Понеділок, 18.10.2021, 07:10
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
  • Сторінка 23 з 23
  • «
  • 1
  • 2
  • 21
  • 22
  • 23
Модератор форуму: Viktor, Оксана  
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Цікаві факти з історії Ставищенщини
Цікаві факти з історії Ставищенщини
ViktorДата: Четвер, 30.04.2020, 21:27 | Повідомлення # 331
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Назва районів и Сельрад Білоцерківської Округи по новому районуванню.



Вестник Киевского губисполкома №42 от 15.11.1924
Прикріплення: 2840943.jpg(74.8 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 01.05.2020, 17:17 | Повідомлення # 332
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


В земствах і городах.

Торги. Таращаноька повітова земська управа, на Київщині, зробила торги на будування телефонної сітки. Головна лінія повітового телефону буде йти од г. Таращі на м. Ставища, м. Пятигори, м. Тетієа та м. Животов. Роботу здано за 23,750 карб. Будувати телефони почнуть не раніш 1-го сентября цього року. Строк закінчення роботи 1 іюля 1913 року.

Виставка. У м. Ставищах, на Київщині, 24, 25 й 26 сентября Таращанська повітова земська управа влаштовує сельсько господарську виставку. Виставлено буде експонати; по садівництву, огородництву, птахівництву, молочарству, бжільництву, шовківництву, хліборобські знаряддя, кустарні вироби і инше. Од охочих прийматимуть експонати 21, 22 й 23 сентября у Ставищах (вигін на Роскішні). За кращі експонати буде видано почесні й грошові нагороди. Вхід на виставку й місце під експонат – безплатно.

Газета "Рада" №194 від 25.08.1912
Прикріплення: 3389519.jpg(95.5 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Вівторок, 12.05.2020, 20:25 | Повідомлення # 333
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Підпал.



Газета "Рада" №71 від 27.03.1913
Прикріплення: 4718153.jpg(80.7 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 17.05.2020, 10:24 | Повідомлення # 334
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Новинки.



Газета "Діло" (Львів) від 08.02.1936
Прикріплення: 0406621.jpg(60.0 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Вівторок, 21.07.2020, 08:59 | Повідомлення # 335
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Ставищенский район (07.03.1923 – 19.07.2020)



ПОСТАНОВА Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів"

1. Утворити:
10) у Київській області:
Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;
2. Межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.
3. Ліквідувати:
10) у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони;

Немного об истории Ставищенского района.
В 1923 году в Украине была проведена реформа административно-территориального деления, направленная на сокращение административно-территориальных единиц.
7 марта 1923 издано постановление Всеукраинского центрального исполнительного комитета, в соответствии с которой 14 уездов Киевской губернии были заменены на 7 округов, а 247 волостей – на 111 районов. В составе Киевской губернии был образован Белоцерковский округ, состоящий из 20 районов, в том числе Ставищенского района.
Карта округов Киевской губернии в 1923 году - http://stav.pp.ua/_ld/2/234.jpg
В июне 1925 года Киевская губерния была упразднена и окончательно перестала существовать с 1 августа 1925 года. Ставищенский район остался в Белоцерковском округе.
27 февраля 1932 Ставищенский район вошёл в состав вновь созданной Киевской области.
До 1 сентября 1946 года в Ставищенский район входили сёла: Одайпiль, Олександрiвка, Тихий Хутiр.
В 60-х годах прошлого века район был ликвидирован, однако через небольшое время снова возрождён.
Ставищенский район перестал существовать 19.07.2020 г., немного не дотянув до своего столетия.
Прикріплення: 6811494.jpg(458.6 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 17.01.2021, 17:40 | Повідомлення # 336
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Історико-педагогічні розвідки музею історії освіти Київщини «З історії педагогічних курсів у Тетієві та Ставищах в 20-х роках ХХ століття»

Відповідно до розробленої комісаром освіти Г. Гриньком системи освіти в Україні (схвалено на Всеукраїнській нараді у справі освіти в липні 1920 року) однією з форм підготовки педагогічних кадрів стали трирічні педагогічні курси для термінової підготовки працівників соцвиху, що функціонували в Україні у 20-х–30-х роках ХХ століття. Зокрема, 28 серпня 1920 року Наркомпрос УСРР видав Постанову про перебудову педагогічної освіти, згідно якої дореволюційні вчительські семінарії були реорганізовані у вищі педагогічні курси із трирічним терміном навчання.
У Київській губернії гостро відчувався дефіцит педагогічних кадрів. Із метою підготовки молодших спеціалістів у Білій Церкві, Ставищах, Тетієві Київським губернським відділом народної освіти було відкрито трирічні педагогічні курси, завдання яких полягало в теоретичній і практичній підготовці працівників для початкової школи.
1 січня 1922 року Київське губернське правління прийняло рішення про об’єднання Тетіївської і Ставищанської семінарій. У Ставищах була краща матеріальна база для проведення занять, але слухачам курсів доводилося ходити за сорок кілометрів на навчання й жити в холодних інтернатах.


Курсанти Ставищанських вищих трирічних педкурсів. 1922 р.

Ось як пригадував голова студентського комітету про навчання у Ставищі: «Я організовував у вихідні заготівлю палива для семінарії. Таким чином було завезено 20 кубічних метрів дров. По черзі ми ходили в ліс, або в парк за хмизом, щоб обігріти невеличку кімнату. У вихідні діставалися до Тетіїва пішки, щоб запастися продуктами харчування. Їжу варили самі в грубці. Завдання готували при маленькій гасовій лампі. Часто робили фізкультурні вправи, щоб зігрітися. Наші педагоги жили не в кращих умовах, але наполегливо нас навчали».
Студенти проходили педагогічну практику на базі земського чотирикласного училища в Ставищах. Педагогічні курси працювали за програмою вчительських семінарій; термін навчання тривав два роки; педагогів готували для земських шкіл. Незабаром Ставищанську семінарію перейменували у вищі трирічні педагогічні курси.


Курсанти Ставищанських педкурсів під час практики.
Перший ряд справа, другий В.М. Самійленко

Тривалий час на педагогічних курсах у Ставищанській семінарії працював Дмитро Загул (1890–1944), поет-символіст, літературознавець, перекладач, педагог. У 1921-1923 рр. він викладав українську мову та західно-європейську літературу в Саварській школі та Ставищанській семінарії. Зі спогадів сучасників, студенти обожнювали молодого викладача. Їм імпонувало те, що вони слухали лекції не звичайного вчителя, а знаного поета, який приїхав з далекої Буковини, знав закордонне життя, вільно володів кількома іноземними мовами. Із перших занять Дмитро Юрійович завоював авдиторію як прекрасний лектор, інтелектуал й одразу викликав у молоді глибокий інтерес до українського слова, української й світової поезії.
На педагогічних курсах викладали такі відомі літератори, як Д. Ю. Загул, В. М. Самійленко. Вони організовували вечірні літературні читання, налагодили випуск літературного журналу «Промінь». Такі заходи зацікавлювали студентів до навчання та творчої діяльності.


Загул Дмитро Юрійович Самійленко Віталій Миколайович

Тепло згадує про Віталія Михайловича Самійленка одна з його учениць, студентка Ставищанських педкурсів, письменниця Докія Гуменна (1906-1996). У мемуарах «Дар Євдотеї» вона написала про нововідкриту педшколу, організатором і душею якої був В. М. Самійленко. «Він викладав історію, літературу, українську мову й географію. Його лекції западали нам у душу і мали колосальне враження, у душі був просто переворот. І любов до літератури й мистецтва, до педпраці я черпала в нього. От як підкорив мене тоді Віталій Михайлович. Я стала на гранітну основу, тоді ж у мене було пристрасне бажання вчитися і рости духовно, удосконалюватися і підніматися до вершин своїх можливостей. Завдяки своєму вчителю я стала педагогом і письменником. А подальша доля нашого педагога, письменника В. М. Самійленка нам невідома. Однак Юрій П’ядик повідомив дату його смерті і висловив здогад, що він був репресований за український націоналізм».


Докія Кузьмівна Гуменна

Як засвідчують документи Київського обласного архіву, у лютому 1922 року відбувся перший випуск Ставищанських педагогічних курсів. 25 випускників (3-«Б» курсу) одержали посвідчення вчителя й були спрямовані на педагогічну роботу в райони.
1922 року колегія Укрголовпрофосу прийняла «Тимчасове положення про трирічні педагогічні курси», згідно з якими вони не розглядалися як вищий ступінь у підготовці педагогічної освіти. Однак нестача вчительських кадрів, потреба подолання неписьменності стали причинами перетворення трирічних педкурсів у вищі, які прирівнювалися до педтехнікумів (в Україні в 1920–930-х рр. вони вважалися вишами).
У травні 1923 року відбувся останній – третій – випуск Ставищанських педагогічних курсів, після чого їх було об’єднано з Білоцерківськими.


Випускники Ставищенських вищих трирічних педкурсів, 1923 р. Загинули у роки Другої світової війни


Атестат і Свідоцтво Бакун В.І. про закінчення Ставищанської педшколи. 1922 р.

Джерело: Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів”
Прикріплення: 2043630.jpg(232.2 Kb) · 3637725.jpg(229.9 Kb) · 1760835.jpg(172.0 Kb) · 4279528.jpg(355.1 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 25.01.2021, 14:22 | Повідомлення # 337
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Відбиток печаті Римсько-католицького парафіяльного костелу Пресвятої Трійці у містечку Ставище.



Ще один варіант відбитку печаті Римсько-католицького парафіяльного костелу Пресвятої Трійці у містечку Ставище (латиномовний напис).



Фотографии: Nataliya Bojko
Прикріплення: 7418260.jpg(39.2 Kb) · 9548986.jpg(61.0 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 11.04.2021, 09:54 | Повідомлення # 338
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


В номере 207 жаргонной Гацефиры1 опубликована переписка со Ставищ в губернии Киевской, доказательства того, что еврейство не только на территории Королевства, но и на Руси занимает по отношению к действиям христианских объединений не только вызывающую позицию, но и просто воинственно погромную.
В Ставищах, в управлении имения графа Браницкого, работает около 100 поляков, которые несколько лет назад основали общий магазин и кредитно-сберегательное общество. Члены обоих учреждений являются чиновниками совета имения.
Подобная эмансипация была проблемой в глазах местных евреев, гнев которых достиг своего апогея, когда эти учреждения получили разрешение на строительство оптового склада в Ставище. Несколько дней назад, когда площадь возле здания была отгорожена, на площадь ворвалась толпа евреев и сломала забор.
"Евреи снесли то, что было ограждено, – буквально пишет Гацефира, – и послали телеграмму губернатору, с требованием прекратить дальнейшее строительство".
"Местные власти, – пишет жаргоновка, стояли в отдалении, позволяя и перебираться, и разрушать, но пришел указ губернатора, который приказал прекратить работы до приезда начальника округа для расследования дела на месте".
Интересно, что об этом конкретном погроме напишут еврейские газеты, издающиеся в России, которые из каждого незначительного инцидента, создают погромы против евреев христианским населением.

Газета Poranna 2 Grosze, №276, 6 октября 1913

1Ха-Цфира (Гудок) – первая газета на иврите в Польше в период Российского правления, была основана в Варшаве, как еженедельное издание Хаимом-Зелигом Слонимским в 1862 году. Выходила до 1931 года.
Прикріплення: 4718776.jpg(298.2 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 19.05.2021, 14:48 | Повідомлення # 339
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
16.09.1664
Письмо султана Селима Герея, командующего крымской армией под Ставищами, к польскому королю Яну Казимиру.
Он жалуется на отсутствие питания со стороны киевского воеводы, что мешает захвату Ставища и эффективной борьбе с врагами.



Источник: Archiwum Główne Akt Dawnych


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 28.07.2021, 08:58 | Повідомлення # 340
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Эдуард Хлопицкий – Странствия по Киевской Губернии (отрывок)



Дворец ставищанский, перестроен из старого экономического здания, стоит на вершине давней крепостной горы, у подножия которой он отражается в очень обширном пространстве, подпитываемом течениями Тикича огромном ставке, а за ставком, на склоне дворцовой горы, раскинулось на наклонной возвышенности большое украинское село. Виды, какими глаз с веранд и скверов дворцовых любуется досыта, принадлежат до прекраснейших в краю. Не повторяя однако описаний, приступим к осмотру дворца и его покоев, которые, хотя и не характеризуются размерами или богатством собранных здесь произведений искусства, но весьма многочисленны и на каждом шагу несут отпечаток вкуса.
Один из боковых перистильных подъездов входит сначала в холл и коридор с фаянсовым бельгийским напольным покрытием. Этот зал ведет в столовую, главным украшением которой являются: оранжерея, соединенная с ней стеклянной дверью, стены, выложенные синей мозаикой, и красивая статуя из белого мрамора девушки, играющей с маленьким мальчиком. Из столовой слева попадаешь в бильярдную, украшенную юмористическими рисунками Костшевского, и к составляющему с ней единое мавританское целое, кабинет с белым мраморным полом. Кроме бильярдного зала здесь есть так называемая прохожая комната, где графы обычно пьют чай в кругу семьи, украшенный двумя картинами из школы Рубенса. Из проходной комнаты попадаешь в два боковых кабинета графа Александра, отца нынешнего наследника, превращенных в гостевые комнаты для родственников, и в комнату, в которой поместилось пять шкафов, с еще расставленными книгами с художественной и научной литературой. Далее идёт гостиная, где есть удобные турецкие пуфики, покрытые восточными коврами, а также портреты графа Александра Браницкого, его жены, малолетнего сына, единственного ребёнка и зятя Зигмунта Красинского, скопированые с мастерских оригиналов Ари Шеффера. Миновав за гостиной небольшую комнатку с роялем, в которой устроен семейный читальный зал, мы вошли в самые красивые во всей средней части дворца покои графини: кабинет, спальню, гардеробную, ванную и детскую. Китайский фарфор, турецкая мебель, множество предметов искусства, изысканной работы портреты губернаторов Потоцких, родителей госпожи Браницкой, а также огромная копия Мадонны Рафаэля – всё это свидетельствует, что в главном святилище образованной и богатой женщины, которая сумела сохранить воспоминания о великом Ланьцуте. Напротив покоев графини находятся небольшие комнаты ее молодого супруга, лишенные изысканных украшений, состоящие из кабинета, спальни и гардеробной.
Правое крыло дворца, в котором, помимо других гостевых комнат для дам, находятся пять верхних покоев графини-матери, три её мужа, переведены сегодня в школу для внуков, и две комнаты для гостей и родственников старой графини – снаружи отличается более великолепной архитектурой, чем главный фасад, а внутри простор, серьезная обстановка вдовьего характера и многочисленные предметы искусства, среди которых достойны внимания мастера холсты старой немецкой школы, изображающие Вознесение Богородицы, статуя Христа с крестом в руке, вырезанная из слоновой кости. В крыле слева расположены различные, комфортабельно обставленные мужские комнаты для гостей, контора управляющего двора, а также дворцовая сокровищница, которая хранит в своих шкафах, среди прочих ценных вещей, серебро на обслуживание 120 человек.
После посещения дворца мы увидели приходской костёл, дом управляющего усадьбой, прекрасный, дворцового вида, дом поверенного имения, состоящего из 24 сёл, с садом и прогулочной дорожкой; далее замысловато декорированное здание водоснабжения, дом контролёра, дом врача, больница и, наконец, конюшни с 20 арабскими лошадьми и першеронами и 35 лошадьми других чистых пород.
Отдельно остановимся на описании больницы и костёла.
Первыми основателями деревянного дома Божьего в Ставищах, были Мнишики в 1715 году. С переходом собственности белоцерковской к гетману Браницкому, местный старый небольшой костёл был разобран и перенесён, как могильная каплица на приходское кладбище, а на его месте, за счет гетманства, в 1778 году был построен современный красивый храм в итальянском стиле, с бессрочным владением селом Ксендзовка с 40 дымами, а также годовой выплатой в 1000 польских злотых. И внешний вид, полный эстетической гармонии и простоты, и интерьер, богатый скульптурами, мрамором и хорошими картинами, ставят этот костёл в ряд первоклассных католических святынь Украины. Его главные украшения в нефе и пресвитерии включают изысканный орган, алтари, вырезанные искусным резцом из каррарского мрамора, и три копии Рафаэля, написанные в Париже польским художником Постепским: Распятие Иисуса, Богоматерь Скапулярная и Св. Антоний Падуанский. Приходское кладбище в Ставище, привлекает наше внимание тем, что здесь похоронен отец великого украинского поэта Богдана Залесского.
Госпиталь ставиский, также был основан гетманамом Браницким, представляет собой деревянное здание с 12 койками для больных и аптекой. Далее, в отдельной части этого дома, под присмотром одаренных медиков Гороха и Малевского, располагалась общественная для города и усадьбы амбулатория.

Источник: Tygodnik Ilustrowany, 1881, № 305

Примечание:
Перистиль – окружённое колоннами пространство;
Ланьцут – город в Польше;
Отец Богдана Залеского - Вавжинець Залеский.
Прикріплення: 6867528.jpg(428.7 Kb)


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Вівторок, 12.10.2021, 09:31 | Повідомлення # 341
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1964
« 11 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Памятная книжка народных училищ и других учебных заведений Киевской Дирекции на 1914-1915 уч. г., Умань, 1914







В этом издании ещё есть:
Еврейскiя талмудъ-торы – Ставищенская (м. Ставище, Таращ. у.)
Частныя училища 3-го разряда еврейскiя: а) мужскiя – Черповодскаго М.К. (м. Ставище); б) женскiя – Звоницкой I.М. (м. Ставище).
Но, к сожалению, в отсканированном экземпляре книги, нет последних страниц.
Прикріплення: 3036263.jpg(302.9 Kb)


Санкт-Петербург
 
Форум » Історія Ставищенщини » Історичні факти » Цікаві факти з історії Ставищенщини
  • Сторінка 23 з 23
  • «
  • 1
  • 2
  • 21
  • 22
  • 23
Пошук:


Ставище © 2021