Понеділок, 26.09.2022, 02:22
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
Модератор форуму: Viktor, Оксана  
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Люди, история, времена
ViktorДата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.

Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 19.02.2012, 17:24 | Повідомлення # 91
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Quote (RuslanKolo)
Таде́й Розесла́вович Ри́льський

RuslanKolo, дело в том, что между Ставище (ранее Таращанского уезда Киевской губернии) и Ставищем Сквирского уезда Киевской губернии, на карте по прямой 72 км. Так что, к сожалению, Тадей Рыльский, к Ставище, ныне Ставищенского района Киевской области отношения не имеет. Хотя не исключено, что Рыльский там когда-нибудь бывал.


Санкт-Петербург
 
RuslanKoloДата: Понеділок, 20.02.2012, 14:17 | Повідомлення # 92
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 22
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Возможно, неверная информация в Википедии, откуда я передернул статейку. Там много диких ляпов. В интернете много разных версий по поводу места рождения Фаддея Рыльского.
Не посмотрел, к какому уезду относилось тогда наше Ставище.
Внук Тадея (Фаддея) Рыльского, Богдан Рыльский, директор киевского музея Рыльского, в 1986 году подтвердил, что дед родился именно в Ставище, современном райцентре Ставищенского района, тогда владении Браницких; этот вопрос к Богдану Максимовичу нами, школьниками, и был задан с целью развеять туманность относительно Тадея (Фаддея). Другое дело, каким образом в Ставище оказались Рыльские - проездом, в гостях у Браницких, или по делу - кто их, польских шляхтичей, знает. Смутно помню какую-то версию на эту тему.
Действительно, возле райцентра Сквира есть небольшое село Ставище (на расстоянии 44км - может, это и есть имение Рыльских?), дальше, в 100км - еще одно Ставище. И до наших Ставищ всего 60км. Может, Богдан Рыльский сам не разбирался в разных Ставищах? Или решил польстить школьникам?


Повідомлення відредагував RuslanKolo - Понеділок, 20.02.2012, 15:31
 
ViktorДата: Понеділок, 20.02.2012, 18:08 | Повідомлення # 93
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Quote (RuslanKolo)
В интернете много разных версий по поводу места рождения Фаддея Рыльского.

Я тоже проверял эту версию несколько месяцев назад, вышел на некоторые польские источники (на польском). Но и у поляков Тадей родился возле Сквиры. Надо проверить, когда появилось Ставище возле Сквиры, это тоже как вариант.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 20.02.2012, 22:54 | Повідомлення # 94
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Чтобы не быть голословным, заглянул, что написано у Похилевича про Ставища Сквирского уезда:



Думаю, что теперь сомневаться не в чем.


Санкт-Петербург
 
RuslanKoloДата: Понеділок, 20.02.2012, 23:29 | Повідомлення # 95
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 22
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Вот еще одна истина восторжествовала. Фаддей Рыльский нашел свою родину. Земля приняла блудного сына smile
 
ViktorДата: Вівторок, 21.02.2012, 14:45 | Повідомлення # 96
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Коган Наум Яковлевич (1908 - ?) – стратиграф, палеонтолог, уроженец г. Ставище Киевской губ.

В 30-е годы изучал третичные отложения Сахалина, работал в НГРИ.
Участник XVII МГК (июль 1937).
Перед арестом - главный инженер Красноярской геологоразведочной партии треста "Востсибугольразведка".
Арестован 14 мая 1949 "за участие в антисоветской группе" - по "красноярскому делу" (при обыске дома была обнаружен отчет уже арестованного Б.Ф. Сперанского).
Осужден ОСО при МГБ СССР 28 октября 1950 на 15 лет лагерей.
До освобождения и реабилитации в 1954 осужденных по "красноярскому делу" не дожил: умер, когда шел в строю заключенных на работу.
Реабилитирован посмертно 10 апреля 1954. 1



С 29 марта 1949 года идут аресты по совершенно секретному "Красноярскому делу" (дело Н.Е. Мартьянова и нескольких других специалистов было выведено в отдельное судопроизводство). "За халатность и участие в антисоветской группе" было арестовано около 200 геологов в разных городах СССР. Но только 27 из них были проведены в судопроизводстве по одному "Красноярскому делу". Аресты были почти синхронные – механизм системы политических наказаний работал уже очень четко, без сбоев. Несколько месяцев велись допросы с физическим и психологическим давлением на подследственных. К октябрю 1950 почти все уже подписали самооговоры. 28 ноября 1950 года ученым объявили, что месяц назад заочным судом их осудили ОСО МГБ СССР "за неправильную оценку и заведомое сокрытие месторождение полезных ископаемых, вредительство, шпионаж, контрреволюционную агитацию" и что они приговорены к различным срокам заключения в ИТЛ (от 10 до 35 лет) с конфискацией имущества и поражением в правах на 5 лет. Для шестерых профессоров-геологов этот арест стал смертельным. Григорьев И.С., Гурвич М.И., Шаманский Л.И не дожили до суда. Сразу после вынесения приговора в тюремной больнице в Ленинграде умер Эдельштейн Я.С. На этапе в Норильск скончался Котульский В.К. В лагере не стало Когана Н.Я. 2

Источники:
1. http://www.g-to-g.com
2. Репрессированные геологи. Биографические материалы, изд. второе. – М. – СПб., 1995
Прикріплення: 4063021.jpg(10.7 Kb) · 9427426.jpg(60.0 Kb)


Санкт-Петербург
 
RuslanKoloДата: Четвер, 01.03.2012, 00:12 | Повідомлення # 97
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 22
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(

Анато́лій Макси́мович Зле́нко (2 червня 1938, Ставище) — перший Міністр закордонних справ України (1990—1994, 2000—2003).
Народився 2 червня 1938 року у смт Ставище Київської області. 1959 року закінчив Київський гірничий технікум. 1959 року — гірничий майстер шахти «Максимівка-Полога» тресту «Кадіїввугілля», місто Кадіївка (Стаханов).
1967 року закінчив Київський університет.
У 1967—1973 рр. — аташе, 2-й секретар відділу міжнародних організацій МЗС УРСР.
З 03.1973 р. — співробітник Секретаріату ЮНЕСКО в Парижі.
З 1979 р. — радник відділу міжнародних організацій у справах ЮНЕСКО МЗС УРСР.
З 10.1983 р. по 03.1987 р. — Постійний Представник УРСР при ЮНЕСКО.
З 04.1987 р. — заступник міністра, з 07.1989 р. по 07.1990 р. — перший заступник міністра закордонних справ УРСР.
З 07.1990 р. по 25.08.1994 р. — міністр закордонних справ України.
З 09.1994 р. по 09.1997 р. — Постійний Представник України при ООН.
З 19.09.1997 р. по 02.10.2000 р. — Посол України у Французькій Республіці,
з 19.09.1997 р. по 17.10.2000 р. — Постійний Представник України при ЮНЕСКО, Представник України у Виконавчій раді ЮНЕСКО з 23.11.1998 р.,
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Португальській Республіці з 14.04.1998 р. по 17.10.2000 р. (за сумісництвом).
З 10.2000 р. по 09.2003 р. — Міністр закордонних справ України.
З жовтня 2003 р. — радник Президента України з міжнародних питань.
З 12.2003 р. — представник України в Комісії ООН з прав людини.
Автор 100 праць на міжнародну тематику.
Володіє англійською, іспанською, португальською, французькою мовами.
(С) wikipedia.org
Хоч, здається, це розкішнянський хлопець.
 
ViktorДата: П`ятниця, 27.04.2012, 09:35 | Повідомлення # 98
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Майкл Журовский: Библиография Украины на основе журналов на польском языке 1859 -1918 гг.



На основе журналов:
Kłosy – 1865-1890
Kłosy Ukraińskie – 1914-1917
Kraj – 1882-1909
Kresy – 1905-1906
Nasza Przyszłość – 1908
Tygodnik Ilustrowany – 1859-1918
Wieś i Dwór – 1914-1918
Wieś Ilustrowana – 1911-1914

Украина под властью царя
Часть первая: A - Ł

Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -dary na kościół św. Mikołaja w Kijowie: "Kurjer Kijowski", art., Kraj, 5.6, 1908, str. 4
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -lokata kapitałów w W. Ks. Poznańskim: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.15, 1883, str. 12
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -ofiarodawca na instytut politechniczny w Kijowie: "Oświata i szkoły", art., Kraj, nr.3, 1899, str. 38
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -ofiarodawca na kościół św. Mikołaja w Kijowie: "Ofiary na kościół św. Mikołaja w Kijowie", art., Kraj, nr.25, 1898, str. 31
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -ofiarodawca na progimnazjum w Humaniu: "Humań", art., Kraj, nr.12, 1885, str. 16
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -ofiarodawca na progimnazjum w Humaniu: "Humań", art., Kraj, nr.26,27, 1885, str. 21,16
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -pawilion na wystawie rolniczym w r. 1897, opis: Mikołaj Trzaska, "Z Wystawy Kijowskiej", art., Kraj, nr.35, 1897, str. 23-24
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -pomoc dla biednych i głodnych: "Humań", art., Kraj, nr.21, 1887, str. 13
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -rola w bank wiejski: "Bank wiejski w Białej-Cerkwi", art., Kraj, nr.29, 1893, str. 23
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -rola w tow. asekuracyjnym w Kijowie: Mikołaj Trzaska, "Jedno z Kijowskich towarzystw wzajemnego ubezpieczenia", art., Kraj, nr.20, 1891, str. 9-10
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -sprawa sądowa z czynszownikami: "Kor. z Kijowa, 6 kwietnia", art., Kłosy, nr.1085, t.42, 1886, str. 228-9
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -sprawa sądowa z czynszownikami: "Humań", art., Kraj, nr.31, 1884, str. 17
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -sprawa sądowa z czynszownikami: "Humań", art., Kraj, nr.31, 1884, str. 17
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -sprawa sądowa z Tow. Jednodworców: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.46, 1883, str. 17
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunek do projektu Kazimierza Ledóchowskiego w sprawie komitetu pomocy dla oficjalistów poszukających pracy: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.17, 1887, str. 11
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunek do projektu Kazimierza Ledóchowskiego w sprawie komitetu pomocy dla oficjalistów poszukających pracy: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.12,14, 1887, str. 15-6,14
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunek do przyniesienia seminarium prawosławnego czteroklasowego z Szarogrodu (hr. Branickich) do Winnicy: "Winnica", art., Kraj, nr.34, 1885, str. 19
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunek do sprawy czynszowników z wsi zw. Płoskie: "Kijów", art., Kraj, nr.17, 1886, str. 13
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunek do sprawy komitetu pomocy dla oficjalistów poszukających pracy: Władyslaw Branicki z Stawiszcz, "List do Redakcji", art., Kraj, nr.20, 1887, str. 2
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz -stosunki z włościanami: Antoni J. Rolle, "Kor. z Kam-Pod w kwietniu, 1887", art., Kłosy, nr.1140, t.44, 1887, str. 289-90
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz: "Śp. Władysław Branicki", fot., Wieś Ilustrowana, nr.5, 1914, str. 58
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz: "Śp. Władysław Branicki", fot., Tygodnik Ilustrowany, nr.17, 1914(I), str. 333
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz: "Śp. Władysław hr. Branicki", nekrolog, Wieś i Dwór, nr.9, 1914, str. 28
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz: "Wł.B....Jego duszy", Klepsydra, Kłosy Ukraińskie, 3-4, 1, 1914, str. bez cyfry
Branicki, Władysław hr. z Stawiszcz: "Wł.B.", nekrolog, Kłosy Ukraińskie, 3-4, 1, 1914, str. 20
Braniccy, hr., majątki -st. ogólny: "Kor. z nad Dniestru", art., Kraj, nr.30, 1883, str. 11
Gospodarka finansowa, Stawiszcze -lokata pieniędzy w W.Ks.Poznańskim przez Władysława hr. Branickiego z: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.15, 1883, str. 12
Konie, Stawiszcze (hr. Branickich) -wysprzedaż stadnin hr. Władysława Branickiego i jego głównego rządcy, p. Rakowskiego: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.19, 1882, str. 13
Konie, Stawiszcze (hr. Branickich) -wysprzedaż stadnin hr. Władysława Branickiego i jego głównego rządcy, pana Rakowskiego: "Kor. z Stawiszcz", art., Kraj, nr.20, 1882, str. 15
Filantropia, Humań -tow. pomocy dla biednej młodzieży (uczającej), Władysław hr. Branicki z Stawiszcz, ofiarodawca: "Humań", art., Kraj, nr.12, 1885, str. 16
Humań, filantropia -Władysław hr. Branicki z Stawiszcz, ofiarodawca na progimnazjum miejskie: "Humań", art., Kraj, nr.12, 1885, str. 16
Humań, oświata -gimnazjum, opis aktu publicznego, statystyka wyzanań uczniów, spis ofiarodawców, np. hr. Wł. Branicki z Stawiszcz i cukrownia cybulowska: "Humań", art., Kraj, nr.26,27, 1885, str. 21,16
Humańszczyzna, filantropia -pomoc Wł. hr. Branickiego z Stawiszcz dla biednych i dla głodnych: "Humań", art., Kraj, nr.21, 1887, str. 13


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 27.04.2012, 09:37 | Повідомлення # 99
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Майкл Журовский: Библиография Украины на основе журналов на польском языке 1859 -1918 гг.

Украина под властью царя
Часть вторая: M - Z

Miciński, Tadeusz, "W Stawiszczach (hr. Branickich) bez Dna: List X. Józefa Poniatowskiego do X. Karola de Ligne", art., Wieś Ilustrowana, nr.7, 1914, str. 22
Opieka społeczna, rolnictwo -komitet pomocy dla bezrobotnych oficjalistów. Projekt Kazimierza Ledóchowskiego i Władysława hr. Branickiego z Stawiszcz: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.12,14,17, 1887, str. 15-16,14,11
Oświata, Humań -progimnazjum klasyczne nowe, opis aktu publicznego, statystyka wyznań studentów, spis ofiarodawców, n.p. Władysław hr. Branicki z Stawiszcz i cukrownia cybulowiecka: "Humań", art., Kraj, nr.26,27, 1885, str. 21,16
Płoskie (hr. Branickich), sądownictwo -sprawa Władysława hr. Branickiego z Stawiszcz z czynszownikami a: "Humań", art., Kraj, nr.31, 1884, str. 17
Rakowski, Florian -sprzedaż stadniny: "Kor. z Stawiszcz", art., Kraj, nr.20, 1882, str. 15
Rolnictwo, oficjaliści -komitet pomocy dla oficjalistów poszukających pracy. Projekt Władysława hr. Branickiego z Stawiszcz i Kazimierza Ledóchowskiego: Jan Iłgowski, "Kijów", art., Kraj, nr.22, 1887, str. 14
Rolnictwo, oficjaliści -komitet pomocy dla oficjalistów poszukających pracy. Projekt Władyslawa hr. Branickiego z Stawiszcz i Kazimierza Ledóchowskiego: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.12,14,17, 1887, str. 15-6,14,11
Rolnictwo, oficjaliści -komitet pomocy dla oficjalistów poszukających pracy: Listy w sprawie: Władysław hr. Branicki z Stawiszcz, "Władysław Branicki do redacji w sprawie oficjalistów", art., Kraj, nr.20, 1887, str. 2
Rolnictwo, sądownictwo -tow. jednodworców przeciwko Władysława hr. Branickiemu z Stawiszcz: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.46, 1883, str. 17
Sądownictwo, rolnictwo -czynsze: sprawa Władysława hr. Branickiego z Stawiszcz z Towarzystwem Jednodworców: "Kor. z Kijowa", art., Kraj, nr.46, 1883, str. 17
Stawiszcze (hr. Branickich), dzieje: Tadeusz Miciński, "W Stawiszczach bez Dna: List X. Józefa Poniatowskiego do X. Karola de Ligne", art., Wieś Ilustrowana , nr.7, 1914, str. 17-22
Stawiszcze (hr. Branickich), opisy: "Stawiszcze", art., Tygodnik Ilustrowany, t.12, 1881, str. 293-4
Stawiszcze (hr. Branickich), opisy: Edward Chłopicki, "Wędrówka po gubernii kijowskiej (o Stawiszczach)", art., Tygodnik Ilustrowany, nr.306, t.12, 1881, str. 293-95
Stawiszcze (hr. Branickich), widoki: "Palac w Stawiszczach", szt., Tygodnik Ilustrowany, t.12, 1881, str. 285
Szarogród (hr. Branickich, ongiś ks. Lubomirskich) -stosunek Władysława hr. Branickiego z Stawiszcz i rady miejskiej w Winnicy do przyszłości seminarium prawosławnego czteroklasowego w S.: "Winnica", art., Kraj, nr.34, 1885, str. 19

Полная библиография Украины на основе журналов на польском языке 1859 -1918 гг.: http://www.biblioteka.info/ukraina/


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 25.06.2012, 16:35 | Повідомлення # 100
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Король Станислав в 1787 г., возвращаясь из каневской поездки, ночевал в Ставище.

Источник: Географический словарь Царства Польского и других славянских стран

Как известно, король Станислав-Август встречался в Каневе с Екатериной II 6 мая 1787 года.
9 мая польский двор перебирается в Корсунь, для встречи с императором Иосифом II.
10 мая король Станислав-Август направился в Варшаву, куда и прибыл 11 июля 1787 года
Так что можно предположить, что в Ставище он был в середине мая 1787 года.

Станислав II Август Понятовский (1732-1798), последний король Речи Посполитой в 1764-1795 гг.



Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Субота, 06.10.2012, 17:32 | Повідомлення # 101
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Пузицький Антон Олексійович (13.01.1877–1945?) — генерал-хорунжий Армії УНР.



Походив з селян м Ставище Таращанського повіту Київської губернії. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1902 р.), служив у 5-му піхотному Калузькому полку (м. Біла). Брав участь у Російсько-японській війні. Закінчив Офіцерську стрілецьку школу (1912 р.), офіцерські кулеметні курси у м Оранієнбаум На фронт Першої світової війни вирушив штабс-капітаном, командиром кулеметної роти. Був одним із десяти офіцерів, що вцілили після цілковитого розгрому 5-го Калузького полку під час загибелі 2-ї російської армії генерала Самсонова у Східній Прусії. У 1915 р. – командир батальйону відновленого 5-го Калузького полку. З 1916 р. – помічник командира полку. У листопаді 1916 р. через поганий стан здоров'я (мав на той час 5 поранень та 2 контузії) перевівся командиром батальйону до 1-го Кулеметного запасного полку. З січня 1917 р. – помічник командира цього полку. У вересні 1917 р. був призначений командиром 2-го пішого прикордонного полку. З 25.10.1917 р. – полковник. За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами, Георгіївською зброєю.
У серпні 1917 р. зголосився до розпорядження Українського генерального військового секретаріату. У жовтні 1917 р. був призначений уповноваженим з українізації 6-го армійського корпусу (незабаром перетворений на 2-й Січовий Запорізький). З вояків-українців 16-ї піхотної дивізії 6-го армійського корпусу створив 4-ту Січову дивізію та 4-ту Січову артилерійську бригаду. Був начальником штабу 4-ї Січової дивізії військ Центральної Ради. З січня 1918 р. – начальник 4-ї Січової дивізії. У березні 1918 р. у зв'язку з загальною демобілізацією, оголошеною Центральною Радою, розформував рештки дивізії у Києві. З 12.04.1918 р. – помічник губернського комісара Таврії. З 22.06.1918 р. командир 43-го пішого Грайворонського полку Армії Української Держави. З серпня 1918 р. – командир 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. З грудня 1918 р. – командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії. З 27.02.1919 р. – начальник 17-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. 06.05.1919 р. (фактично – раніше) був усунутий з посади начальника дивізії за співчуття Оскілківському заколоту. 26.05.1919 р. потрапив до польського полону у Дубно. 02.10.1919 р. повернувся з полону, перебував у розпорядженні штабу Дієвої армії УНР. З жовтня 1919 р. – начальник 1-ї дивізії Залізничної охорони Дієвої армії УНР (перебувала у стадії формування).
З кінця липня 1920 р. – помічник командира 2-ї збірної запасової бригади (згодом – 2-ї бригади 1-ї Кулеметної дивізії). З 01.08.1920 р. — начальник штабу 7-ї запасової бригади Армії УНР. З кінця вересня 1920 р. – командир окремого загону 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З 04.11.1920 р. – заступник начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З червня 1921 р. – начальник 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР. З 02.08.1921 р. – генерал-хорунжий.
З 1923 р. жив на еміграції у Польщі.
У 1944 р. виїхав до Німеччини. Зник безвісті вночі з 30 на 31 липня 1945 р. – відстав від потягу з українськими біженцями між ст. Герсфельд та Фульда.

Источник: http://lib.rus.ec/

Пузицький А. Бої Сірих за Коростень // За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. – Каліш: Українське воєнно-історичне товариство, 1930. – Зб. 2.
Пузицький А. Боротьба за доступи до Києва // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Каліш: Українське воєнно-історичне товариство, 1935. – Зб. 5.
Пузицький А. Боротьба за доступи до Києва. Частина 2 // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Каліш, 1936. – Зб. 6.
Пузицький А. Боротьба за доступи до Києва (докінчення) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Каліш, 1937. – Зб. 7.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 11.10.2012, 11:34 | Повідомлення # 102
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Эдмунд Березовский (род. 25 ноября 1861 г. в г. Ставище на Киевщине, умер. 30 июля 1924 года в Варшаве) - инженер, подполковник железнодорожных войск Армии Российской Империи и титулярный бригадный генерал Войска Польского.



Служба в русской армии
Он учился и сдал выпускные экзамены в школе в Белой Церкви. 1 декабря 1879 году он поступил во 2-е военное Константиновское училище в Санкт-Петербурге. 1 августа 1881 году начал профессиональную службу в армии. 1 сентября 1884 году начал учиться в Николаевской Инженерной Академии в Санкт-Петербурге. До 31 декабря 1917 года служил в железнодорожных войсках. Участвовал в строительстве Транссибирской магистрали. В период с 20 мая 1918 по 20 апреля 1920 года, он работал на строительстве железной дороги в юго-западной России. Потом был гражданским чиновником в Волынской Дирекции Окружной Железной дороги.
Служба в польской армии
Указом № 2678 Верховного Главнокомандующего от 1 марта 1921 года он был назначен офицером VIII ранга и призван на действительную службу в польской армии. Получил назначение в VIII Департамент Строительства в Министерстве Военных Дел в Варшаве. Приказом министра военных дел № 1759 от 27 июня 1921 года был направлен в Генеральный Округ „Белосток” на должность начальника строительства и расквартирования.
В октябре 1921 года указом Главнокомандующего № 3324, был переименован из звания офицера VIII ранга, в звание полковника в Корпус Офицеров Инженеров и Саппёров. В ноябре 1922 года был утвержден в должности начальника Инженеров и Сапёров Штаба Округа Корпуса № IV в Лодзе. Перед выходом в отставку, оставался на учете 3 Полка Сапёров Вильнюсских в Вильнюсе.
Указом Президента Республики от 12 августа 1923 года был отправлен в отставку с 31 октября 1923 года, в титуле бригадного генерала, в связи с превышением возраста. Он умер 30 июля 1924 году в Варшаве. Похоронен на Военном кладбище Повонзки.
Его дочь, Майя (Мария) Березовская (1898 - 1978 гг.), известная польская художница, график, карикатуристка и сценограф.

Источник: https://pl.wikipedia.org
Прикріплення: 0253385.jpg(426.7 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 08.11.2012, 14:44 | Повідомлення # 103
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Дяченко П. Г. «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР». Київ, 2010



Зимовий похід
13 грудня полк рушив у напрямку Таращі. По дорозі наші патрулі вимонлювали денікінську "государственну стражу" та ліквідовували її. Дійшовши до с. Юрківки, що за 6 км від Ставища Таращанського повіту, полк став на відпочинок, бо коні й козаки вибились із сил. Більше місяця, майже без відпочинку, місимо болото, а пронизливий дощ як через сито лив на по-літньому одягнутих козаків.
[Сотник Борис Монкевич писав: "Селяни незадоволені владою добровольців. "Та як його витримати, - оповідає селянин, - лазить по скринях, бере, що хоче: коні, воли, корови, хліб, - та ще нічого не платить"].
На Київщині почалося повстання. Повстанці били, роззброювали та ин ганяли зі своїх повітів здеморалізованих Москалів, а тут ще ми почали господарювати в їхньому запіллі як у себе вдома. В таких умовах Добрармін почала свій відступ.
17 грудня одержали ми відомості від наших патрулів та селян, що від Ставища вже другий день тягнуться військові відділи і табори денікінців.
Наказавши виділити із сотень по 15 козаків на кращих конях та взяти 4 легких кулемети, я попровадив їх на Ставище. У містечку був ярмарок.
Ворог не сподівався наскоку і зустрів кінноту тільки кулеметним вогнем, але за пару хвилин ми вже вдерлися в кінному шику до містечка.
Першими пострілами з кулемета був убитий один з найкращих наших козаків, бунчужний Іван Дубина, Лохвицького повіту на Полтавщині. Розлючені козаки перерубали кулеметників, дісталось і добровольцям, які підскочили під шаблю. Здобуто 3 важкі кулемети, 30 возів з різним майном, до 40 офіцерів, частина з них із жінками, та зо два десятки солдатів. Полонених наказав я відвести до штабу полку в Юрківці.
Невдовзі на майдан, де господарювали наші козаки, в'їхало авто з денікінським генералом [Миколою Бредовим], яке, не затримуючись, рушило повним ходом до виходу. Пустив і я свого коня з півдесятком козаків услід. Вже до авта лишилось яких 50 метрів, ще трохи - і, певно, весь магазинок пістоля піде в переляканих пасажирів. Не судилось - увірвалась підкова - і я зі своєю улюбленою кобилою посунувся по воді.
Весь мокрий, почав підносити "шаблюку". Переконавшись, що не куля, а тільки підкова виною всього, а моя улюблениця ціла і здорова, почав перевіряти й себе.
Над'їхали й козаки, які на своїх конях далеко відстали від моєї англодончанки, яка на ста метрах переганяла зайця. Козаки ствердили, що не все в порядку, бо я розвалив собі голову, а кров змішалась із болотом. На скору руку перев'язали якоюсь шматою - бинтів в Українській армії не було...
Уже темніло, як ми вернулися до Ставища. Полювання скінчилося, треба було поспішати до Юрківки. Пересівши на другого коня, з парою козаків погалопував я до штабу полку, щоб нагрітись та найскоріше висушити мокре вбрання.
Біля свого штабу побачив зо дві сотні козаків, котрі добрались до хати, в якій були полонені денікінці. Хорунжий Гаєвський з десятком козаків, що припровадили полонених, з рушницями, готовими до стрільби, боронили вхід. Пустив у рух нагайку, яка швидко привела хлопців до тями, - доступ до хати був вільний. Легше відітхнули конвоїри, бо не доведеться стріляти в побратимів. Виявляється, козачата хотіли помститися за смерть бунчужного Дубини, зробивши самосуд над полоненими. Наступного дня денікінців разом з їхніми жінками я відіслав до штабу армії.
За час постою в Юрківці полк ще кілька разів робив наскоки на Ставище, а також роз'їздами турбував частини добровольців, що проходили. Так ми простояли вісім днів. Козаки і коні відпочили, незважаючи на щоденні наскоки та розвідчу службу. Козаки на рахунок Москалів трохи одягнулись. У той час майже ціле Правобережжя залишилося без влади. Добровольчі відділи спішно відходили на південь. На Таращанщині, Звенигородщині, Уманщині й далі у глиб України - повстанські організації. Відступ білих Москалів набував катастрофічного характеру.

Уривок з доповіді політичного референта уряду УНР Василя Совенка від 4 червня 1920 р.
Доклад Головному отаману Військ Української Народньої Республіки Симону Петлюра та Голові Ради Народніх Міністрів

Цікаво було відмітити боі у м. Ставище Полку Чорних Запоріжців з добровольцями. В с. Ставище виступила одна сотня для освітлення місцевости. З цею сотнею відправився і я разом з Полковником Дьяченко і на власні очі наблюдав, як билися славні Чорні Запоріжці з переважаючим кількосте) ворогом.
У м. Ставище був розташований Штаб генерала [Миколи] Бредова і сам Бредов. Несподіваний і смілий наскок сотні Чорних Запоріжців під непосредственним керуванням самого Командіра полку Полковника Дьяченко, ворог за які небудь десять филин був на половину перерубаний, на половину обезброєний і захоплений в полон. В полон чуть не попався сам генерал Бредов, спася тілько дякуючи погоді туманній і через те, що був розташований на ісході села по дорозі на Умань, йому удалося утикти на автомобілі. Захоплено було: вся стража Київського повіту на чолі з Начальником стражі і часть Стражі Сквирського повіту, багато ріжного майна, кулемети і набоі.
Настілько добровольці не сподівалися такого швидкого наскоку на Ставище, що коли приходилося брати в полон, то не знали, як нас називати: чи то ми є комуністи, чи махновці, чи хто другі, і трудно було упевнити іх в тім, що ми є частина арміі У.Н.Р.
Тілько коли доставили іх в Штаб арміі, там вони упевнилися, що мають діло з армією У.Н.Р. Откровенно говорили, що у них уже офіційно було об'явлено, що арміі У.Н.Р. нема, вона розбита і що сам Головний Отаман забитий.



Грудень 1919 р. Перед Різдвом. Гордієнківці по дорозі в околиці м. Умані після здобуття Ставища Запорозькою групою від денікінців.

Олійна картина хорунжого Теодора Грінченка". Копія.
Прикріплення: 6090264.jpg(88.9 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 19.11.2012, 17:05 | Повідомлення # 104
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Паспорта рекрута, экспонирующегося в Прилуцком краеведческом музее в витрине об участниках войны с Наполеоном:

"По Указу Его Величества Государя Императора Николая Павловича Самодержца Всероссийского и прочая, и прочая, и прочая.
Объявитель сего служивший в Харьковском Драгунском полку рядовым Радион Степанов сын Тищенко имеющий знак отличия Св. Анны за выслугу 20-ти лет под № 107, 735-м медали в память 1812-го года и вступления российских войск в Париж 19-го марта 1814 года и знак отличия Высочайше установленный за безпорочную службу на левом рукаве из тесьмы три нашивки. От роду ему ныне 42 года. Приметами 2 арш. 6 1/2 вершков, лицом кругл, смугловат, волосы на голове и бровях черные, нос умеренный. В службу вступил как по поверке в инспекторском департаменте Его Императорского Величества формулярного его списка найдено Полтавской губернии Прилуцкого повета села Малой Девицы из казенных поселян в сей полк 1803-го года апреля 11 дня был в походах 1805-го года сентября с 5-го в австрийских приделах до местечка Аустерлиц где того ж года ноября 20-го числа в генеральной с французами баталии был; 1806-го декабря с 30-го в Пруссии противу французских войск 1807-го года января 22-го при занятии города Острова и февраля 4-го под городом Остролинка в сражениях находился; 1812 года с начала открытия кампаний в российских приделах был в походе и в разных сражениях во время преследования неприятеля из наших пределов; 1813-го года января с 1-го в Герцогстве Варшавском февраля 1-го при занятии города Калиша, февраля 27-го числа в Шлезии блокады крепости Глогова, с 23-го марта в Королевстве Саксонском до местечка Цеиц, а оттоль с 19-го апреля при отступлении до Бауцина по 4 мая в безпрерывных сражениях, 8-го и 9-го в сражении при Бауцине, августа 7-го под Цоптеном, 14-го при реке Кацбах, 29-го в Саксонии под Готх-Кирхеном, 31-го Киргехсом, сентября 1-го и 3-го Нидер Пуцмау, 26-го Эйлембергом, 27-го Шильдою, октября 5-го, 6-го и7-го Лейбцегом, а оттоль во Францию до крепости Мец; 1814-го года января с 25-го при вылазке неприятеля из крепости в сражении был.
Холост. Ныне оной Тищенко по воспоследовавшему о доче отставки разрешению с предписания бригадного командира г. генерал майора и кавалера Нобеля от 7-го июня сего 1827 года за № 520-м за выслужением на основании Высочайшего Указа в 22-й день августа 1826-го года состоявшегося по то число 22-х лет от воинской службы отставлен и отпущен по его желанию на собственное его пропитание, где жить пожелает в России во всяком городе или уезде, и всякое законами позволенное ремесло или работу исполнять. Сей пашпорт надлежит ему объявлять в городах городничим или в полициях, а в уездах в нижних земских судах, как скоро где на жительство остаться похочет. Есть ли же он Тищенко для водворение себе изберет постоянное жительство и припишется в казенное селение, таковое с ведома своего начальства, приняв его в свое сословие на основании мнения Государственного Совета Высочайше утвержденного в 15-й день июня 1816 г., обязано отобрав сей пашпорт приписать его Тищенка к селению и иметь на щету точно так, как казенного крестьянина внеся его семейство, какое им при отставке прижитое будет в следующею первую ревизию, с наблюдением дабы он Тищенко как отставной солдат в ревизской сказке состоял только для щета без платежа податей, а дети его по отставке рожденные были бы записаны в подушной оклад. Буде же он Тищенко по отставке не изберет постоянного жительства и к казенному селению не припишется, а будет переходить из одного места в другое то хотя сие ему и дозволяется но дети мужеска пола, им при таковых переходах прижитые, наравне с рожденными в службе при достижении 10-ти летнего возраста, непременно должны быть высылаемы в военно сиротское отделение. Сам же он Тищенко жительствуя во всяком месте обязан вести себя честно и добропорядочно, одеватся благопристойно, бороду брить, по миру не ходить и от всяких законам противных поступков воздерживаться и как гражданскому так и местному правительству повиноваться и никому никаких озлоблений не делать под опасением наказания по силе государственных узаконений. – Напротив чего и ему Тищенке во уважение долговременной и беспорочной службы и добропорядочного по отставке жития всякое доброхотство и вспомошение оказываемо быть имеет; в случае есть ли от кого либо причинена ему будет какая обида или притиснение то должен он приносить жалобу в город гражданскому, а в уезде земскому правительству которые и обязаны оказать ему справедливую защиту и удовлетворение по законам, по смерти же его родственникам или местному начальству представить сей пашпорт куда надлежит для представления в инспекторский департамент Главного Штаба Его Императорского Величества.
Дан Киевской губернии Таращанского повета в лагере при м. Ставищах июня… дня 1827 года. Подлинной подписал полковник Анреп и полковой адъютант порутчик Грушецкий".

Источник: "Скарбниця", № 9, вересень 1996 року


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 22.11.2012, 13:34 | Повідомлення # 105
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1968
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Варынский Людвиг-Фаддей Северинович (польск. Ludwik Tadeusz Waryński; 24 сентября 1856 – 2 марта 1889) – польский революционер, публицист, основатель партии "Пролетариат"



Родился в с. Мартыновка Каневского уезда Киевской губернии (ныне село Каневского района Черкасской обл.) в семье шляхтича, впоследствии - участника польского восстания 1863-1864 гг. Северина Варынского. Окончил Белоцерковскую гимназию (1874), поступил в Петербургский Технологический институт. Стал вожаком студенческих волнений осенью 1875, за что был арестован и сослан в с. Кривец Таращанского уезда Киевской губернии (ныне село Ставищенского района Киевской обл.). Возглавил русско-украинско-польский социалистический кружок самообразования в Киеве. В 1876 году отбыл в Варшаву, оставаясь под полицейским надзором. Работал рабочим на фабрике. С 1877 года, учился в Новоалександрийском институте сельского хозяйства и лесоводства (Ново-Александрия Люблинской губернии, ныне г. Пулавы, Польша), организовал там тайную молодежную организацию. Следующего года, исключен из института, открыл в Варшаве слесарную мастерскую, под прикрытием которой развернул антиправительственную пропаганду. Осенью 1878 года эмигрировал. В 1879 году взят под стражу в Кракове. Обвинялся в создании конспирации для нарушения общественного покоя и подстрекательства к преступлению, на суде (февраль-апрель 1880) смело защищал свои взгляды. Все обвиняемые по делу были оправданы. Однако за подделку регистрационного документа, Варынский был выслан из Австро-Венгрии. Прибыл в Швейцарию, организовав общежитие-коммуну неподалеку Женевы, где, в частности, знакомил товарищей с теорией марксизма. Вернулся в Варшаву в декабре. 1881 года, стал одним из основателей партии «Пролетариат», приобщив к ней польские группы социалистов из Санкт-Петербурга, Москвы, Одессы и др. городов. Оборудовал тайную типографию, издавал подпольную газету «Proletariat». В сентябре. 1883 года, арестован полицией. Более двух лет содержался в Варшавской цитадели, тяжело заболел. На «процессе 29-ти» (ноябрь-декабрь. 1885) приговорен к 16-летней каторги. Тяжело больным, в январе 1886 года, заключен в одиночную камеру Шлиссельбургской крепости. Помер в заключении в возрасте 33 лет.

Источник: http://history.org.ua

Отец Людвига – Северин Варынский, за поддержку польского восстания 1863 года и за это лишившийся своих земель, арендовал имения в Киевской губернии у польской знати – гр. Браницких, кн. Понятовских и богатой знати, в том числе Залеских и Подгорских. Около 10 лет Северин Варынский арендовал село Кривец, из которого уехал в 1877 году в связи с тем, что аренда оказалась убыточной.

Источник: Roczniknaukowo - dydaktyczny WSP w Krakowie, z. 32, Prace historyczne IV, 1968, str.235-251



Людвика, как и отца, тянуло к точным наукам, а я их ненавижу. Отец когда-то закончил математико-физическое отделение университета. На что оно ему теперь? Чтобы знать строение кристаллов сахара? В Кривце сахарный заводик, а сахар – главный продукт, дающий доход в казну графа Владислава Браницкого.
Людвик проучился в институте чуть больше месяца, и его выгнали. Сразу ввязался в какие-то студенческие протесты. Вею зиму пробавлялся репетиторством и еще какими-то, опять-таки тайными, занятиями. Как раз в то время я тоже бездельничал в Кривце. На следующий год Людвик поступил опять, но уже в ноябре был отчислен окончательно. Он мне объяснил – за что, но я мало понял. Вроде бы их курс отказался от репетиций – так назывались повторные экзамены через каждые шесть недель, которые надлежало сдавать. Устроили сходку, написали петицию... Как водится, зачинщиков выгнали. На этот раз по приказу петербургского обер-полицмейстера Трепова Людвика проводили в Кривец – по месту проживания родителей – под полицейский надзор.
Это было зрелище, когда под рождество прошлого года Людвик появился в полицейской кибитке в сопровождении двух жандармов и станового! Людвик пытался сделать удрученное лицо, но у пего ничего не выходило – вид был торжествующий. Еще бы! Толпа ребятишек сопровождала кибитку до самого дома. Селяне высыпали на улицу. Не часто увидишь, как молодого паныча, самого сына управляющего имением, привозят жандармы!

Источник: Александр Житинский "Предназначение. Повесть о Людвике Варыньском", Москва, 1987 (Серия: Пламенные революционеры)



Портрет Людвига Варынского на 100 польских злотых.
Прикріплення: 7901349.jpg(30.3 Kb) · 1402993.jpg(131.2 Kb) · 2284359.jpg(281.3 Kb) · 8878592.jpg(144.4 Kb)


Санкт-Петербург
 
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Пошук:


Ставище © 2022