Четвер, 28.03.2024, 17:30
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
Модератор форуму: Viktor, Оксана  
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Люди, история, времена
ViktorДата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.

Санкт-Петербург
 
sylniduchomДата: Середа, 27.04.2011, 15:02 | Повідомлення # 76
Сержант
Група: Початківець
Повідомлень: 11
« 0 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Відкопано його було в одному із зруйнованних склепів. Можливо хтось також приховав його для збереження. Також можна припустити, що могила знаходилась по цю сторону від лікарні.

Прикріплення: 1575595.jpg (30.9 Kb) · 1007231.jpg (42.5 Kb)
 
ViktorДата: П`ятниця, 13.05.2011, 14:55 | Повідомлення # 77
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Памяти всех родных и близких, так и не сумевших пройти весь путь от еврейского местечка до еврейского ишува, автор посвящает это повествование.

Дело было в начале 20 века.

Борух любил свою добрую и заботливую тетю Сурку (Сару), ставищанскую красавицу, чье сердце пытались покорить многие шлымазлы окрестных местечек, Жашкова и даже Белой Церкви. Но волевая и жесткая красавица определила свою жертву в лице богатыря Ютыка (Исаака) Когана. Этот добрый по натуре и застенчивый гигант из Ставищ обладал недюжинной физической силой и выносливостью, но был невероятно стеснительным и избегал проявлять физическое превосходство. Жители местечка уже привыкли к "спектаклям", когда их местечковый мясник жонглировал мясными тушами, разделывая их на огромной деревянной колоде. Левой рукой он легко переворачивал огромные полутуши, а правая рука быстро и ювелирно орудовала огромным топором. Слух о нем докатился до Белой Церкви и сахарозаводчик Бродский, любивший устраивать турниры с участием своего богатыря-кучера, через знакомых неоднократно приглашал Ютыка принять участие в единоборстве. Но тот отмахивался и отказывался принимать участие в турнире. Однажды упрямый Бродский приехал на пролетке в Ставище и предложил устроить турнир двух богатырей тут же на базарной площади. Победителю обещал 10 рублей. Но и это не соблазнило местную достопримечательность. Собравшегося возвратиться к своей мясной стойке несговорчивого богатыря остановил кучер, ловко захлестнув кнутом его сапог. Реакция была неожиданной и молниеносной для медлительного на вид тяжелого увальня. Развернувшись, он схватил кучера, поднял его с облучка пролетки и бросил на землю. Убедившись, что кучер не зашибся, он повернулся и возвратился на свое рабочее место. Шокированный Бродский подошел к стойке и молча выложил 50 рублей, огромную по тем временам сумму.
Весть о результатах так и не состоявшегося поединка разнеслась по округе и никто более не пытался сразиться с ним.






Источник: http://www.jewage.org/wiki....ониста)
Прикріплення: 0740132.jpg (16.8 Kb) · 8584845.jpg (7.1 Kb)


Санкт-Петербург
 
kotik147Дата: Вівторок, 07.06.2011, 11:06 | Повідомлення # 78
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 45
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Едмунд Березовський (нар. 25 листопада 1861 в селищі Ставище Київської області, помер 30 липня 1924 у Варшаві) - Польський інженер, підполковник залізничних військ російської імперської армії, титулярний бригадний генерал війська польського.

Служба в російській армії

Вчився і закінчив школу в м.Біла Церква. 1 грудня 1879, вступив до військової школи Костянтинівка 2 (2-е військове Костянтинівське училище) у Санкт-Петербурзі. 1 серпня 1881 почав професійну службу в саперних військах. 1 вересня 1884 розпочав навчання в Миколаївській інженерній академії в Санкт-Петербурзі. До 31 грудня 1917 року служив в залізничних військах. Серед іншого, брав участь у будівництві Транссибірської залізниці. У період з 20 травня 1918 по 20 квітня 1920 року працював на будівництві залізниць в південно-західній Росії. Після повернення в Україну звільнився з армії. Виконував обов'язки начальника ділянки дороги Волинської регіональної дирекції залізниці.

Служба в польській армії

Наказом № 2678 Верховного Головнокомандуючого від 1 березня 1921 призивається на строкову службу в польській армії у званні офіцера VIII категорії. Був призначений в департамент будівництва Міністерства військових справ у Варшаві. Наказом №1759 військового міністра від 27 червня 1921 був переведений до Генерального округу групи "Білосток" на посаду глави будівництва і розквартирування.

У жовтні 1921 року наказом № 3324 Верховного Головнокомандуючого, що видається відповідно до Закону від 2 серпня 1919 року про створення старшинства посадових осіб та надання ступенів, у серпні отримав військове звання офіцера полковника інженерних військ. У листопаді 1922 року був затверджений в якості головного інженера інженерного командування Корпусу округу № IV в Лодзі. До виходу у відставку залишався на чолі 3-го інженерного полку у Вільнюсі, правонаступника Влоцлавського полку доріг-мостів.

Указом Президента Республіки Польща від 12 серпня 1923 з 31 жовтня 1923 року вийшов на пенсію за віком, у званні титулярного бригадного генерала. Помер 30 липня 1924 у Варшаві. Похований на Військовому кладовищі.



Сім'я

Батьками Едмунда Березовського були Джуліан і Розалія Mikoszów. Одружений, Яніна Przecławską. У нього були дві доньки, Елеонора (1890) і Марія "Майя" (1898-1978). Майя художник, дизайнер, стенографіст.

Прапорщик - 1881
Лейтенант (поручик) - 1885
Штабс-капітан -
Капітан - 1892
Підполковник - 1900
Полковник - 1922 переглянуто стаж 1 червня 1919
Титулярний бригадний генерал - 12 серпня 1923 по 31 жовтня 1923
Прикріплення: 4194464.jpg (206.8 Kb)


И москаль, и хохол хитрые люди, и хитрость обоих выражается в притворстве: первый любит притворяться дураком, а второй умным.
© В.О.Ключевский


Повідомлення відредагував kotik147 - Вівторок, 07.06.2011, 11:07
 
ViktorДата: Четвер, 30.06.2011, 16:15 | Повідомлення # 79
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
КАТОЛИЧЕСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ (в 4х томах 2002-2011).

ГУТОВСКИЙ АЛЬБИН АЛЕКСАНДРОВИЧ
Родился в 1862 году. Окончил Житомирскую ДС и в 1888 — был рукоположен. С 1888 — служил в храме Скорбящей Божией Матери в с. Стрижевка Винницкого деканата Киевской губернии, два раза в год ездил для богослужения в с. Малая Крушелиница, где была часовенка, с 1894 —викарий прихода в Белой Церкви, с 1917 — администратор прихода в Тетиеве и пос. Ставищи, обслуживал также приход в Богуславе. Декан Ставищенский и Володарский, с 1924 — обслуживал также приход в пос. Володарка, с 1931 — администратор прихода в Погребищах Бердичевского деканата, был прелатом. В 1935— арестован в Погребищах, но позднее был освобожден из тюрьмы. В 1935 — по некоторым сведениям, скончался в Погребищах (точная дата смерти неизвестна).

БРОДОВСКИЙ ФРАНЦ ГЕНРИХОВИЧ (Сообщение # 47 - http://www.stav.pp.ua/forum/7-11-4 )

БАСИНСКИЙ АНТОН СТАНИСЛАВОВИЧ



Родился 13 июня 1890 года в пос. Ставище Киевской губ., где и проживал, работая в колхозе. С 1910 — был органистом храма Пресв. Троицы, с 1918 — стал помощником настоятеля о. Альбина Гутовского. В 1927 —был арестован и приговорен по ст. 99 УК УССР к 6 месяцам тюремного заключения условно. 9 сентября 1937 — арестован по групповому делу католиков (дело «Басинский и др.»). Отправлен для дальнейшего следствия в тюрьму Белой Церкви. 10 октября 1937 — приговорен по ст.ст. 54—6, 19—54—9 и 54-11 УК УССР к ВМН (ПП ОТ при УНКВД УССР по Киевской области на основании решения КНКВД и Пр. СССР от 11 августа 1937 года). 14 октября 1937 — расстрелян.

ЯНИШЕВСКИЙ АНТОН ВЛАДИМИРОВИЧ
Родился в 1903 году в с. Животовка Киевской губ. Проживал в пос. Ставище под Киевом, работал механиком МТС и был прихожанином храма Пресв. Троицы. В 1938 — арестован по групповому делу католиков (дело «Бродовский и др.»). 30 сентября 1938 — приговорен к ВМН (ПП ОТ при УНКВД УССР по Киевской области). 8 октября 1938 — расстрелян.

ЛУЦКИЙ ПЕТР ФРАНЦЕВИЧ



Родился 16 сентября 1896 года в Уманском уезде Киевской губ. Проживал в с. Розумница Ставищенского района, работал кассиром, был прихожанином храма Пресв. Троицы в пос. Ставище и поддерживал отношения с о. Альбиной Гутовским. В 1931 — был под судом за то, что «прятал хлеб, закапывая его в яму», но не был осужден. В 1933 — снят с должности в связи с «чисткой аппарата». Работал вулканизатором МТС. I мая 1938 — арестован по групповому делу католиков (дело «Бродовский и др.»). 30 сентября 1938 — приговорен к ВМН (ПП ОТ при УНКВД УССР по Киевской области). 8 октября 1938 — расстрелян.

ЛУЦКИЙ ВИКЕНТИЙ ФРАНЦЕВИЧ



Родился в 1899 году в с. Розумница Ставищенского уезда Киевской губ., где проживал и работал счетоводом в колхозе «Новая жизнь». В 1929 — был арестован и приговорен к одному году принудительных работ. В 1931 — был под судом за «закупки хлеба в период хлебозаготовок», но не был осужден. Поддерживал отношения с о. Андроником Руденко, был в его приходе. 27 сентября 1937 — арестован по групповому делу католиков (дело «Басинский и др.»). Содержался в тюрьме Белой Церкви. 10 октября 1937 — приговорен по ст.ст. 54-6, 19-54-9 и 54-11 УК УССР к ВМН (ПП УНКВД УССР по Киевской области на основании решения НКВД и Пр. СССР от 11 августа 1937 года за №00485). 14 октября 1937 — расстрелян.

АНДРЕЙЧУК ПЕТР ФИЛИППОВИЧ
Родился 9 августа 1892 года на хуторе Вишковский Киевской губ. Влюбившись в дочку С. Лижевского, по его настоянию перешел в католичество и в 1920 — обвенчался с ней в храме Пресв. Троицы. Проживал в пос. Ставище, работал мастером обувного цеха производственной артели «Червоний шлях» и был прихожанином храма Пресв. Троицы. Настоятель храма о. Альбин Гутовский часто ставил в пример прихожанам благочестие П. Ф. Андрейчука. 17 октября 1937 — арестован по групповому делу католиков (дело «Ильницкий и др.»). 26 октября 1937 — приговорен по ст.ст. 54—6, 54-9, 54-11 УК УССР к ВМН (ПП КНКВД и Пр. СССР). 5 ноября 1937 — расстрелян.

КОСТЕЦКИЙ АНТОН РАФАИЛОВИЧ
Родился в 1871 году, в семье чернорабочего. Проживал в Ставищах, был членом приходского совета храма Пресв. Троицы, собирал по поручению настоятеля деньги на содержание храма. В декабре 1928 — по просьбе о. Альбина Гутовского спрятал переданные ему Марией Поклевич церковные ценности на чердаке своего дома. При обыске церковные ценности были найдены, а Антон Рафаилович арестован и отправлен в Белоцерковскую тюрьму, но через две недели освобожден. В 1931 — занимался сбором подписей под прошением прихожан о том, чтобы не допустить закрытия храма Пресв. Троицы, и собирал деньги на оплату аренды храма. С 1933 — работал в МТС в Ставищах. Дальнейшая судьба неизвестна.

ФЕДОРОВИЧ ИВАН СТЕПАНОВИЧ
Родился 29 августа 1884 года в пос. Ставище Таращанского уезда Киевской губ., где и проживал, работал механиком МТС и был прихожанином храма Пресв. Троицы. 16 декабря 1937 — арестован по групповому делу католического духовенства и мирян и для дальнейшего следствия отправлен в тюрьму Белой Церкви (дело «Федорович и др.»). Обвинялся в принадлежности «к контрреволюционной польской националистической организации, куда был завербован Антоном Басинским». 16 января 1938 — приговорен к ВМН (ПП КНКВД и Пр. СССР). 9 февраля 1937 — расстрелян.

ФЕДОРОВИЧ ПЕТР АЛЕКСАНДРОВИЧ
Родился в 1891 году в пос. Ставище Таращанского уезда Киевской губ., где и проживал, работал заведующим торговым отделом продуктовой базы и был прихожанином храма Пресв. Троицы. В октябре 1937 — арестован по групповому делу католического духовенства и мирян (дело «Гутовский и др.»). Обвинялся как участник «антисоветской шпионской организации, созданной Антоном Басинским и Альбином Гутовским». 10 ноября 1937 — приговорен по ст.ст. 54—6, 54-И и 16-54-9 УК УССР к ВМН (ПП КНКВД и Пр. СССР). 27 ноября 1937 — расстрелян.

СУЛИКОВСКИЙ ЯКОВ ИГНАТЬЕВИЧ



Родился 28 декабря 1894 года в пос. Ставище Таращанского уезда Киевской губ., где проживал, работал в своем хозяйстве и был прихожанином
храма Пресв. Троицы. В 1928 — был под следствием по обвинению «в антисемитизме», но освобожден «за отсутствием доказательств», а дело прекращено. В 1933 — был арестован «за валюту», но позднее освобожден. 6 августа 1937 — арестован по групповому делу католиков (дело «Басинский и др.»). Обвинялся в принадлежности «к контрреволюционной польской националистической организации, куда был завербован Антоном Басинским». 10 октября 1937 — приговорен к ВМН (ПП КНКВД и Пр. СССР). 15 октября 1937 — расстрелян.

СУЛИКОВСКАЯ АНТОНИНА ОЛИМПИЕВНА
Родилась в 1902 году в д. Ряженка Рязанской губ. Проживала в Ставищах, была прихожанкой местного храма. 10 июня 1937 — арестована по групповому делу католиков-мирян (дело «Басинский и др.»). 25 октября 1937 — приговорена по ст. 54—10 УК УССР к 5 годам ссылки в Казахстан (ПП ОСО при НКВД УССР). Дальнейшая судьба неизвестна.

СУЛИКОВСКИЙ ИОСИФ ИГНАТЬЕВИЧ
Родился 9 марта 1906 года в пос. Ставище Таращанского уезда Киевской губ., где проживал, работал в своем хозяйстве и был прихожанином храма Пресв. Троицы. В 1937 — арестован по групповому делу католического духовенства и мирян и для дальнейшего следствия отправлен в тюрьму Белой Церкви (дело «Федорович и др.»). Обвинялся в принадлежности «к контрреволюционной польской националистической организации, куда был за вербован Антоном Басинским». 26 января 1938 — приговорен к ВМН (ПП КНКВД и Пр. СССР). 9 февраля 1937 — расстрелян.

ЛИЖЕВСКИЙ ИОСИФ СТАНИСЛАВОВИЧ



Родился в 1898 году в Казатине Киевской губ. Проживал в пос. Ставище Киевской области, работал шофером МТС и был прихожанином храма Пресв. Троицы. 8 августа 1937 — арестован по групповому делу католиков (дело «Басинский и др.»). 30 сентября 1938 — приговорен по ст.ст. 54-6, 16-54-9 и 54-11 УК УССР к ВМН. 14 октября 1937 — расстрелян.

ЛИЖЕВСКИЙ СТАНИСЛАВ ИОСИФОВИЧ
Родился в 1866 году в с. Шикорт (Польша), в семье шляхтича. Получил домашнее образование. Проживал в пос. Ставище Киевской области, работал в собственном хозяйстве. В 1933 — вступил в колхоз «Коммунар», работал сторожем и был прихожанином храма Пресв. Троицы. 12 или 13 апреля 1938 — арестован по групповому делу католиков (дело «Бродович и др.»). 30 сентября 1938 — приговорен к ВМН (ПП ОТ при УНКВД УССР по Киевской области). 30 сентября 1938 — расстрелян.
Прикріплення: 6814455.jpg (27.6 Kb) · 8233766.jpg (17.8 Kb) · 9371908.jpg (20.1 Kb) · 6931152.jpg (19.7 Kb) · 5172436.jpg (21.4 Kb)


Санкт-Петербург
 
kotik147Дата: Вівторок, 05.07.2011, 14:42 | Повідомлення # 80
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 45
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Докія Кузьмівна Гуменна (*10 березня 1904, с. Жашків Київська область — †4 квітня 1996, Нью-Йорк) — українська письменниця, член ОУП «Слово». Літературна діяльність почалася в Україні в середині 20-х років. Літературна спадщина становить понад 30 томів.



У 1920 р. вступила до новоутвореної педагогічної школи в Ставищі
Докладніше про це
Також тут
Прикріплення: 8252638.jpg (81.4 Kb)


И москаль, и хохол хитрые люди, и хитрость обоих выражается в притворстве: первый любит притворяться дураком, а второй умным.
© В.О.Ключевский
 
kotik147Дата: Вівторок, 05.07.2011, 14:57 | Повідомлення # 81
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 45
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Дмитро́ Ю́рійович Загу́л (28 серпня 1890 р., с. Міліїве, нині Вижницького району Чернівецької області — літо 1944 р., Колима) — український поет-символіст, літературознавець, критик, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч.



Працює викладачем лiтератури на педагогiчних курсах у мiстечку Ставище.
В історії української літератури, Дмитра Загула, вирізняють як особистість, що пробудив потяг у Докії Гуменної до літератури.
Матеріал ВіКіПеДіЇ
Також тут

1919-го Загул уже в містечку Ставищах на Черкащині. Викладає історію літератури та українську мову в педшколі. По суті, утік туди від більшовиків. Бо якраз перед їхнім приходом до Києва у книзі ”Мара. Пам’ятка червоного терору” в одному його вірші було виразно сказано про ”червоного когута з півночі”. Щоб його не шукали чекісти, поет нібито подав у газеті оголошення, що Загул, мовляв, утопився в Чорному морі під Одесою. А сам тихенько виїхав до Ставищ.
У Ставищах серед учителів та учнів був популярний хоровий спів. Загул також був до цього охочий.
Источник: http://gazeta.ua/article....6
Прикріплення: 1252982.jpg (147.7 Kb)


И москаль, и хохол хитрые люди, и хитрость обоих выражается в притворстве: первый любит притворяться дураком, а второй умным.
© В.О.Ключевский
 
kotik147Дата: Вівторок, 05.07.2011, 15:11 | Повідомлення # 82
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 45
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Самійленко Віталій Миколайович - народився 12 липня 1892, с. Мачухи Полтавського повіту тієї ж губернії, нині — Полтавського району тієї ж області — Пішов з життя 1942?) — український поет, за фахом — учитель, один з провідників Перещепинської «Просвіти».



Працював у с. Перещепине Новомосковського повіту, Павлограді на Катеринославщині, Ставищах на Київщині.
Одною з його учениць у Ставищах була письменниця Докія Гуменна, що згадує про нього у мемуарах.
У своїх мемуарах «Дар Евдотеї» Докія Гуменна пише про нововідкриту школу, організатором і душею якої був В.Самійленко: «Викладав він історію, літературу, мову й географію. Бачу перед собою на лекції цього вчителя, суворого й серйозного, оцю дуже шляхетну, ставну постать у бездоганному костюмі тютюнового кольору. Клясична грецька краса «анфас» і в профіль, русява, злегка хвиляста шевелюра, яку він зрідка легким доторком руки, обережно, щоб не пом'яти, й не розвихрити, поправляв. Поза лекціями умів він знаходити межу поміж суворим вчительським виглядом і товариською невимушеністю. А то загадає всім зібратися у неділю поза лекціями в найбільшій класі і розвиває нам якусь позапрограмову тему, так, для загального розвитку.
Моє шанування Віталія Михайловича дійшло вершка, коли він зібрав нас отак раз у неділю і розповів про матріярхат, американського дослідника Луї Морґана, що відкрив цю стародавню форму суспільного ладу і написав книжку про постання й розвиток інституції родини, і що ця книжка лягла в основу дальших дослідів про розвиток людини и її суспільних організацій.
На мене ця лекція справила колосальне враження, просто викликала в душі переворот! Тож я тільки й чула досі звідусіль, що «дівчата нездібні до науки», «жінка не людина», «ісчадіє ада», «нечиста», не сміє входити у вівтар, «жіночий університет — заміж», «волос довгий, а ум короткий» тощо-тощо. А тут розкривається, що не завжди так було. Я стала на гранітну основу, що не даремно хочу вчитися, що неправда ніби для дівчини це непотрібно й необов'язково, однаково ж — підеш заміж, а там уся твоя наука непотрібна... Тоді ж у мене було пристрасне бажання рости духовно, вдосконалюватися... хоч би на колі-нях рачки, а лізти до вершин своїх можливостей. А тобі кажуть — непотрібне це! От як підкріпив мене тоді Віталій Михайлович! Його лекція вклала в мою душу, крім випростання потоптаної го-рдости, ще й зародок наступних моїх шукань на дорозі самовдосконалення: лектуру в цьому напрямку, захоплення доісторичними темами та спробами втілити їх у мистецьку одежу, як от «Велике Цабе». Це прийшло через десятки років. А почалося у ставищанській педагогічній школі під впливом Самійленка».
Прикріплення: 9108812.jpg (422.3 Kb)


И москаль, и хохол хитрые люди, и хитрость обоих выражается в притворстве: первый любит притворяться дураком, а второй умным.
© В.О.Ключевский


Повідомлення відредагував kotik147 - Вівторок, 05.07.2011, 15:24
 
ViktorДата: Четвер, 06.10.2011, 15:09 | Повідомлення # 83
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
ХАРЦФЕЛЬД (Пострелко) Аврахам (1888, местечко Ставище, Киевская губерния, ныне Украина, – 1973, Гедера), деятель еврейского рабочего движения.



Вырос в ортодоксальной семье, учился в иешивах городов Бердичева и Тельш (ныне Тельшяй, Литва). Разочаровавшись в религии, уехал в Вильну (см. Вильнюс), сблизился с рабочим сионистским движением (см. По‘алей Цион). Стал одним из организаторов и идеологов Сионистской социалистической рабочей партии, поддержал идею территориализма, призывал еврейских рабочих принимать участие в российском революционном движении. После поражения русской революции 1905 г. отошел от территориализма и вернулся (вместе с Б. Кацнельсоном, Д. Ремезом и другими) к сионизму. В 1908 г. был арестован властями и в 1910 г. приговорен к пожизненной каторге в Сибири. В 1914 г. Харцфельду удалось бежать, и летом того же года он прибыл в Эрец-Исраэль.
Вначале Харцфельд был сельскохозяйственным рабочим, затем получил назначение на биржу труда в Петах-Тикве, где отвечал за благосостояние работников еврейских ферм. В 1914–19 гг. — член партии По‘алей Цион. Основал первую рабочую кассу взаимопомощи в Палестине. В 1916 г. стал членом поселения Тель-‘Адашим, основанного организацией Ха-Шомер. В 1917 г. турецкие власти выслали Харцфельда, как и других руководителей ишува, в Дамаск; в 1918 г., с окончанием Первой мировой войны, он вернулся в Эрец-Исраэль. В 1919 г., когда была создана партия Ахдут ха-‘Авода, Харцфельд стал ее членом и в следующем году был избран в состав ее правления. В начале 1920 г. Харцфельд возглавил отряд из нескольких десятков рабочих, посланных партией для защиты поселений Верхней Галилеи от восставших арабов. Он был одним из защитников Тель-Хая и первым засвидетельствовал (письмо, написанное ночью 1 марта 1920 г.) предсмертные слова И. Трумпельдора. В созданном в конце 1920 г. Хистадруте Харцфельд представлял интересы работников сельского хозяйства, осуществлял связь Хистадрута с всемирной Сионистской организацией. Он участвовал в работе Сионистских конгрессов — с 12-го (1921; был избран членом Исполнительного комитета) по 28-й (1972), проходивших при его жизни. С 1930 г. — член партии Мапай.
Став одним из самых авторитетных лидеров рабочего движения Эрец-Исраэль, Харцфельд играл ключевую роль в разработке и реализации планов сельскохозяйственного освоения страны. В 1930-е гг. он был инициатором программы расселения тысячи семей новых иммигрантов в сельскохозяйственных поселениях побережья, в 1936–47 гг. руководил проектом хома у-мигдал, по которому были созданы десятки новых поселений в Негеве и других регионах страны.
С 1949 г. по 1965 г. Харцфельд был депутатом Кнесета от партии Мапай. В 1963 г. пожертвовал все свои сбережения компании по исследованиям и разработкам — Иеда (`Знание`; см. Научно-исследовательский институт имени Х. Вейцмана). Харцфельд был автором многочисленных статей в израильской и зарубежной прессе. Его биография «Строительство поселений», написанная Ш. Кушниром, в переводе на английском язык опубликована в 1967 г. В 1972 г. за государственную и общественную деятельность Харцфельд был удостоен Государственной премии Израиля.

Источник: Электронная Еврейская Энциклопедия http://www.eleven.co.il
Прикріплення: 1783136.jpg (401.2 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 14.10.2011, 13:44 | Повідомлення # 84
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Графиня Мария Браницкая
Дата рождения:10 октября 1873, Ставище
Дата смерти: 12 июля 1934, Варшава



Графиня Анна Браницкая
Дата рождения: 24 августа 1876, Ставище
Дата смерти: 6 января 1953, Париж



Прикріплення: 5313551.jpg (119.4 Kb) · 8374484.jpg (96.8 Kb) · 9301628.jpg (36.6 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Вівторок, 10.01.2012, 14:39 | Повідомлення # 85
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


21 ноября 1943 года в поселке Роскишне Ставищенского района Киевской области в семье колхозника родился Михаил Петрович ЗАГОРОДНИЙ — председатель наблюдательного совета ОАО «Треста «Киевгорстрой-1». Заслуженный строитель Украины.
В 1960 году Михаил Загородний закончил Роскишанскую среднеобразовательную школу. До 1961 года работал в Роскишанском колхозе, а в 1961 году поступил на строительный факультет инженерно-строительного института города Днепропетровска, одновременно начав свою трудовую деятельность плотником в строительном управлении №4 треста №17 города Днепропетровска. В 1965 году, после прохождения службы в рядах Советской Армии, М.П. Загородний был зачислен студентом строительного факультета Киевского инженерно-строительного института. По окончанию института, в 1970 году, как молодой специалист был направлен по распределению в трест «Киевгорстрой-1», где был назначен на должность старшего инженера производственно-технического отдела строительного управления №3.
За период с 1970 по 1980 годы М.П. Загородний прошел путь от старшего инженера ПТО до начальника строительного управления №3 треста «Киевгорстрой-1».
В 1980 году М.П. Загородний был назначен на должность главного инженера треста «Киевгорстрой-1». На этой должности работал до 1982 года. Учитывая большой практический опыт организации и руководства строительным производством, был назначен управляющим трестом «Киевгорстрой-1».
В последние годы Михаил Петрович был избран председателем наблюдательного совета ОАО «Трест «Киевгорстрой-1».
При непосредственном участии М.П. Загороднего в городе Киеве построены жилищные массивы: Оболонь, Троещина, Мостицкий, Минский, на жилищном массиве Оболонь трестом начата строительство храма Покрова Божьей Матери.
М.П. Загородний был депутатом Киевского городского Совета, где возглавлял постоянную комиссию по вопросам градостроительства и землепользования.
За весомый личный вклад в организацию строительного производства М.П. Загороднему присвоено почетное звание «Заслуженный строитель Украины». Он кавалер орденов: «Знак почета», «За заслуги» ІІІ степени, «За заслуги» ІІ степени, обладатель «Хрустального Рога Изобилия». Посмертно награжден орденом «За заслуги» I степени.
Умер 20 апреля 2000 года в Киеве.
Его имя присвоено тресту «Киевгорстрой-1».



Именем Михаила Петровича Загороднего названа площадь на жилом массиве Оболонь.



Источник: calendar.interesniy.kiev.ua
Прикріплення: 7565495.jpg (108.9 Kb) · 0489702.jpg (70.8 Kb) · 7720458.jpg (9.4 Kb)


Санкт-Петербург
 
RuslanKoloДата: Неділя, 19.02.2012, 00:53 | Повідомлення # 86
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 22
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Таде́й Розесла́вович Ри́льський (* 2 січня 1841, Ставище, Сквирський повіт, Київська губернія — † 7 жовтня 1902, Романівка (Попільнянський район), Житомирська область) — український громадський і культурний діяч, "хлопоман".
Батько Максима Рильського.

Батько - польський шляхтич, повітовий маршалок (предводитель дворянства).
Мати - з роду князів Трубецьких.
У родині зберегали спогад про дивовижний порятунок прадіда Т.Рильського - Ромуальда, який за часів Коліївщини навчався в Умані і потрапив до рук гайдамаків. За мить до страти 14-літній підліток заспівав український псалом "Пречистая Діво, Мати Руського краю", чим зворушив коліїв. Їхній отаман відпустив не лише юного спудея, а й усіх бранців, що мали загинути разом із ним. Згодом Тадей Рильський записав цю сімейну історію і надрукував її в журналі "Киевская Старина".
Під час студій у Київському університеті Т.Рильський потоваришував із В.Антоновичем. Після того, як хлопомани на чолі з Т.Рильським і В.Антоновичем восени 1860 року вийшли з польського студентського земляцтва, київський земський ісправник Подгурський подав "по інстанції" рапорт про "таємне товариство комуністів". Було відкрито справу "О предосудительных сношениях студентов Киевского университета с крестьянами". У помешканні братів Тадея та Йосипа Рильських та в маєтку їхнього батька провели обшуки. Як зазначено у підписаному начальником III Відділення Імпеаторської Канцелярії князем Долгоруковим документі, головним доказом вини підозрюваних стали "несколько листов тетради, написаной Фаддеем Рыльским на малороссийском языке, в которой рассказывалась история Украины, наполненная местами, могущими возмущать крестьянские умы; так, напр., об угнетениях народа, о восстании его под предвод. Хмельницкого, об успехе этого восстания и т. п.". Слідство встановило, що Тадей Рильський "посещал крестьянские избы и шинки", "читал дворовой прислуге поэму "Наймычка"" і співав із селянами народних пісень.
Після цього братів Рильських "высочайше повелено" направити для завершення навчання в Казанський університет під поліційний нагляд. Інформація про це дійшла до Герцена, а відтак потрапила на сторінки друкованого за кордонами Російської імперії журналу "Колокол". Ймовірно, це стало причиною скасування "высочайшего повеления", опальних братів залишили довчатись у Києві.
Справу "Об обществе хлопоманов и членов оного Антоновиче, Рыльском и Чубинском" офіційно закрили лише 15 квітня 1876 року.
Згодом став активним членом київської Старої громади.
Більшу частину життя провів у родовому маєтку в с. Романівка (батько Т.Рильського виділив його синові як третину спадку відразу по закінченні ним університету). Т.Рильський власним коштом збудував і утримував церковно-приходську школу, в якій були кабінети фізики та хімії і в якій він сам учителював.
Рано овдовівши, 1878 року одружився з неписьменною селянською дівчиною Меланією Чуприною. Свого найменшого сина, майбутнього поета, назвав на честь Максима Залізняка.
Похований у Романівці.
Одним "із ліпших знавців українського народного життя" вважав Іван Франко Тадея Рильського, про якого видатний поет Максим Рильський написав: "Гордість наповнює серце при думці, що я син того Тадея".

Колись, перебуваючи у будинку-музеї Максима Рильського у Києві, ми, школярі із Ставищ, навмисне уточнили у Богдана Максимовича Рильського, у яких саме Ставищах народився дід. "Так-так, саме у Ставищі Київської області".


Повідомлення відредагував RuslanKolo - Неділя, 19.02.2012, 01:05
 
ViktorДата: Неділя, 19.02.2012, 17:24 | Повідомлення # 87
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Quote (RuslanKolo)
Таде́й Розесла́вович Ри́льський

RuslanKolo, дело в том, что между Ставище (ранее Таращанского уезда Киевской губернии) и Ставищем Сквирского уезда Киевской губернии, на карте по прямой 72 км. Так что, к сожалению, Тадей Рыльский, к Ставище, ныне Ставищенского района Киевской области отношения не имеет. Хотя не исключено, что Рыльский там когда-нибудь бывал.


Санкт-Петербург
 
RuslanKoloДата: Понеділок, 20.02.2012, 14:17 | Повідомлення # 88
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 22
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Возможно, неверная информация в Википедии, откуда я передернул статейку. Там много диких ляпов. В интернете много разных версий по поводу места рождения Фаддея Рыльского.
Не посмотрел, к какому уезду относилось тогда наше Ставище.
Внук Тадея (Фаддея) Рыльского, Богдан Рыльский, директор киевского музея Рыльского, в 1986 году подтвердил, что дед родился именно в Ставище, современном райцентре Ставищенского района, тогда владении Браницких; этот вопрос к Богдану Максимовичу нами, школьниками, и был задан с целью развеять туманность относительно Тадея (Фаддея). Другое дело, каким образом в Ставище оказались Рыльские - проездом, в гостях у Браницких, или по делу - кто их, польских шляхтичей, знает. Смутно помню какую-то версию на эту тему.
Действительно, возле райцентра Сквира есть небольшое село Ставище (на расстоянии 44км - может, это и есть имение Рыльских?), дальше, в 100км - еще одно Ставище. И до наших Ставищ всего 60км. Может, Богдан Рыльский сам не разбирался в разных Ставищах? Или решил польстить школьникам?


Повідомлення відредагував RuslanKolo - Понеділок, 20.02.2012, 15:31
 
ViktorДата: Понеділок, 20.02.2012, 18:08 | Повідомлення # 89
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Quote (RuslanKolo)
В интернете много разных версий по поводу места рождения Фаддея Рыльского.

Я тоже проверял эту версию несколько месяцев назад, вышел на некоторые польские источники (на польском). Но и у поляков Тадей родился возле Сквиры. Надо проверить, когда появилось Ставище возле Сквиры, это тоже как вариант.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 20.02.2012, 22:54 | Повідомлення # 90
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1972
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Чтобы не быть голословным, заглянул, что написано у Похилевича про Ставища Сквирского уезда:



Думаю, что теперь сомневаться не в чем.


Санкт-Петербург
 
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Пошук:


Ставище © 2024