Не зустрічали, які були землевласники між князем Острозьким до Браницьких?
Повідомлення відредагував Оксана - Середа, 26.08.2015, 12:56 |
|
| |
Viktor | Дата: Середа, 26.08.2015, 22:32 | Повідомлення # 53 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) Не зустрічали, які були землевласники між князем Острозьким до Браницьких?
Не буду поднимать все факты, а на вскидку. Острожские владели Белоцерковским староством до 1620-1621 года. Потом с Был старостой Станислав Любомирский до своей смерти в 1649 году. С 1649 года Белоцерковским староством управляли полковники Белоцерковского полка. Первым из полковников был Громыко (около года), далее были другие полковники до уничтожения Ставище в 1665 году. В конце 17 века Ставищем (то, что от него осталось) управлял брат Петра Дорошенка. С начала 18 века до 1774 года, информация о землевладельцах практически отсутствует, так как Ксаверий Браницкий попросил землевладельцев предоставить ему права на землю для проверки права собственности, а потом просто не вернул собственникам документы, захватив их земли. По этому поводу было много судебных разбирательств, которые окончились в основном в пользу Браницкого, так как у землевладельцев не было документов для подтверждения собственности. И раньше рейдерство было обычным делом, в порядке вещей.
Что касается раскопок и поисков артифактов, то в Ставищенском районе они проведены на 8-10%. Но к сожалению в Ставище, у меня появляется всё больше и больше интересующихся историей Ставищенского района, с одной целью - откопать клад, а я хочу поискать предметы истории, которые могут пополнить экспозицию Ставищенского Краеведческого музея.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Оксана | Дата: П`ятниця, 28.08.2015, 12:41 | Повідомлення # 54 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Дякую, Вікторе ! А тарілочку не пам"ятаєте, бачили фото? Тамга може дати прив"язку до певного племені. Ви на форумі ВГД ще викладали інформацію про Білоцерківський полк. Не підкажете, де шукати повні присяжні списки, а то там у джерелі написано (далее следуют имена...).
Повідомлення відредагував Оксана - П`ятниця, 28.08.2015, 18:26 |
|
| |
Оксана | Дата: Субота, 29.08.2015, 07:10 | Повідомлення # 55 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Чи працював хто з цими документами ? http://rgada.info/poisk....&page=1
|
|
| |
Viktor | Дата: Субота, 29.08.2015, 07:23 | Повідомлення # 56 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус:
| Цитата Оксана ( ) у джерелі написано (далее следуют имена...).
К сожалению, там именно так написано.
Тарелочка наверное эта?
Санкт-Петербург
|
|
| |
Оксана | Дата: Неділя, 06.09.2015, 08:20 | Повідомлення # 57 |
Лейтенант
Група: Модератор
Повідомлень: 85
« 6 »
Країна:
Статус:
| Дякую, але тарілочка ця занадто новенька, там мова про скіфські часи.
Ви цю книжку бачили? Я ії завантажила недавно. “Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки.” / Упорядники: Ю. Мицик, М. Кравець. — Київ, 2003.
|
|
| |
Viktor | Дата: Понеділок, 07.09.2015, 09:53 | Повідомлення # 58 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус:
| Это тарелка поновее – графов Браницких. “Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки.” – читал. Хотя, может надо опять к этой книге вернуться. Что касается скифского периода, то тарелочку не встречал.
Санкт-Петербург
|
|
| |
Viktor | Дата: Четвер, 19.11.2015, 10:58 | Повідомлення # 59 |
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1988
« 11 »
Країна:
Статус:
| Любомир. Город, которого не было.
Однозначно утверждать является ли Ставище Ставищенского района Киевской области тем местом, где ранее был город Любомир нельзя. Даже скорее можно утверждать обратное – Любомира на месте Ставище (исторически Ставища) не было. Возникает вопрос: Откуда взялась подобная информация и почему она оказалась ложной? На этот вопрос я постараюсь ответить.
Прочитать можно здесь.
Санкт-Петербург
|
|
| |
l_sergiy_m | Дата: Середа, 30.12.2015, 01:27 | Повідомлення # 60 |
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна:
Статус:
| Мені неодноразово доводилось зустрічатися з припущенням, що походження сіл Сніжки і Юрківка було приурочене до якоїсь однієї історичної дати. З цього приводу є кілька версій:
1. У статті про Сніжки, викладеній у другому томі книги "Міста і села України. Київщина" переповідається такий варіант легенди:" Існує легенда, що заснував Сніжки один із трьох братів – Сніжко. Під час одного з набігів татари спалили село і знищили всіх жителів, які заховались у місцевій церкві. Але один мудрий батько не пустив своїх синів – Тишка, Юрка і Сніжка – у церкву і цим порятував їх життя. Брати на трьох пагорбах у тодішніх лісах заснували три хутори – Тихий Хутір, Юрківку і Сніжки, – які згодом переросли у села. " Залишається незрозумілим, що за село було спалене татарами і де воно знаходилося.
2. Крім цього у статті згадується такий переказ щодо походження міста Любомир: "Точного першого місця розташування, походження назви та знаходження села Сніжки ніхто на сьогодні так і не знає, але версій і легенд багато. Згідно з однією із легенд, село розташовувалося на одному із західних витоків р. Гнилий Тікич орієнтовно в районі лісистої місцевості трохи вище Альошиного яру (квадрат 27). Це підтверджують і археологічні знахідки. Коло подібного оборонного валу – велика плантація різносортної малини з назвою місцини "Малинник". Обабіч вище по гребню балки проходить один зі старих шляхів, що сполучав міста Біла Церква та Умань і яким, згідно з легендою, проходило в XI ст. кочове плем'я, яке напало і вирізало все поселення, забравши у полон тільки дітей. Ті, кому вдалося втекти, пішли в глиб, нижче по течії Гнилого Тікича, і там, де всі три витоки Гнилого Тікича злилися в одну річку, обжили його та заснували поселення Любомир, що стало міцним форпостом Київського князівства". У серпні 2015 року я почув від своєї сусідки, жительки Сніжок іншу версію цієї легенди, згідно якої вихідці з цього знищеного кочівниками поселення заснували не Любомир, а Сніжки.
За ознаками вказаними у статті я знайшов приблизне розташування цього місця:
3. У статті про Тихий Хутір, викладеній у книзі "Міста і села України. Черкащина", заснування Тихого Хутора приписується Тихону, який приблизно у 16 ст. разом з братами Юрком та Олександром втекли від переслідувань польських панів і оселилися у лісистій місцевості, заснувавши відповідно села Тихий Хутір, Юрківку та Олександрівку.
Варто звернути увагу, що у різних версіях цих легенд згадуються зовсім різні дати заснування сіл, але водночас, вказується одна конкретна деталь - їх засновники рятуються від зовнішньої загрози і переселяються у більш безпечну місцевість. Також об'єднує ці версії згадка про Юрка - засновника Юрківки. З цього приводу слід процитувати працю Л. Похилевича "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" : "Жители утверждают, что за 200 лет на месте нынешней Юрковки, в дремучем лесу завел хутор Ставищский житель Юрко, именем коего и названо село." Похилевич наводить більш-менш конкретну дату заснування Юрківки - за 200 років до написання ним "Сказаний..." . Якщо "Сказания..." було написано у 1864 році, то виходить, Юрківка мала б бути заснована близько 1664 р., а саме цим роком датується облога Ставища військами Речі Посполитої на чолі з С. Чарнецьким. Через рік, у 1665 р. Ставище знову зазнає облоги поляками. В ході першої облоги Ставища за наказом С. Чернецького союзниками-татарами було знищено села навколо Ставища.
Виходячи з усього сказаного вище, можна зробити припущення, що села Сніжки, Юрківка, Тихий Хутір і можливо, Олександрівка були засновані близько 1664 або 1665 років вихідцями зі Ставища або навколишніх сіл, які рятувалися від поляків та їх союзників - татар, і оселилися у довколишніх лісах.
Сніжки - Київ
Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Середа, 30.12.2015, 01:29 |
|
| |